За все відповідає срібло.
Є такий чернечий орден Тринітаріїв (Орден Пресвятої Трійці, лат. Ordo Sanctissimae Trinitatis). Його засновали близько 1194 року і було затверджено буллою папи Інокентія III в 1198 році французьким богословом Жаном де Мата і пустельником Феліксом де Валуа (Валезієм) для викупу полонених християн з мусульманської неволі. 1201 року Жан де Мата заснував також перший жіночий монастир цього ордену. 1595 року в Іспанії окремо виділилась гілка так званих «реформованих тринітаріїв» (званих також «босими»), яку заснував Хуан Батіста де ла Консепсьйон, канонізований 1819 року. 1637 року налічувалося близько 300 монастирів ордену і з неволі було викуплено 30 720 бранців. Габіт тринітаріїв традиційно білий із червоно-синім хрестом на грудях.
У травні 1580 року до Алжира приїхали отці-тринітрарії брат Антоніо де ла Белья і брат Хуан Хіль і викупили з полону Мігеля де Сервантеса Сааведру. Завдяки їм тепер увесь світ знає автора знаменитого роману «Дон Кіхот».
А тепер повернемось із середньовіччя до сьогодення України.
У листопаді місяці минулого року, російські окупанти викрали та незаконно вивезли до російських тюрем 2500 українських в’язнів, які перебували в установах пенітенціарної системи на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Миколаївської областей.
За свідченнями наших бранців, їх примушують приймати російське громадянство, писати заяви, де вказується, що вони відмовляються повертатися до України та не мають ніяких претензій до російської влади.
Як би там не було, але навіть у такій беззаконній країні, як росія, все ж таки доводиться надавати всім процесам законний вигляд. Тому вони вимушені випускати на волю тих українських засуджених, у яких сплинув термін покарання. Відпускають їх з виправних закладів у тюремних робах, з довідкою про звільнення з української виправної колонії, та з сумою грошей від 3-4 тисяч карбованців. Але є нюанси… Їх одразу арештовують, ведуть до відділення поліції там створюють протокол про те, що громадянин України незаконно перетнув кордон рф та знаходився на території росії без належних документів. Потім везуть до суду, де без присутності прокурора та адвоката присуджують штраф у розмірі 2000 карбованців і безстроково переміщують до місцевих ЦВСІГів (де-портаційних центрів). Після перемовин омбудсмена України Дмитра Лубинця з омбудсменом Росії Тетяною Москалькової, які відбулися на території Туреччини, наших полонених в’язнів почали випускати з ЦВСІГів за постановою російських судів. Але це тільки початок вирішення проблем пов’язаних з поверненням на Батьківщину.
Перше: яким чином виїхати з Росії та потрапити в Україну?
Друге: де взяти гроші на одяг, харчування, транспорт, ночівлю та зв’язок?
Третє: де отримати необхідні документи для безперешкодного переходу державних кордонів?
Чи може людина, яка вийшла з в’язниці у чужій ворожій державі самостійно вирішити ці питання? Звісно, що ні. Навіть, якщо у когось є родичі в росії - це неможливо.
Так хто ж вирішує ці проблеми, щоб громадянин України повернувся до рідного дому? Якийсь інститут державної влади? Може міністерство юстиції України та підпорядкована їй Державна кримінально-виконавча служба України, у належний спосіб і відповідно чинного законодавства? А от і помиляєтеся. Це ні разу не вони.
Цим займаються виключно інститути громадянського суспільства. Такі собі сучасні отці-тринітрарії. Це вони знаходять гроші, створюють логістику повернення на Батьківщину, зв’язуються з родичами засуджених.
Для прикладу, як все насправді відбувається. 30 січня 2023 року 14 українців, які перебували місяць у Центрі тимчасового утримання іноземних громадян Волгоградської області, примусово доставили на КПП кордону росія - Латвія, населений пункт Лудза для видворення з країни.
Після відмови у в'їзді до Латвії та безуспішних спроб зв'язатися з Посольством України в Латвії, всіх 14 українців насильно, силами латвійського спецназу вигнали до росіі, де знову помістили до Волгоградського ЦВСІГу. Це для розуміння, як на даний час діють інститути державної влади. А далі діє громадськість.
Це вони знаходять гроші. По секрету скажу, що громадяни України не дуже мотивовані допомагати тим, хто опинився за гратами. Це ж не ЗСУ. Тому гроші знаходити доводиться за межами рідної країни. Це важче, але слава Богу світ не без добрих людей.
Також громадськість через шість рукостискань знаходить потрібних людей, що допомагають вирішувати конкретні проблеми конкретних людей. Там все в живу, без протоколів і пафосного базікання на патріотичні теми. Знаходять і одіж, і їжу, і ночівлю. Допомагають отримати документи та перетнути кордони.
Частина повертається через Грузію-Молдову. Це досить вартісний маршрут, бо там задіяна авіація. А є і бюджетний варіант, через російсько-український кордон. Це не досить комфортно, але результативно. Головне результат.
На сьогоднішній день двоє наших звільнених в’язнів вже дома. шестеро інших ще в дорозі. Це тільки початок визволення 2500 в’язнів.
Рекомендуємо для ознайомлення дві історії про повернення до дому: перша (https://ngoauu.org/tyurma-okupaciya-polon-ta-svoboda/?fbclid=IwAR18J2zvERgDXJ6qeUdUcgCItF4Y_7VqKKwuP0qkiGcOLdsjlUDCz471Vp8) і друга (https://ngoauu.org/tyuremnij-kru%d1%97z-na-rosijskix-avtozakax/).
А ось і наші сучасні тринітрарії: FREE ZONE, ГО «Захист в'язнів України / NGO Protection for Prisoners of Ukraine», Українська Гельсінська спілка з прав людини - УГСПЛ, Правозахисна Група "СIЧ", Regional Center for Human Rights, Харківська правозахисна група (ХПГ), Альянс громадського здоров'я Alliance for Public Health