...
ти з суцільних тривог,
ти з суцільних надірватих віршів -
твоїх крил не збагнути
очей не відвести ніяк...
і до кого шепочеш
у отвори зимної тиші -
вже і ніч не колише,
і сніг не співає, відтак
ти з дрібних мерехтінь,
ти зі згубних цілунків пророчих.
тут наврочено ніжність -
від неї уже не втекти:
перед тебе пітьма,
перед тебе лиш урвище ночі,
все не те - і не прірва, й не камінь,
і навіть не ти
ти з суцільних надірватих віршів -
твоїх крил не збагнути
очей не відвести ніяк...
і до кого шепочеш
у отвори зимної тиші -
вже і ніч не колише,
і сніг не співає, відтак
ти з дрібних мерехтінь,
ти зі згубних цілунків пророчих.
тут наврочено ніжність -
від неї уже не втекти:
перед тебе пітьма,
перед тебе лиш урвище ночі,
все не те - і не прірва, й не камінь,
і навіть не ти