флеш-моб від pauk-na-puantah "або-або", дещо спотворений мною:)
отже, мені запропоновано було 5 чудових альтернативних запитань, з яких я б мала обрати один з варіантів та обґрунувати свою логіку)) та ми не шукаєм легких шляхів))
поезія чи музика?
захід сонця чи світанок?
теплий плед на колінах чи мокрий рюкзак за плечима?
вогонь чи вода?
листи чи розмови?
та чи так конче робити вибір?... адже можуть бути дві абсолютно різні історії…
якщо музика, захід сонця, теплий плед на колінах, вогонь, листи…
«я поставлю біля дзеркала свічу…» на золоті липи горять останні промені і небо персиково зашаріле. кінець жовтня, зимно, та балкон ледь прочинений, аби до слуху долітала якась невідома й невимовно ніжна мелодія, раптово почута з одного із сусідських вікон. і хоча тепло обіймає коханий, плед лежить на колінах, коричневий, трохи колючий і важкий. і в руках - білий папір, чорнила, нестача повітря: «я впізнаю почерк твій навіть уві сні…»
якщо поезія, світанок, мокрий рюкзак за плечима, вода, розмови…
темно. вогка від роси трава. тонкий серпанок місяця. вогкий наплічник врізається в плечі, але йдемо вділ до озера. голодні, втомлені, щасливі. сміх та розмови ні про що. і - тут - пронизує: божественна пітьма, срібний молодик відблискує на слізній травиці, і довкола - лише простір, о так, вода й безкінечне небо. завмерти. а далі - вигукнути божевільно голосно: «Корчмарю, сто даю червінців, лиш місяця мені продай!» і слухати луну. і десь на сході вирветься тихий промінь. бо найтемніше буває перед світанком.
охочі вибирати зголошуються в коментарях) я вигадаю для кожного індивідуальний набір виборів))
поезія чи музика?
захід сонця чи світанок?
теплий плед на колінах чи мокрий рюкзак за плечима?
вогонь чи вода?
листи чи розмови?
та чи так конче робити вибір?... адже можуть бути дві абсолютно різні історії…
якщо музика, захід сонця, теплий плед на колінах, вогонь, листи…
«я поставлю біля дзеркала свічу…» на золоті липи горять останні промені і небо персиково зашаріле. кінець жовтня, зимно, та балкон ледь прочинений, аби до слуху долітала якась невідома й невимовно ніжна мелодія, раптово почута з одного із сусідських вікон. і хоча тепло обіймає коханий, плед лежить на колінах, коричневий, трохи колючий і важкий. і в руках - білий папір, чорнила, нестача повітря: «я впізнаю почерк твій навіть уві сні…»
якщо поезія, світанок, мокрий рюкзак за плечима, вода, розмови…
темно. вогка від роси трава. тонкий серпанок місяця. вогкий наплічник врізається в плечі, але йдемо вділ до озера. голодні, втомлені, щасливі. сміх та розмови ні про що. і - тут - пронизує: божественна пітьма, срібний молодик відблискує на слізній травиці, і довкола - лише простір, о так, вода й безкінечне небо. завмерти. а далі - вигукнути божевільно голосно: «Корчмарю, сто даю червінців, лиш місяця мені продай!» і слухати луну. і десь на сході вирветься тихий промінь. бо найтемніше буває перед світанком.
охочі вибирати зголошуються в коментарях) я вигадаю для кожного індивідуальний набір виборів))