Елизавета Жарикова, стихи
если бы ты не была так далека
говорит он
как школьный вальс что по кругу отдаётся эхом
в контуженной музыкальной шкатулке памяти
если бы ты не была
так нереальна и правильна
говорит он
как война без военных преступлений
не была бы так непереносима
как прошлогоднее смешное фото
где из живых теперь -
только я
если бы ты почувствовала:
есть в тебе что-то чуждое
как цитата Ленина
в учебнике по этике
которым вчера разжигали буржуйку
если бы почувствовала -
и осторожно это из себя вынула
если бы ты стала камертоном
в мире где в сцене
с первыми лесными цветами
вместо летящих скрипок и флейт
играет саундтрек с медными духовыми
если бы ты стала камертоном
и не подала бы им отправной ноты?
если бы ты сама была песней,
ты бы была в миноре, правда?
но в особом миноре
огненного оттенка
который подходил бы
для подвалов и частых переездов
если бы ты была
говорит он
если бы ты была
я бы выжег в этой печи печали
для тебя сердце
которое никогда не разобьется
даже если я снова неосторожно сломаю
твое фарфоровое утро
если бы ты была со мной
снова была со мной...
***
под опущенными веками что горят огнем
глина начинает приобретать очертания
человеческого сердца
свирель из скошенного обломком дерева
тихо произносит позывные
сухим высоким женским голосом
-------------------------------------------------------------
оригинал:
Єлизавета Жарікова
якби ти не була така далека
каже він
наче шкільний вальс
що по колу відлунює
в контуженій музичній шкатулці пам'яті
якби ти не була
така нереальна й правильна
каже він
як війна без воєнних злочинів
не була така нестерпна
як торішнє смішне фото
де з живих натепер - лише я
якби ти відчула: є в тобі щось чужорідне
як цитата Леніна
в підручнику з етики
яким учора розпалили буржуйку
якби відчула - і обережно це з себе вийняла
якби ти стала камертоном
у світі
де у сцені з першими лісовими квітами
замість летких скрипок і флейт
грає саундтрек з мідними духовими
якби ти стала камертоном
і не віддала би їм відправної ноти?
якби ти сама була піснею
ти би була в мінорі, правда?
але в особливому мінорі
вогняного відтінку
який пасував би
для підвалів і частих переїздів
якби ти була
каже він
якби ти була
я би випалив в цій печі печалі
для тебе серце яке ніколи не розіб'ється
навіть якщо я знов необережно зламаю
твій порцеляновий ранок
якби ти була зі мною
знову була зі мною...
***
під опущеними повіками що печуть вогнем
глина починає набирати обрисів людського серця
сопілка зі скошеного уламком дерева
тихо вимовляє позивні
сухим високим жіночим голосом
Источник <https://www.facebook.com/>
20.01.24
Сама авторка ставит тег "мураховірші", муравьистишия.