Дрогобич-столиця нафтової Галичини. Ч.1
Оригинал взят у neo7777vitaha в Дрогобич-столиця нафтової Галичини. Ч.1
Виникло місто приблизно в ХІ ст. в місцині, яка багата соляними джерелами, з яких здавна видобували сіль. Дрогобич....
Місто цікаве,місто велике,- друге за населенням та економічним розвитком місто Львівської області.Місто цікаве,з памяткою ЮНЕСКО,з симпатичними віллами,з кількома храмами,з... Погода була похмурою протягом всієї прогулянки,а з міста нас проводжав дощ,прохолодний такий,паскудний,пронизливий.. Маршрутка мчалась по мокрому асфальту а потоки води стікали по вікнах..
Будівля факультету економічної освіти та управління педагогічного університету ім.І.Франка. Вул. Л. Українки, 26
Фасад. Вул. Л. Українки, 26
Про походження назви міста єдиної думки зараз не існує. Побутують кілька легенд і версій. Одна з них говорить, ніби у сиву давнину існувало поселення Бич, оточене валами з дерев’яним частоколом і ровом з водою. Десь у тих часах його захопило і спалило військо тюркських кочовиків. Уцілілі жителі на іншому місці заснували нове поселення і назвали Другий Бич. З плином століть народна традиція об’єднала ці слова в одне, і вийшов Дрогобич.
Школа (1928р.)
Житловий будинок (20-ті рр.20ст.) Вул.Січових Стрільців, 2
З самого моменту заснування міста головним його багатством були солеварні. Технологія добування солі була досить проста. В спеціальні жбани (черіні) заливали воду збагачену сіллю (ропу) й нагрівали ті жбани на багатті. При випаровуванні води, залишалась сама сіль, яка обпікалась на вогні у вигляді так званих топок. Дев’ять таких конусоподібних топок стали символом міста і зображені навіть на гербі міста. Причому ці дев’ять топок солі зображувались й на гербі австрійського періоду, й радянського періоду, й сучасного періоду незалежності України.
Соціально-гуманітарний факультет педагогічного університету ім.І.Франка.Вул. Л. Українки, 29
Житловий будинок (1904 р.).Вул. Л. Українки, 70
У 1339 р., після зайняття земель Галицько-Волинського князівства королівською Польщею, Дрогобич отримує власний герб на якому білий орел тримає на грудях щит з все тими ж дев’ятьма топками солі. В тому ж, 1339 р., за королівським рескриптом дрогобицька дерев’яна церква Пречистої Діви Марії була перетворена на католицький костел.
"1904"
Вілла (поч.20ст.).Вул. Л. Українки, 38
1387 та 1390 рр. відзначені першими письмовими згадками про місто. Перша була в львівському міському акті, друга - в буллі Папи римського Боніфація ІХ. Дрогобич мав і власний замок з земляними фортифікаційними укріпленнями. Від замку вже на жаль майже нічого не залишилось. Єдине що одна з його веж, десь в сер. XVI ст.була перебудована в дзвіницю парафіяльного костелу Св. Бартоломея.
Житловий будинок (кін.19ст.). Вул.І.Франка,38
Житловий будинок (кін.19ст.). Вул.І.Франка,38. Профіль
За часи свого існування костел безліч разів перебудовувався і зараз спеціалісти навіть не можуть прийти до єдиної думки про час його спорудження.
Відомо що у грудні 1392 р. король Владислав Ягайло, перебуваючи у Дрогобичі, видав документ про закладення нового мурованого готичного костелу, який мав бути одночасно і оборонною спорудою. Відтак, костел був заснований як форпост феодальної Польщі на землях Галицько-Волинського князівства. Збудували храм на місці терему княжого воєводи.
Садиба (житловий будинок) (20-і рр.20ст.).Вул.Л.Українки,130
Будинок
При освяченні костел отримав титул Успіння Пресвятої Діви Марії і святого Варофоломія.Власне це був попередник теперішнього костелу Варфоломія, на місці якого потім і з'явився сучасний храм.Житловий будинок (поч.20ст.).Вул. Л. Українки, 33
Адмінбудинок (будинок староства) / Дрогобицький педагогічний ліцей (1903р.).Вул.І. Франка, 36
У 1511 р. Варфоломіївський костел відбудували після значних пошкоджень, яких він зазнав під час нападу на місто татарів та волохів у 1498 р. Саме перша третина XV ст. і вважається часом зведення сучасного костелу.
Під дзвіницю храму облаштували давньоруську оборонну фортечну вежу дитинця XIII ст.Скульптурна композиція на даху
Територія ліцею
Вежа-дзвіниця мурована з цегли, з вкрапленням каменю, у плані квадратна (13 х 13 м., товщина стін першого ярусу - до 2 м.), на невисокому похилому цоколі. Завершення - висока шатрова покрівля. У першому ярусі облаштовано наскрізний арковий проїзд. Потужні стіни зрідка прорізані бійницями.Третій ярус, надбудований наприкінці XIX ст., оформлений потрійними арковими вікнами та фільонками, увінчаний аркатурним фризом.
Адмінбудинок (будинок староства) / Дрогобицький педагогічний ліцей (1903р.).Тил. Вул.І. Франка, 36
Фото
До XVIII ст. джерела вказують на використання вежі з однією функціональною метою: оборонною.З XVIII ст. вежу почали використовувати і з сакральною метою. У першій третині XIX ст. давні оборонні споруди були ліквідовані, а вежу почали використовувати вже тільки як дзвіницю.Житловий будинок (поч. XX ст.) Вул. І. Франка, 27
Житловий будинок(кін.19-поч.20ст.).Вул І.Франка,11
Напади на місто, що супроводжувались руйнуваннями костелу, продовжувались і надалі, зокрема у 1594, 1624 та 1648 рр. У 1664 р. храм частково відновили.
Протягом XVII-ХХ ст. перебудовано оборонну вежу на дзвіницю (1739), переобладнано старі та споруджено нові вівтарі, ліквідовано бійниці та понижено дах (1790-93рр.). Тоді ж до храму була прибудована каплиця.Будинок гімназії (1896р.).Вул.І.Франка,24
Колонада
Наступні реставрації дрогобицького костелу св. Варфоломія здійснювались у 1881-82рр., 1906-13рр. та у 30-х рр. ХХ ст.(зокрема, тоді були відновлені фрески).Вже за СРСР по Другій світовій війні в 1949 р. костел закрили, й розташували в ньому склад театрального реквізиту.
З 1989 р. храм повернувся до релігійної римо-католицької громади міста.Житловий будинок. Вул І.Франка,17
Будинок по вул.Т.Шевченка
На стінах костелу розміщенні чисельні пам’ятки, за якими можна прослідкувати історію Дрогобича. Це долоня, стопа та голова в папській тіарі - символ католицького володарювання, або мармурове оздоблення дверей з двома мечами - нагадування про полеглих жителів міста, що брали участь в Грюнвальдській битві. А в 1572 р. в костелі був встановлений пам’ятник Катерині Рамулотовій - дружині власника місцевих солеварень.
Палац (1900р.).Вул.І.Франка,16
Житловий будинок (1901р.).Вул.І.Франка,14
В 1460 р. місто отримало самоуправління за магдебурзьким правом, що було підтверджено в 1506 р. польським королем Олександром Ягеллончиком. Відтоді Дрогобич «Королівське вільне місто».
Вілли на вул.Франка
"Є.В.А."
Впродовж XV-XVI ст. місто росло й розвивалось як типове середньовічне місто Галичини. Діяло міське самоуправління й судочинство, проводились ярмарки, працювали цехи та солеварні. Наприклад, в 1535 р. був створений цех ковалів та слюсарів, а в 1565 р. в місті налічувалось 45 солеварень.
Житловий будинок (1900р.).Вул.І Франка,3
Кам'яниця нафтового підприємця Гартенберга / відділення "Індустріалбанку"(кін. XIX ст.) Вул. Т. Шевченка, 12
В 1657 р. в місті перебував угорський князь Юрія II Ракоці. В 1663 р. споруджена перша міська школа.
Будівля на розі вулиць Т.Шевченка та А.Міцкевича
Палац братів Шпіцман / біологічний факультет ДДПУ(поч.20 ст.).Вул.Т.Шевченка,23
Протягом 1700-1709 рр. будується новий костел та монастир кармелітів (нинішній кафедральний храм Святої Трійці). У 1795 р. австрійський цісар Йосиф II ліквідував цей монастир, націоналізувавши майно.У 1808 р. руська (українська) громада викупила в Австрійського уряду храм і приміщення під греко-католицьку церкву і школу.
Згодом цей духовний комплекс було віддано під опіку отців василіян, однак він і надалі залишався у власності міста.
Палац братів Шпіцман / біологічний факультет ДДПУ (поч.20 ст.).Профіль. Вул.Т.Шевченка,23
Вілла Б’янки / Дрогобицький палац мистецтв (поч.20 ст.).Вул.Т.Шевченка,38
Храм оновлювався у 1894-1905 рр. Розпис іконостасу в 1909 р.здійснив талановитий галицький маляр Модест Сосенко.
У стінах храму молилися і навчалися багато світочів української нації, серед яких - видатний громадський діяч і письменник Іван Франко.Грамотою глави УГКЦ від 12 липня 1993 р. парафіяльний храм Пресвятої Трійці Дрогобича визначено як Катедральний собор Самбірсько-Дрогобицької єпархії.
Фото
Вілла(поч.20 ст.).Вул.Т.Шевченка,38
У 1740 р. у місті будується нова міська ратуша, а у 1756 р. засновано міську пошту.
Корпус лікарні (поч.20ст.).Вул. Січових Стрільців, 22
Палац (XIX - поч. XX ст.).Вул.Січових Стрільців, 18
Стара ратуша була дерев'яною. Внизу містились кімнати війта, писаря та канцелярія; бургомістр і райці засідали у великій кімнаті другого поверху. Там же була скарбівня, казна і міський архів. Третій поверх був невеликим, там розташовувалась кімната трубача, а у підвалі містились камери для ув'язнених. Але до XIX ст. будівля старої ратуші застаріла, по стіні пішла тріщина, і тому, у 1829 р. стару ратушу розбирають та будують нову, за Віденським проектом.
Будинок товариства "Сокіл" (кін. XIX-поч. XX ст.) / центр молоді СДЄ УГКЦ та прокуратура.Вул.Т.Шевченка,29
Комплекс споруд Дрогобицького солеварного заводу (XIII-XX ст. (1897р.)).Вул. Солоний Ставок, 27
Сучасну Дрогобицьку ратушу було споруджено у 20-х рр. ХХ ст. Частину попередньої було розібрано, та добудовано за новим проектом, а над уцілілою частиною надбудовано третій поверх.Її архітектором був М. Нікодемович. Ратуша збудована з цегли, має три поверхи і вежу. В середині є внутрішній дворик, оточений з усіх сторін стінами ратуші. У будівлі ратуші розташований мармуровий зал. Колись на фасаді ратуші красувались скульптури грифонів, але їх було знято радянською владою.
Фото
Споруда солеварні (XIII-XX ст. (1897р.)).Вул. Солоний Ставок, 27
У XIX ст. поряд з традиційною спеціалізацією Дрогобича, як центра солеваріння, бурхливого розвитку зазнала нафтопереробка. Здавна на околицях міста виявляли поклади нафтопродуктів та озокериту. Ще у 1788 р. у місті почали використовувати для освітлення нафтові ліхтарі.
Стрічковий конвеєр
Стрічка вже не їде...
В 1814 р. управитель соляних копалень Й. Геккель спорудив першу примітивну нафтоперегінну установку. В 1817 р. військові казарми і солеварні Дрогобича вперше в Європі освітлювали гасом. В 1822 р. першу нафтову лампу встановлено перед ратушею. В 1836 р. розпочато освітлення міських вулиць.
Територія Дрогобицького солеварного заводу
Залишки споруд солеварні
Після перетворення Дрогобича "соляного" на Дрогобич "нафтовий", швидкої забудови кам’яними домами, він набув цілком європейського вигляду. Тут тісно переплелися різні стилі - від готичного, ренесансного, барочного, класичного - до еклектичного і модерного.
Будівля
Адмінбудівля заводу
У 1842-1865 рр.у місті була побудована хоральна синагога, яка стала найбільшою у Східній Галичині.
Фото
Житловий будинок (1903р.).Вул.Жупна,4
У 1616 р. польським королем Владиславом IV Вазою надано привілей, у 1634 р. підтверджений дрогобицьким старостою та королівським підскарбієм Яном Даниловичем. Згідно з цим привілеєм, євреям у передмісті Дрогобича надавалась неродюча земельна ділянка розміром 30 моргів, тобто 1 лан (бл.18 га.) для будівництва власного житла та синагоги.Так виник єврейський квартал, котрий отримав назву «Лан».
Фото
Дзвіниця костелу Вознесіння Господнього (14 ст., 1551 р., к.19 ст.).Вул.Т.Шевченка,1
Збудовані синагога та «Лан» були знищені у 1648 р. під час штурму міста козацькими загонами під проводом Богдана Хмельницького, на що місцеві євреї у вересні 1649 р. подали скаргу до Львівського міського суду.
Комплекс костелу та памятник Ю.Дрогобичу
Костел Вознесіння Господнього (14-19ст.).Вул.Т.Шевченка,1
У 1711 р. община отримала дозвіл на реставрацію синагоги, яка, проте, в 1713 р. згоріла разом з «Ланом» під час пожежі. У 1726 р.євреї отримали дозвіл на будівництво нової синагоги на тому ж місці при умові, що нова не буде вища та більша за попередню.
Один з входів у храм
Костел святого Варфоломія.Профіль
У 1743 р. синагогу перебудовано на кам'яну та обладнано галереї для жінок. Будівля синагоги була витягнута в плані в напрямку з заходу на схід (23,7х12,4 м), а товщина стін досягала 2,5 м. Ця синагога, єдина на той момент на «Лані» кам'яна будівля, служила притулком і захистом для євреїв та однією з архітектурних домінант Дрогобича до того часу, поки на сусідній ділянці у 1842-1865 рр. не було побудовано монументальне приміщення великої хоральної синагоги. Після цього вона була перетворена на бейс-мідраш, а після Другої світової війни фрагменти її руїн були вбудовані в будівлю хлібозаводу.
Костел.Фото
Костел Св. Бартоломея.Тил
Дрогобицьку хоральну синагогу зводили протягом 23 років, з 1842-го по 1865-й рр. На той момент вона була однією з найбільших синагог на території всієї Європи та найбільшою на Західній Україні. За основу у зовнішньому оздобленні взято аналогічну синагогу, збудовану у німецькому місті Касселі (1830 р.), використавши для зображення на фасаді такі самі романські архітектурні пояси.
Дзвіниця костелу
Храмова дзвіниця
У часи Другої світової війни приміщення синагоги використовувалось в якості конюшні.Після завершення Другої світової війни у ній розмістився склад тканин, відтак склад солі, згодом меблева крамниця, а в прибудовах знаходились продуктові склади.Ратуша (будинок магістрату) (XIX ст. (XII ст. - вежа, 1920-і рр. - ратуша). Пл.Ринок,1
Ратуша. Пл.Ринок,1
Напр. 80-х - поч. 90-х років 20-го ст. будівлю було повернуто Дрогобицькій іудейській громаді. Незважаючи не це, вона була розграбована й двічі підпалена. Будівля знаходилася в руїнах, існували проекти її реконструкції.
Одна з вулиць міста..
Духовна семінарія
У період переходу від переважного виробництва солі до переважного виробництва нафтопродуктів у нормальній (початковій) школі монахів-василіан, у міській гімназії вчився Іван Франко, пізніше - класики української літератури Василь Стефаник і Лесь Мартович.
Собор Пресвятої Трійці / Костьол Кармелітів (XVII-XIX ст.).Вул.Трускавецька, 2
Собор Пресвятої Трійці / Костьол Кармелітів.Профіль
Після виру Першої світової війни, радянсько-польської війн та чисельних змін влад, Галичина опиняється у складі Польської держави.
Фото
Житлово-торговий будинок (чиншова кам'яниця) (кін. XIX - поч. XX ст.).Вул.Ковальська,1
Після вступу на західну Україну радянських військ в 1939 р. була створена Дрогобицька область до складу якої входило 9 районів. Ця область існувала до травня 1959 р., коли була включена до складу Львівської області. За часів німецько-фашистської окупації Дрогобич входив до складу генерального губернаторства Галичина.
Будинок школи (поч.20ст.).Вул.Завалля,12
Житловий будинок (кін. XIX ст. (поч. XX ст.).Вул.І. Мазепи, 17
Ще однією памяткою міста є монастир святих Апостолів Петра і Павла,який є наступником і продовжувачем перших монастирів отців Василіян на Дрогобиччині, що боронили традиційну УГКЦ в селах Дережичі, Лішня та Летня. Після того, як 1758 р. згорів Держичівський монастир, ченці остаточно вирішили звести один великий монастир. Втіленню ідеї завадив перший поділ Речі Посполитої (1772р.).
Панорама церкви Петра і Павла (1828-1831рр.) та адмінбудівлі (1913р.)
Фото
Зібравши необхідні кошти, отці василіяни взялися за будівництво майбутньої святині. Керував роботами отець Г. Дубицький. За 3 роки будівництво дерев'яного монастиря та храму Петра і Павла було завершено. Проте ця первинна будівля монастиря у 1825 р. вщент згоріла в пожежі. Загинуло майже все церковне майно, вдалося врятувати лише вівтар та декілька ікон.
Інтерєр Петропавлівського храму
Церква Петра і Павла (1828-1831рр.)Вул.Стрийська,1
Ігумен Й. Качановський знову дістав у австрійського уряду дозвіл на спорудження нового монастиря, цього разу мурованого. І знову будівельні роботи тривали 3 роки і були завершені у 1828 р. Наступні 3 роки були присвячені оздобленню інтер'єру. Освячення церкви відбулося у 1831 р., на день священномученика Йосафата, в честь чого храм крім назви св. Апостола Петра і Павла, отримав додаткову назву священномученика Йосафата.
Храм.Тил
Частина комплексу меморіалу «Тюрма на Стрийській»
На поч. 1930-х рр.монастир був зачинений на ремонт, а ченці переселилися до колишнього Свято-Троїцького монастиря. Певний час приміщення святині орендувала платна міська лікарня. Пізніше, його винаймали приватні особи.
Оновлена церква була освячена 4 грудня 1934 р.Таблиці памяті на стінах...
Дрогобицький музей «Тюрма на Стрийській» / колишня катівня НКВД-МГБ-КГБ. Вул. Стрийська, 3
Після ліквідації в 1959 р. Дрогобицької області храм був переданий педагогічному інститутові і служив студентським клубом для танців та інших розваг. У приміщенні монастиря були розташовані лабораторії.
Від 1990 р. і вже в незалежній Україні василіянський Монастир святих Апостолів Петра і Павла у Дрогобичі відновив свою діяльність.Музей «Тюрма на Стрийській».(1903р.).Фасад
Адмінбудинок.(поч.20ст.).Вул.Стрийська,22
У наш час основною промисловою галуззю міста є машинобудування та нафтопереробка.
Інфоджерела: http://droginfo.com.ua/content/view/96/ , http://uk.wikipedia.org.
Фото
Храм-новобуд
От власне і все,але ні,-не все,дві найцікавіші памятки міста-деревяний храм Св.Юрія та церкву Воздвиження Чесного Хреста я залишив на наступну розповідь..
Хоральна синагога (1842-1865рр.) Вул.П. Орлика, 6
Хоральна синагога (1842-1865рр.) Фасад. Вул.П. Орлика, 6
А місто цікаве,досить цікаве,-варте відвідин..
Місце страти мирних громадян німецько-фашистськими загарбниками у 1941-1945рр. Вул.Ковальська
Памятна бронзова скульптура (1974р.)
Виникло місто приблизно в ХІ ст. в місцині, яка багата соляними джерелами, з яких здавна видобували сіль. Дрогобич....
Місто цікаве,місто велике,- друге за населенням та економічним розвитком місто Львівської області.Місто цікаве,з памяткою ЮНЕСКО,з симпатичними віллами,з кількома храмами,з... Погода була похмурою протягом всієї прогулянки,а з міста нас проводжав дощ,прохолодний такий,паскудний,пронизливий.. Маршрутка мчалась по мокрому асфальту а потоки води стікали по вікнах..
Будівля факультету економічної освіти та управління педагогічного університету ім.І.Франка. Вул. Л. Українки, 26
Фасад. Вул. Л. Українки, 26
Про походження назви міста єдиної думки зараз не існує. Побутують кілька легенд і версій. Одна з них говорить, ніби у сиву давнину існувало поселення Бич, оточене валами з дерев’яним частоколом і ровом з водою. Десь у тих часах його захопило і спалило військо тюркських кочовиків. Уцілілі жителі на іншому місці заснували нове поселення і назвали Другий Бич. З плином століть народна традиція об’єднала ці слова в одне, і вийшов Дрогобич.
Школа (1928р.)
Житловий будинок (20-ті рр.20ст.) Вул.Січових Стрільців, 2
З самого моменту заснування міста головним його багатством були солеварні. Технологія добування солі була досить проста. В спеціальні жбани (черіні) заливали воду збагачену сіллю (ропу) й нагрівали ті жбани на багатті. При випаровуванні води, залишалась сама сіль, яка обпікалась на вогні у вигляді так званих топок. Дев’ять таких конусоподібних топок стали символом міста і зображені навіть на гербі міста. Причому ці дев’ять топок солі зображувались й на гербі австрійського періоду, й радянського періоду, й сучасного періоду незалежності України.
Соціально-гуманітарний факультет педагогічного університету ім.І.Франка.Вул. Л. Українки, 29
Житловий будинок (1904 р.).Вул. Л. Українки, 70
У 1339 р., після зайняття земель Галицько-Волинського князівства королівською Польщею, Дрогобич отримує власний герб на якому білий орел тримає на грудях щит з все тими ж дев’ятьма топками солі. В тому ж, 1339 р., за королівським рескриптом дрогобицька дерев’яна церква Пречистої Діви Марії була перетворена на католицький костел.
"1904"
Вілла (поч.20ст.).Вул. Л. Українки, 38
1387 та 1390 рр. відзначені першими письмовими згадками про місто. Перша була в львівському міському акті, друга - в буллі Папи римського Боніфація ІХ. Дрогобич мав і власний замок з земляними фортифікаційними укріпленнями. Від замку вже на жаль майже нічого не залишилось. Єдине що одна з його веж, десь в сер. XVI ст.була перебудована в дзвіницю парафіяльного костелу Св. Бартоломея.
Житловий будинок (кін.19ст.). Вул.І.Франка,38
Житловий будинок (кін.19ст.). Вул.І.Франка,38. Профіль
За часи свого існування костел безліч разів перебудовувався і зараз спеціалісти навіть не можуть прийти до єдиної думки про час його спорудження.
Відомо що у грудні 1392 р. король Владислав Ягайло, перебуваючи у Дрогобичі, видав документ про закладення нового мурованого готичного костелу, який мав бути одночасно і оборонною спорудою. Відтак, костел був заснований як форпост феодальної Польщі на землях Галицько-Волинського князівства. Збудували храм на місці терему княжого воєводи.
Садиба (житловий будинок) (20-і рр.20ст.).Вул.Л.Українки,130
Будинок
При освяченні костел отримав титул Успіння Пресвятої Діви Марії і святого Варофоломія.Власне це був попередник теперішнього костелу Варфоломія, на місці якого потім і з'явився сучасний храм.Житловий будинок (поч.20ст.).Вул. Л. Українки, 33
Адмінбудинок (будинок староства) / Дрогобицький педагогічний ліцей (1903р.).Вул.І. Франка, 36
У 1511 р. Варфоломіївський костел відбудували після значних пошкоджень, яких він зазнав під час нападу на місто татарів та волохів у 1498 р. Саме перша третина XV ст. і вважається часом зведення сучасного костелу.
Під дзвіницю храму облаштували давньоруську оборонну фортечну вежу дитинця XIII ст.Скульптурна композиція на даху
Територія ліцею
Вежа-дзвіниця мурована з цегли, з вкрапленням каменю, у плані квадратна (13 х 13 м., товщина стін першого ярусу - до 2 м.), на невисокому похилому цоколі. Завершення - висока шатрова покрівля. У першому ярусі облаштовано наскрізний арковий проїзд. Потужні стіни зрідка прорізані бійницями.Третій ярус, надбудований наприкінці XIX ст., оформлений потрійними арковими вікнами та фільонками, увінчаний аркатурним фризом.
Адмінбудинок (будинок староства) / Дрогобицький педагогічний ліцей (1903р.).Тил. Вул.І. Франка, 36
Фото
До XVIII ст. джерела вказують на використання вежі з однією функціональною метою: оборонною.З XVIII ст. вежу почали використовувати і з сакральною метою. У першій третині XIX ст. давні оборонні споруди були ліквідовані, а вежу почали використовувати вже тільки як дзвіницю.Житловий будинок (поч. XX ст.) Вул. І. Франка, 27
Житловий будинок(кін.19-поч.20ст.).Вул І.Франка,11
Напади на місто, що супроводжувались руйнуваннями костелу, продовжувались і надалі, зокрема у 1594, 1624 та 1648 рр. У 1664 р. храм частково відновили.
Протягом XVII-ХХ ст. перебудовано оборонну вежу на дзвіницю (1739), переобладнано старі та споруджено нові вівтарі, ліквідовано бійниці та понижено дах (1790-93рр.). Тоді ж до храму була прибудована каплиця.Будинок гімназії (1896р.).Вул.І.Франка,24
Колонада
Наступні реставрації дрогобицького костелу св. Варфоломія здійснювались у 1881-82рр., 1906-13рр. та у 30-х рр. ХХ ст.(зокрема, тоді були відновлені фрески).Вже за СРСР по Другій світовій війні в 1949 р. костел закрили, й розташували в ньому склад театрального реквізиту.
З 1989 р. храм повернувся до релігійної римо-католицької громади міста.Житловий будинок. Вул І.Франка,17
Будинок по вул.Т.Шевченка
На стінах костелу розміщенні чисельні пам’ятки, за якими можна прослідкувати історію Дрогобича. Це долоня, стопа та голова в папській тіарі - символ католицького володарювання, або мармурове оздоблення дверей з двома мечами - нагадування про полеглих жителів міста, що брали участь в Грюнвальдській битві. А в 1572 р. в костелі був встановлений пам’ятник Катерині Рамулотовій - дружині власника місцевих солеварень.
Палац (1900р.).Вул.І.Франка,16
Житловий будинок (1901р.).Вул.І.Франка,14
В 1460 р. місто отримало самоуправління за магдебурзьким правом, що було підтверджено в 1506 р. польським королем Олександром Ягеллончиком. Відтоді Дрогобич «Королівське вільне місто».
Вілли на вул.Франка
"Є.В.А."
Впродовж XV-XVI ст. місто росло й розвивалось як типове середньовічне місто Галичини. Діяло міське самоуправління й судочинство, проводились ярмарки, працювали цехи та солеварні. Наприклад, в 1535 р. був створений цех ковалів та слюсарів, а в 1565 р. в місті налічувалось 45 солеварень.
Житловий будинок (1900р.).Вул.І Франка,3
Кам'яниця нафтового підприємця Гартенберга / відділення "Індустріалбанку"(кін. XIX ст.) Вул. Т. Шевченка, 12
В 1657 р. в місті перебував угорський князь Юрія II Ракоці. В 1663 р. споруджена перша міська школа.
Будівля на розі вулиць Т.Шевченка та А.Міцкевича
Палац братів Шпіцман / біологічний факультет ДДПУ(поч.20 ст.).Вул.Т.Шевченка,23
Протягом 1700-1709 рр. будується новий костел та монастир кармелітів (нинішній кафедральний храм Святої Трійці). У 1795 р. австрійський цісар Йосиф II ліквідував цей монастир, націоналізувавши майно.У 1808 р. руська (українська) громада викупила в Австрійського уряду храм і приміщення під греко-католицьку церкву і школу.
Згодом цей духовний комплекс було віддано під опіку отців василіян, однак він і надалі залишався у власності міста.
Палац братів Шпіцман / біологічний факультет ДДПУ (поч.20 ст.).Профіль. Вул.Т.Шевченка,23
Вілла Б’янки / Дрогобицький палац мистецтв (поч.20 ст.).Вул.Т.Шевченка,38
Храм оновлювався у 1894-1905 рр. Розпис іконостасу в 1909 р.здійснив талановитий галицький маляр Модест Сосенко.
У стінах храму молилися і навчалися багато світочів української нації, серед яких - видатний громадський діяч і письменник Іван Франко.Грамотою глави УГКЦ від 12 липня 1993 р. парафіяльний храм Пресвятої Трійці Дрогобича визначено як Катедральний собор Самбірсько-Дрогобицької єпархії.
Фото
Вілла(поч.20 ст.).Вул.Т.Шевченка,38
У 1740 р. у місті будується нова міська ратуша, а у 1756 р. засновано міську пошту.
Корпус лікарні (поч.20ст.).Вул. Січових Стрільців, 22
Палац (XIX - поч. XX ст.).Вул.Січових Стрільців, 18
Стара ратуша була дерев'яною. Внизу містились кімнати війта, писаря та канцелярія; бургомістр і райці засідали у великій кімнаті другого поверху. Там же була скарбівня, казна і міський архів. Третій поверх був невеликим, там розташовувалась кімната трубача, а у підвалі містились камери для ув'язнених. Але до XIX ст. будівля старої ратуші застаріла, по стіні пішла тріщина, і тому, у 1829 р. стару ратушу розбирають та будують нову, за Віденським проектом.
Будинок товариства "Сокіл" (кін. XIX-поч. XX ст.) / центр молоді СДЄ УГКЦ та прокуратура.Вул.Т.Шевченка,29
Комплекс споруд Дрогобицького солеварного заводу (XIII-XX ст. (1897р.)).Вул. Солоний Ставок, 27
Сучасну Дрогобицьку ратушу було споруджено у 20-х рр. ХХ ст. Частину попередньої було розібрано, та добудовано за новим проектом, а над уцілілою частиною надбудовано третій поверх.Її архітектором був М. Нікодемович. Ратуша збудована з цегли, має три поверхи і вежу. В середині є внутрішній дворик, оточений з усіх сторін стінами ратуші. У будівлі ратуші розташований мармуровий зал. Колись на фасаді ратуші красувались скульптури грифонів, але їх було знято радянською владою.
Фото
Споруда солеварні (XIII-XX ст. (1897р.)).Вул. Солоний Ставок, 27
У XIX ст. поряд з традиційною спеціалізацією Дрогобича, як центра солеваріння, бурхливого розвитку зазнала нафтопереробка. Здавна на околицях міста виявляли поклади нафтопродуктів та озокериту. Ще у 1788 р. у місті почали використовувати для освітлення нафтові ліхтарі.
Стрічковий конвеєр
Стрічка вже не їде...
В 1814 р. управитель соляних копалень Й. Геккель спорудив першу примітивну нафтоперегінну установку. В 1817 р. військові казарми і солеварні Дрогобича вперше в Європі освітлювали гасом. В 1822 р. першу нафтову лампу встановлено перед ратушею. В 1836 р. розпочато освітлення міських вулиць.
Територія Дрогобицького солеварного заводу
Залишки споруд солеварні
Після перетворення Дрогобича "соляного" на Дрогобич "нафтовий", швидкої забудови кам’яними домами, він набув цілком європейського вигляду. Тут тісно переплелися різні стилі - від готичного, ренесансного, барочного, класичного - до еклектичного і модерного.
Будівля
Адмінбудівля заводу
У 1842-1865 рр.у місті була побудована хоральна синагога, яка стала найбільшою у Східній Галичині.
Фото
Житловий будинок (1903р.).Вул.Жупна,4
У 1616 р. польським королем Владиславом IV Вазою надано привілей, у 1634 р. підтверджений дрогобицьким старостою та королівським підскарбієм Яном Даниловичем. Згідно з цим привілеєм, євреям у передмісті Дрогобича надавалась неродюча земельна ділянка розміром 30 моргів, тобто 1 лан (бл.18 га.) для будівництва власного житла та синагоги.Так виник єврейський квартал, котрий отримав назву «Лан».
Фото
Дзвіниця костелу Вознесіння Господнього (14 ст., 1551 р., к.19 ст.).Вул.Т.Шевченка,1
Збудовані синагога та «Лан» були знищені у 1648 р. під час штурму міста козацькими загонами під проводом Богдана Хмельницького, на що місцеві євреї у вересні 1649 р. подали скаргу до Львівського міського суду.
Комплекс костелу та памятник Ю.Дрогобичу
Костел Вознесіння Господнього (14-19ст.).Вул.Т.Шевченка,1
У 1711 р. община отримала дозвіл на реставрацію синагоги, яка, проте, в 1713 р. згоріла разом з «Ланом» під час пожежі. У 1726 р.євреї отримали дозвіл на будівництво нової синагоги на тому ж місці при умові, що нова не буде вища та більша за попередню.
Один з входів у храм
Костел святого Варфоломія.Профіль
У 1743 р. синагогу перебудовано на кам'яну та обладнано галереї для жінок. Будівля синагоги була витягнута в плані в напрямку з заходу на схід (23,7х12,4 м), а товщина стін досягала 2,5 м. Ця синагога, єдина на той момент на «Лані» кам'яна будівля, служила притулком і захистом для євреїв та однією з архітектурних домінант Дрогобича до того часу, поки на сусідній ділянці у 1842-1865 рр. не було побудовано монументальне приміщення великої хоральної синагоги. Після цього вона була перетворена на бейс-мідраш, а після Другої світової війни фрагменти її руїн були вбудовані в будівлю хлібозаводу.
Костел.Фото
Костел Св. Бартоломея.Тил
Дрогобицьку хоральну синагогу зводили протягом 23 років, з 1842-го по 1865-й рр. На той момент вона була однією з найбільших синагог на території всієї Європи та найбільшою на Західній Україні. За основу у зовнішньому оздобленні взято аналогічну синагогу, збудовану у німецькому місті Касселі (1830 р.), використавши для зображення на фасаді такі самі романські архітектурні пояси.
Дзвіниця костелу
Храмова дзвіниця
У часи Другої світової війни приміщення синагоги використовувалось в якості конюшні.Після завершення Другої світової війни у ній розмістився склад тканин, відтак склад солі, згодом меблева крамниця, а в прибудовах знаходились продуктові склади.Ратуша (будинок магістрату) (XIX ст. (XII ст. - вежа, 1920-і рр. - ратуша). Пл.Ринок,1
Ратуша. Пл.Ринок,1
Напр. 80-х - поч. 90-х років 20-го ст. будівлю було повернуто Дрогобицькій іудейській громаді. Незважаючи не це, вона була розграбована й двічі підпалена. Будівля знаходилася в руїнах, існували проекти її реконструкції.
Одна з вулиць міста..
Духовна семінарія
У період переходу від переважного виробництва солі до переважного виробництва нафтопродуктів у нормальній (початковій) школі монахів-василіан, у міській гімназії вчився Іван Франко, пізніше - класики української літератури Василь Стефаник і Лесь Мартович.
Собор Пресвятої Трійці / Костьол Кармелітів (XVII-XIX ст.).Вул.Трускавецька, 2
Собор Пресвятої Трійці / Костьол Кармелітів.Профіль
Після виру Першої світової війни, радянсько-польської війн та чисельних змін влад, Галичина опиняється у складі Польської держави.
Фото
Житлово-торговий будинок (чиншова кам'яниця) (кін. XIX - поч. XX ст.).Вул.Ковальська,1
Після вступу на західну Україну радянських військ в 1939 р. була створена Дрогобицька область до складу якої входило 9 районів. Ця область існувала до травня 1959 р., коли була включена до складу Львівської області. За часів німецько-фашистської окупації Дрогобич входив до складу генерального губернаторства Галичина.
Будинок школи (поч.20ст.).Вул.Завалля,12
Житловий будинок (кін. XIX ст. (поч. XX ст.).Вул.І. Мазепи, 17
Ще однією памяткою міста є монастир святих Апостолів Петра і Павла,який є наступником і продовжувачем перших монастирів отців Василіян на Дрогобиччині, що боронили традиційну УГКЦ в селах Дережичі, Лішня та Летня. Після того, як 1758 р. згорів Держичівський монастир, ченці остаточно вирішили звести один великий монастир. Втіленню ідеї завадив перший поділ Речі Посполитої (1772р.).
Панорама церкви Петра і Павла (1828-1831рр.) та адмінбудівлі (1913р.)
Фото
Зібравши необхідні кошти, отці василіяни взялися за будівництво майбутньої святині. Керував роботами отець Г. Дубицький. За 3 роки будівництво дерев'яного монастиря та храму Петра і Павла було завершено. Проте ця первинна будівля монастиря у 1825 р. вщент згоріла в пожежі. Загинуло майже все церковне майно, вдалося врятувати лише вівтар та декілька ікон.
Інтерєр Петропавлівського храму
Церква Петра і Павла (1828-1831рр.)Вул.Стрийська,1
Ігумен Й. Качановський знову дістав у австрійського уряду дозвіл на спорудження нового монастиря, цього разу мурованого. І знову будівельні роботи тривали 3 роки і були завершені у 1828 р. Наступні 3 роки були присвячені оздобленню інтер'єру. Освячення церкви відбулося у 1831 р., на день священномученика Йосафата, в честь чого храм крім назви св. Апостола Петра і Павла, отримав додаткову назву священномученика Йосафата.
Храм.Тил
Частина комплексу меморіалу «Тюрма на Стрийській»
На поч. 1930-х рр.монастир був зачинений на ремонт, а ченці переселилися до колишнього Свято-Троїцького монастиря. Певний час приміщення святині орендувала платна міська лікарня. Пізніше, його винаймали приватні особи.
Оновлена церква була освячена 4 грудня 1934 р.Таблиці памяті на стінах...
Дрогобицький музей «Тюрма на Стрийській» / колишня катівня НКВД-МГБ-КГБ. Вул. Стрийська, 3
Після ліквідації в 1959 р. Дрогобицької області храм був переданий педагогічному інститутові і служив студентським клубом для танців та інших розваг. У приміщенні монастиря були розташовані лабораторії.
Від 1990 р. і вже в незалежній Україні василіянський Монастир святих Апостолів Петра і Павла у Дрогобичі відновив свою діяльність.Музей «Тюрма на Стрийській».(1903р.).Фасад
Адмінбудинок.(поч.20ст.).Вул.Стрийська,22
У наш час основною промисловою галуззю міста є машинобудування та нафтопереробка.
Інфоджерела: http://droginfo.com.ua/content/view/96/ , http://uk.wikipedia.org.
Фото
Храм-новобуд
От власне і все,але ні,-не все,дві найцікавіші памятки міста-деревяний храм Св.Юрія та церкву Воздвиження Чесного Хреста я залишив на наступну розповідь..
Хоральна синагога (1842-1865рр.) Вул.П. Орлика, 6
Хоральна синагога (1842-1865рр.) Фасад. Вул.П. Орлика, 6
А місто цікаве,досить цікаве,-варте відвідин..
Місце страти мирних громадян німецько-фашистськими загарбниками у 1941-1945рр. Вул.Ковальська
Памятна бронзова скульптура (1974р.)