Про рішення, які приходять, або стаються само собою...

[fly_chirper]

Про те, як це було...
Є люди, які створюють моменти, а є які ними користуються. Або просто є. Мій Славко просто Є.
Не знаю чи я це прийняла, чи люблю Його таким... Але знаю точно мені з ним добре. Найкраще.
Після першої спроби заручин минуло два місяці справжніх випробовувань. Ми пройшли крізь
"смертельний Майдан" разом. Кілька разів. Серед всіх подій, він не покидав мене ні на мить.
Ми їхали в кривавий Київ першої ночі. Відразу. Якось зізнався, що основним своїм призначенням
бачив мою безпеку. Я відчувала його сильну підтримку. З ним жодного разу не було страшно.
Але це не найважливіше.
Головне те, що я відчула його готовність змінюватись для мене, його готовність відчувати мене краще.
Він прийняв від мене все. І мої слова, і мій біль, і мою ненависть, і мою радість,
і мою любов (часами йому незрозумілу) прийняв і мої потреби, і загрозу розлуки також прийняв.
За всього два місяці наша любов набрала іншого змісту. Стала ГЛИБШОЮ, ДУШЕВНІШОЮ, СИЛЬНІШОЮ,...
Нічого не сталося дуже особливого. Тільки цих два місяці.
.


Нічне місто просто під нашими ногами. Запалювались вогні. Падав дощ. Під високими смереками.
Сильне серцебиття. Ми заручились.
Є люди, які створюють моменти, а є які ними користуються. Або просто є. Ми просто Є.