"но самое неприятное в том, что однажды все эти ваши некогда обращаются в полное никогда, потому что за вами является некто из ниоткуда, и вот вы уже фигура невнятных дней, смутной памяти, так что не надо потом, надо сразу"

Глибокі подвір'я, на яких уночі не чути нікого,
лише яблука падають в жостку траву, пробиваючи листя.
Жінки у вересні чутливі, наче пальці сліпого,
наче в кожній із них ще один голос прокинувся і оселився,

і озивається тепер до мене, і говорить зі мною,
пояснює мені речі - таємні та очевидні:
що навіть вода у вересні темною стає і мутною,
пам'ятаючи все, ( Read more... )