З Першим Снігом!!!
Дві зорі, два світання ділили сонливі замети
на мої і твої, здалечілі, та білі й здаля.
І він тонко ішов, витончаючи в зимному леті
всі слова, всі листопади, смисли - тягнула земля.
Він стончів на струну, він зірвався на скрипку поволі,
він такої заграв, що ридали каштани тверді.
Два світання умивши, він падав, як падають зорі -
так сутужно і терпко, що зналося - бути зимі.