Колись ви почуєте історію про незлічену сотень сотню небесних світил. Ще не бачених нами сутностей, ще не скорених уявою пастирів. Їхніми долонями сонце ходило коліщатками від подиху, і гойдалось на вітях вечорів так, як ховалось між кіньчиками пальців днів прийдешніх. І долоні слухалися поводирів, як слухаються співаючі під сонцями мечеті: ( Read more... )

  Я пам’ятаю той день…той клятий день, що лишив самотньою. Біла, прозора,як скельце, стеля стіни..Мов у казематі..І гудки,гудки..Коридорами клубочаться примари,впираючись пазурами за нитки,що безперестанно пильнують мойри. Гробова тиша цвинтарів…Що буває більш жалюгідне за це? Лише волання блазня,що намагається привернути увагу. Я ж роблю все ( Read more... )