Цю книженцию, звідки цитата, зараз читаю. До цього було 6 чи 7 з тієї ж серії. Я взагалі не прихильник фентезі. Але ця штука - щось особливе. Хоча я б не сказала, що мова, сюжети якісь видатні. Воно звичайне. Та багато є тут гумору і простих, та не очевидних, мудростей.
У "Лабіринти Ехо" збираюсь залипнути до 14.01. Добре, що є люди, які здатні наплодити надцять книг про одне і те ж.
Макс Фрай - псевдонім. Написали книги двоє художників - Свєта і Ігор. Моя бідна пам"ять не може згадати прізвища. Один пасаж, де розповідається, чим ельфи (кейифайи) відрізняються від людей, чомусь дуже нагадав мені мене.
От я іноді думаю, що сама к добру і злу постидно равнодушна... А ще ельфи, за Максом Фраєм, дуже легко спиваються і впадають у всілякі залежності...
Я про всяк випадок вже пообціяла собі більше не брати ні краплі алкоголя до рота. Я канєшн така мнітєльная дура, що, ідентифікувавши себе с мімальотними перонажами книги, буде сцятися ділити їхню долю. Але тут інше. Просто прагнення, якщо творити ідіотію - то цілком свідомо