Сванетія - «Країна тисячі веж»
Щоб потрапити туди нам довелось чимало покружляти гірськими серпантинами в далеко не найкращому стані (що для Грузії виняток) понад бурхливою річкою Інгурі. Однак красива, дика і таємнича Сванетія - древня земля серед гір Кавказу цього однозначно вартує.
Потрапити до неї було настільки важко, що грузинські царі там зберігали свою скарбницю під час численних воєн. У Сванетії ніколи не визнавали нічиєї влади. Тут завжди жили за законом гір, усе вирішував глава роду. До середини 19 ст. Сванетія лише номінально була в складі Російської імперії, оскільки там не була присутня ні російська адміністрація, ні російська православна церква.Це не дивно, адже першу дорогу сюди збудували лише в 1930-х роках.
В сучасний період, до 2004 року Сванетія була досить небезпечна для туристів через постійні збройні пограбування, однак новоорганізована поліція Саакашвілі і тут зуміла навести порядок. Подейкують що найзатятіших ватажків банд було просто розстріляно, зате тепер тут іде активне будівництво туристичної інфраструктури.
Щоправда дорога до одного з найбільш високогірних селищ в Європі - Ушгулі грунтова і досі залишається доступною лише для джипів. Проте завдяки позадорожнім якостям нашої «конячки» і майстерності Олександра Лушина ми без проблем добрались і туди.))
Вежа для свана - не просто житло чи оборонне укріплення, це символ могутності роду, статус її власника, чим більше поверхів тим він шанованіший. Ці вежі неодноразово витримували величезні гірські лавини, в той час, як нові будинки були зруйновані вщент силами природи. Часто їм доводилось рятувати своїх хазяїв від поширеного тут древнього звичаю кровної помсти.
Кожен поверх вежі з окремим люком. До люка веде колода з зарубками, своєрідна драбина. По ній добираєшся до наступного поверху, але так, що спершу можеш просунути в люк тільки голову, а потім треба підтягуватися на руках, і тільки тоді потрапляєш на наступний поверх. Колоду при потребі втягували за собою, і тоді піднятися в вежу було вже неможливо. Люк не розташований над люком і така конструкція виключає небезпеку наскрізного падіння.
Перший поверх служив зимовим приміщенням. Велика зала з однієї вузькою бійницею замість вікна. Уздовж стіни відгороджені різьбленими дерев'яними стінками приміщення для худоби. В сванському будинку-фортеці худоба завжди перебувала при людях, щоб у разі нападу вороги не могли її захопити прирікши свана на голодну смерть. Крім того за приміщеннями для худоби розташовуються спальні місця. Тепло, що виходить від корів разом з теплом вогнища не дає взимку замерзнути. Уздовж іншої стіни стоять різьблені шафи для посуду і продуктів.
Посередині залу горіло вогнище, над ним була повішена велика кам'яна плита щоб уникнути пожежі.. Дим від вогню виходить через вікно-щілину у верхнє приміщення, а там через дах. Біля вогнища встановлена на тринозі або іншій підставці інша плита, поменше розміром . На ній пекли коржі.
У вогнища прикрашений дерев'яною різьбою крісло-трон глави сім'ї. Проти нього місце для дітей, а з боків розташовуються дерев'яні дивани, теж в різьбленні, по один бік-для чоловіків, по іншу - для жінок.
Літнє приміщення розташовувалося над першим поверхом. Взимку тут був сінник. Між поверхами був невеликий отвір і сіно можна було скидати відразу вниз.
Також у сванському будинку були підземелля. Тут тримали полонених та боржників або інших людей що отримували таке покарання - наприклад хулігана-сина).
В Сванетії своя мова - сванська. Ця мова передається з вуст в уста, писемності ця мова не має. Стверджують що сванська мова є найбільш близькою до протогрузинської мови, а свани - найдревніша народність Грузії.
Тут досі переважає натуральне господарство і технічний прогрес ще не ступив сюди своєю залізною п'ятою.
Альпінізм - в крові у сванів. Сванетія - батьківщина Міші Хергіані - легенди радянського альпінізму семиразового чемпіона СССР. За своє вміння з неймовірною швидкістю проходити складні скельні маршрути він отримав від англійських альпіністів прізвисько «Тигр скель». В рідному домі Хергіані в Местія організовано меморіальний Будинок-музей.
Також ми побували в прекрасному приватному музеї. власник якого розказав і про Ушгулі і про Хергіані і про те як взимку можна в снігоступах вполювати білу лисицю. І звісно ж не обійшлось без щедро накритого столу та традиційних грузинських напоїв та страв.)))) Гостей тут люблять і запрошують повертатись знову - вже з друзями!
Адже Сванетія - те місце де вартує побувати і куди хочеться повертатись знову.
Новозбудований памятник цариці Тамарі в Местіа. За легендою саме в Сванетії було поховано славнозвісну грузинську царицю щоб ворог не зміг дізнатись про місце її погребінння.
Свині-далмантинці ходять просто по вулиці)
Олександр Лушин приємно здивований - сало саме іде в руки))
Отак виглядає панорама Местіа - місцевого районного центру.
Трудяга-Колеос на фоні сванських веж.
Click to view