Світ в якому все є
Якийсь тиждень поспіль шукаю для себе аргументи чому все так... Дуже болить за все, що вже сталося і далі відбувається. Хоч не пролита кров (в більшій мірі...) це вже великий здобуток!
І скажіть мені, Вам так само хочеться залишитись в тому маленькому світі Майдану в якому насправді все є...?
Кожного разу коли стає важко я шукаю в своїй уяві всі ті образи : мужніх чоловіків з добрими очима, відданих медиків, студентів з книжками в наплечниках, дівчат з канапками, ... ті мільйони дзвінків з пропозиціями допомогти, які лунали все частіше й частіше, ті гори ліків, шин і їжі.
Світ в якому все є... І спокій, і тривога, і любов, і страждання, і героїзм, плач і сльози радості, і щастя, і горе...
Так сумую за світом в якому все є...