Не час для писання. Саме час...

[fly_chirper]

Зараз не час для писання. Але так хочеться написати... невідомо про що. Мабуть про те, що не хочеться витрачати життя і не хочеться помирати... про те, що жити в умовах сучасних реалій і не думати про смерть неможливо, не волонтерити і не думати щодня "що ти зробив?" нестерпно... про те, що хочеться щоб людям, яких вчора обстріляли в Краматорську світило ранкове сонце яскраво, яскраво аж до сліз! Щоб люди, які носять воду пораненим бачили ці проміння світла і раділи, що бачать... Я так хочу..., щоб діти, які ховаються в бомбосховищах вірили в дива, в раптову райдугу і доброго собаку. Я так хочу..., щоб всі хто носить під серцем фото коханих повернулись живими.
Боже Всемогутній і Радісний тільки Тобі належать квіти миру.

Звичайний Київ серед війни.
11 лютого, 2015 року.