...
і так мало-помалу спускалися тихо на землю
ледь помітні на чорнім невидимі лиця дощу,
поміж ним опадали каштани в осінню із темряв
(чи останню із них, кривобоку). німів на даху
соловій опівнóчі (він змалку до неї належав,
ніби ангел до раю), опівніч співала сама
клавесиново й тонко. і пісня складалась з мережив,
біло сплетених мною колись. пісня наче зима.
і як добре - не треба торкатись ні рани, ні звуку!...
… загорнутись в мовчання, пробачити дощ і вогні
у незвіданих вікнах. вдивлятись у темряву глупу:
за тобою? за грою тіней у далекім вікні?