з нотаток божевільної бібліотекарки
на моїй вулиці, на розі, в будинку, де тепер живе незрівняної краси хаскі, що пронизливим поглядом часто споглядає світ у зачинене вікно, на початку століття жив Конрад Березовський. померла його сестра, потім брат, минали революції та світова війна, а він і далі на кожен примірник своєї шаленої за обсягами колекції ставив той самий екслібрис і надписував - шафа така-то, номер книги: наступний.
зрештою, він втік від червоних до Варшави, везучи із собою рештки розграбованого ними зібрання, а там загинув 1944, захищаючи його ж, під час Варшавського повстання.
якби існувала реінкарнація, він просто мусив би стати тією прекрасною хаскі, правда-правда. є щось таке дурнюще і справжнє в його смертній вірності (чому? - книгам!) - що такими тепер бувають лише тварини. та й подивимось в очі правді - не всі.
зрештою, він втік від червоних до Варшави, везучи із собою рештки розграбованого ними зібрання, а там загинув 1944, захищаючи його ж, під час Варшавського повстання.
якби існувала реінкарнація, він просто мусив би стати тією прекрасною хаскі, правда-правда. є щось таке дурнюще і справжнє в його смертній вірності (чому? - книгам!) - що такими тепер бувають лише тварини. та й подивимось в очі правді - не всі.