(no subject)
"- Вийшло?- перепитав Аспірин із гірким сарказмом.
- Ти ж чув, - тихо відповіла Олена.
Аспірина пересмикнуло.
- Що це було?
-Його пісня. Перші кілька тактів.
- А ця божевільна тітка...
- Вона не божевільна.Її пройняло.
- По-моєму там всіх пройняло , - помовчавши, припустив Аспірин.
Олена кивнула.
- Розумієш, ця пісня, якщо її правильно зіграти , вона... як світло для сліпого. І всі сліпі раптом розуміють, що ніколи не бачили світла - і не побачать, і найстрашніше що ніхто в цьому не винен, а тільки вони самі. Це для них гидотно, бридко, вони ненавидять це - чуже, шкідливе... Та жінка, вона... Їй це, може, фізично боляче і неприємно розуміти, що могла б, могла, але не захотіла, або побоялася, або духу забракло... Розумієш?
- Ні.
- Ця пісня досконала, - тихо сказала Олена. - звучить у світі де досконалості немає."
"Олена й Аспірин" Марина та Сергій Дяченки
- Ти ж чув, - тихо відповіла Олена.
Аспірина пересмикнуло.
- Що це було?
-Його пісня. Перші кілька тактів.
- А ця божевільна тітка...
- Вона не божевільна.Її пройняло.
- По-моєму там всіх пройняло , - помовчавши, припустив Аспірин.
Олена кивнула.
- Розумієш, ця пісня, якщо її правильно зіграти , вона... як світло для сліпого. І всі сліпі раптом розуміють, що ніколи не бачили світла - і не побачать, і найстрашніше що ніхто в цьому не винен, а тільки вони самі. Це для них гидотно, бридко, вони ненавидять це - чуже, шкідливе... Та жінка, вона... Їй це, може, фізично боляче і неприємно розуміти, що могла б, могла, але не захотіла, або побоялася, або духу забракло... Розумієш?
- Ні.
- Ця пісня досконала, - тихо сказала Олена. - звучить у світі де досконалості немає."
"Олена й Аспірин" Марина та Сергій Дяченки