Четверг - стихотворение. Ирина Шувалова

[maiorova]

* * *

гора горела в горниле ржавом
гора дымилась в коре пожара
мы вышли глянули - да, пора
в горниле ржавом горит гора

гора распялила рта прореху
плечо горы вырастает кверху
мы видим пламенную парчу
огонь что бегает по плечу

мы вышли глянули темень камень
луч света сломанный прямо в ране
и раны угольная дыра
прогорклой кровью горит гора

гора горит и гора глаголет
сквозь поры глыб проступает море
окру́гу кроет огня перо
гора вещает она пророк

в подол нам падает слово-камень
в ночи в печи как в бездонной яме
во тьме безжизненной лишь жива
горы горящая голова

гора горька горицветно тлеет
от гнева космы горы́ алеют
от боли кости горы́ гудят

гора шумит как котел с чумою
гора глаголет иди со мною
за боли хлопотною стеною
я в сон огня заверну тебя

* * *

гора горіла вогнем рожевим
гора куріла в корі пожежі
ми вийшли й бачимо - ось пора
вогнем рожевим горить гора

гора розверзла рожеве горло
плече гори виростає вгору
ми вийшли й бачимо - уночі
вогонь що бігає по плечі

ми вийшли й бачимо темінь камінь
і пломінь зламаний просто в рані
і рани чорна страшна діра
гіркою кров'ю горить гора

гора горить і гора говорить
горі крізь пори виходить море
округу криє жаске перо
гора говорить немов пророк

нам пада в пелени слово-камінь
вночі - в печі - у бездонній ямі -
у мертвій теміні лиш жива
гори розжарена голова

гора гірка горецвітна сутінь
гори волосся стирчить від люті
гуде від болю гори хребет

гора двигтить як казан з чумою
гора говорить - іди за мною
за болю гамірною стіною
я в сон вогню загорну тебе