Кажу "Б"
"А" сказала нижче. Короче, вирішили ми у цю ж ніч з Фєдєю робити, як казав чувак з ютюбу, єслішо.
Прокинутись вночі, погратись в неприроднє з тілом. І, залишивши тіла на диванах, відділити свідомість, наклавши в підгузки, переживати масовий досвід свідомого сну. Чувак сказав, шо це легко. Але, розуміючи, шо ми все-таки новачки і на марс не полетимо, і, фіг його знає, коли кожен проснеться посеред ночі, домовились про таке. 1)Якщо Фєдя, починає свідомо лазити уві сні по квартирі, то він підходить до сплячої мене і будить. 2) Якщо я прокидаюсь від наче його пробудок, але, прокинувшись, чую, як він дрихне у сусідній кімнаті, я йду і бужу його вже у справжній реал. 3) Якщо ми з"ясовуємо, що йому наснилося, що він будить мене - БІНГО! СС в нього вийшов!
Такі ж дії я маю робити, якщо моя свідомість відчепиться від брєнного тєла. Звучить як брєд, та мені здається, шо ми придумали дуже ізобрєтатєльно і розумно. ІМХО.
А на випадок, якщо одномоментно стикнемоя у свідомому сні (цей план детально не розроблявся, бо вже надто велика вдача для 1-го разу), Фєдя запропонував (!!!!!!! увага) ЙТИ НА ЙОЛКУ!!!! досіржунімагу... - Фєдя! Ми могли б полетіти на Кубу, а ти - на йолку. Теж ржав. Ну це Фєдя - одне з небагатьох створінь у цьому світі, яких я вважаю напрочуд дивовижними, і тут кровноє родство не впливає)))
Ну, значить, ніч. Поснули.
Я вже знала, що прокинусь в 2:00, бо це якась вже патологія в мене, коли б не лягла, прокидаюсь в 2 і читаю до 4-5-6, коли як. На цей раз без несподіванок. Прокидаюсь, дуже швидко. На жаль, тілу мало сну, але воно повністю при свідомості, точніше свідомість при ньому: ні взлетіти, ні стрибнути з потрійним тулупом. Короче, не вийшло. Спати - не хочеться, як завжди. Беру книгу, читаю. Дуууу-же велика спокуса була приколоти Фєдю. Підійти, розбудити, і спитати, навіщо він мене будив. тіпо все у нього вийшло, та я ще не роздуплилася натільки, шоб згадати, про що ми домовлялись. Я прикинула, скільки б я вилила гівна на людину, що будить мене посеред ночі. Точніше, я згадала, скільки фекалій ллю зранку, коли думаю, шо моє пробудження - всєлєнская нєсправєдлівость на момент... Передумала одним словом.
Читала-читала. Близько 6-ти захотілось спати. Заснула-почала, думаю, хвилин через декілька прокидатись, точніше хотіти прокидатись. Не могла. Ні очі розплющити, ні поворушитись. Намагалась чесно взлетіти, раз такі справи, уявляти свої долоні. Короче, почала фігурально робити під себе калюжу - страшно ппц! Потім подумала, шо тепер я щаслівий обладатєль сонного параліча. Потім - гарячая мєлкая, но очень інтенсівная дрожь від ніг до голови. Мені здалося, що я корчу грімасу якусь, як пишуть в книжках. Коли мене попустило, перше, що я подумала, то це, цікаво було б подивитись, як воно виглядало зі сторони, якщо взагалі якось виглядало. Ну так знову спати було, чесно, страшно. Але десь в 6:44 я здалась. Та швидко прокинулась через 15 хв. Не сама - від звуків: хтось потроху стукав по пластику (у нас ялинка завдяки пластмасовому відру стоїть) і чимось відразливо хлюпав. Я підвелася. Знову попробувала взлетіти. Переконалась, шо наче не сон. Але звуки дуже дивні і з чітким ритмом. А розгледіти в ялинці нічого не змогла.
Тут вже я не витримала. У мене ж взагалі дуже тонка душевна організація! "МАААААААААААА! Тобі на роботу не треба хіба?!" - а знаю 100% - треба. "Треба, в мене годинник на пів на восьму" (ще пів години). "А де кішка?" (остання надія) -"та десь тут зі мною спить". І от тут вже БЛЯ! "Шо за дебільні звуки" - кажу і встаю вмикати світло. Мама, роздуплившись: "Так це кішка голки з ялинки випльовує. Вона так робить". Вже при світлі бачу, як моя безіменна досі кішка бере з нижньої маленької гілки голку до рота. Тягне її разом з гілкою. Голка відривається, а гілка від натяженія різко б"є не сильно по відру. Кішка жує голку і випльовує на підлогу. Усе під акомпанемент тих звуків, від яких я мало не нагадила цеглою. Ох, не дарма я кажу, шо кішка моя - намєснік диявола.
nbsp;
Не знаю, навіщо ця докладна писанина мого вечора разом з ніччю та ранком стороннім, а я ці два пости буду перечитувати пізніше залюбки. І, мабуть, поки продовжуватиму експерименти з СС. До речі, Фєдя недавно пронувся, сказав, просто багато снів бачив. А я сижу тут невиспана і втомлена. Якщо хтось переживає, що дах мій відкланявся, або є ще оптимісти, що думають, що він може скоро рушити у невідомому напрямку, - заспокойтеся: комунальні негаразди моїй голові не страшні, я стріхи не маю вже кілька рочків!
Прокинутись вночі, погратись в неприроднє з тілом. І, залишивши тіла на диванах, відділити свідомість, наклавши в підгузки, переживати масовий досвід свідомого сну. Чувак сказав, шо це легко. Але, розуміючи, шо ми все-таки новачки і на марс не полетимо, і, фіг його знає, коли кожен проснеться посеред ночі, домовились про таке. 1)Якщо Фєдя, починає свідомо лазити уві сні по квартирі, то він підходить до сплячої мене і будить. 2) Якщо я прокидаюсь від наче його пробудок, але, прокинувшись, чую, як він дрихне у сусідній кімнаті, я йду і бужу його вже у справжній реал. 3) Якщо ми з"ясовуємо, що йому наснилося, що він будить мене - БІНГО! СС в нього вийшов!
Такі ж дії я маю робити, якщо моя свідомість відчепиться від брєнного тєла. Звучить як брєд, та мені здається, шо ми придумали дуже ізобрєтатєльно і розумно. ІМХО.
А на випадок, якщо одномоментно стикнемоя у свідомому сні (цей план детально не розроблявся, бо вже надто велика вдача для 1-го разу), Фєдя запропонував (!!!!!!! увага) ЙТИ НА ЙОЛКУ!!!! досіржунімагу... - Фєдя! Ми могли б полетіти на Кубу, а ти - на йолку. Теж ржав. Ну це Фєдя - одне з небагатьох створінь у цьому світі, яких я вважаю напрочуд дивовижними, і тут кровноє родство не впливає)))
Ну, значить, ніч. Поснули.
Я вже знала, що прокинусь в 2:00, бо це якась вже патологія в мене, коли б не лягла, прокидаюсь в 2 і читаю до 4-5-6, коли як. На цей раз без несподіванок. Прокидаюсь, дуже швидко. На жаль, тілу мало сну, але воно повністю при свідомості, точніше свідомість при ньому: ні взлетіти, ні стрибнути з потрійним тулупом. Короче, не вийшло. Спати - не хочеться, як завжди. Беру книгу, читаю. Дуууу-же велика спокуса була приколоти Фєдю. Підійти, розбудити, і спитати, навіщо він мене будив. тіпо все у нього вийшло, та я ще не роздуплилася натільки, шоб згадати, про що ми домовлялись. Я прикинула, скільки б я вилила гівна на людину, що будить мене посеред ночі. Точніше, я згадала, скільки фекалій ллю зранку, коли думаю, шо моє пробудження - всєлєнская нєсправєдлівость на момент... Передумала одним словом.
Читала-читала. Близько 6-ти захотілось спати. Заснула-почала, думаю, хвилин через декілька прокидатись, точніше хотіти прокидатись. Не могла. Ні очі розплющити, ні поворушитись. Намагалась чесно взлетіти, раз такі справи, уявляти свої долоні. Короче, почала фігурально робити під себе калюжу - страшно ппц! Потім подумала, шо тепер я щаслівий обладатєль сонного параліча. Потім - гарячая мєлкая, но очень інтенсівная дрожь від ніг до голови. Мені здалося, що я корчу грімасу якусь, як пишуть в книжках. Коли мене попустило, перше, що я подумала, то це, цікаво було б подивитись, як воно виглядало зі сторони, якщо взагалі якось виглядало. Ну так знову спати було, чесно, страшно. Але десь в 6:44 я здалась. Та швидко прокинулась через 15 хв. Не сама - від звуків: хтось потроху стукав по пластику (у нас ялинка завдяки пластмасовому відру стоїть) і чимось відразливо хлюпав. Я підвелася. Знову попробувала взлетіти. Переконалась, шо наче не сон. Але звуки дуже дивні і з чітким ритмом. А розгледіти в ялинці нічого не змогла.
Тут вже я не витримала. У мене ж взагалі дуже тонка душевна організація! "МАААААААААААА! Тобі на роботу не треба хіба?!" - а знаю 100% - треба. "Треба, в мене годинник на пів на восьму" (ще пів години). "А де кішка?" (остання надія) -"та десь тут зі мною спить". І от тут вже БЛЯ! "Шо за дебільні звуки" - кажу і встаю вмикати світло. Мама, роздуплившись: "Так це кішка голки з ялинки випльовує. Вона так робить". Вже при світлі бачу, як моя безіменна досі кішка бере з нижньої маленької гілки голку до рота. Тягне її разом з гілкою. Голка відривається, а гілка від натяженія різко б"є не сильно по відру. Кішка жує голку і випльовує на підлогу. Усе під акомпанемент тих звуків, від яких я мало не нагадила цеглою. Ох, не дарма я кажу, шо кішка моя - намєснік диявола.
nbsp;
Не знаю, навіщо ця докладна писанина мого вечора разом з ніччю та ранком стороннім, а я ці два пости буду перечитувати пізніше залюбки. І, мабуть, поки продовжуватиму експерименти з СС. До речі, Фєдя недавно пронувся, сказав, просто багато снів бачив. А я сижу тут невиспана і втомлена. Якщо хтось переживає, що дах мій відкланявся, або є ще оптимісти, що думають, що він може скоро рушити у невідомому напрямку, - заспокойтеся: комунальні негаразди моїй голові не страшні, я стріхи не маю вже кілька рочків!