Про Краків19. Частина шоста. Підземне царство.
Всё в себе... одна сплошная соль
Промокшие исписаны страницы
Призрачный мир, прозрачный алкоголь
И всё, что обязательно случится
Про Краків19. Частина перша. Такий довгий день
Про Краків19. Частина друга. Вавель
Про Краків19. Частина третя. Зоопарк
Про Краків19. Частина четверта. Вечір
Про Краків19. Частина п'ята. Край неба палає
Якщо хтось випадково пам'ятає ( якщо ні, то просто читайте минулий пост, лінк вище), то свою розповідь я закінчив на тому, що пішов гуляти ранковим Краковом, залишивши Оленку досипати. Погулявши містом без натовпів туристів я повернувся до нашого хосту.
Плани на останній день в Кракові в нас були "наполеонівські". Повертатися в хост ми не збиралися ( хоч виліт і був в нас наступного ранку... дуже ранього ранку, тож ми зібрали речі, залишили ключ і вирушили до Залізничного вокзалу.
Спочатку ми хотіли з'їздити до пригороду Кракова, до міста Вєлічка (Wieliczka), відомого своїми соляними шахтами, що 8 вересня 1978 року, разом з дванадцятьма об'єктами зі всього світу, була занесена до найпершого списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Добратися до копалень можна декількома способами:
-На електричці з головного залізничного вокзалу в Кракові (Kraków Główny) (до станції "Вєличка Ринек копальні" (Wieliczka Rynek-Kopalnia)
Потяги ходять що кожні 40 хвилин. Ціна 3-4 злотих. Залежить від перевізника і часу поїздки.
В дорозі 20-26 хвилин, але від станції до самої копальні далеченько.
- На автобусі #304 біля торгового центру "Галерея Краковска" (Galeria Krakowska) - у Вєлічці треба вийти на зупинці "Вєличка Соляна шахта"(Wieliczka Kopalnia Soli). В автобусах, що курсують з Кракова в Вєлічку, діють квитки денного сполучення - Зона I (Strefa I) і II Агломерація (II Aglomeracja). Вартість 6 злотих (станом на 2020 рік), їхати 30-35 хвилин, але зупинка знаходиться зовсім поруч з копальнями.
- На маршрутці( так в Польщі є маршрутки. І вони не сильно від наших відрізняються) - зупинка біля головного ж / д вокзалу в Кракові, напрямок - Вєличка Ринек (Wieliczka Rynek - площа, а не базар). Потрібно вийти на зупинці "Вєличка копальні солі" біля перехрестя вулиць Дембовского і Даниловича (Edwarda Dembowskiego/Daniłowicza). Про ціну не підкажу, по часу - трошки швидше за автобус.
Ми вибрали автобус і стали свідками звичної вже ситуації.
Автомат в салоні приймав тільки монети. Карти і банкноти ігнорував. Автобус, забитий туристами, перетворився на торжище, де всі намагалися розміняти гроші). Монет на всіх не вистачало і точно хтось поїхав зайцем, наражаючись на штраф . Якийсь пенсіонер німець розміняв нам паперові злоті, наївно думаючи, що розплатиться картою... але щось пішло не так)).
Оплата проїзду в Польщі часто стає проблемою через погано працюючі автомати в салонах ( сам стикався купу разів). тож раджу завжди возити з собою як мінімім один ( на людину) квиток запасний.
І от , ми в старовинній Вєлічці. Я був вже тут раз, вражень було купа і дуже хотілося поділитися ними з Оленкою.
Прогулялися до копальні і помітили, що екскурсійна група з російськомовним гідом ( україномовний також є, але виловити таку екскурсію майже нереально. Замовляти її треба. чи як?) заходить в середину. Поспішати нам вже не було ніякого сенсу, тож ми пішли до сусіднього парку. Перепочили трохи. Дуже спекотний день видався.
Потім скинули наплічники в безкоштовну камеру схову і знову пішли до кас.
Квиток на туристичний маршрут ( є різні атракційні, як то кіркою помахати, вагонетки повозити) коштує дл ядорослого від 66 до 93 злотих. Залежить це від мови екскурсії. Логічно, що польською дешевше. Так як на російськомовну ми не встигли, а польську ми розуміємо не набагато гірше ( а то і краще) англійською, то подумали.. а чом би й ні?! Тож купили квитки в польську групу. Додатково оплачується дозвіл на фотографування (10 злотих).
Кароч,отут , всю інформацю можете глянути.
До "Музею Градирні" (Tężnia Solankowa), цього разу я знову не потрапив. Що ж... доведеться ще раз їхати)). Цього разу точно піду на "Шахтарський" маршрут)).
Парк біля копален. Хоч якась прохолода в цей жахливо спекотний день.
Але підійшов час нашої екскурсії і ми рушили).
Туристичний маршрут довжиною 3,5 км., тягнеться по виробленій частині соляних копалень (на глибині від 64 м до 135 м), де гірники вирізали з солі понад двадцять гротів і каплиць. Гірники з Велички залишили численні сліди художньої майстерності у вигляді скульптур і барельєфів. Дивовижні фігури, казкові печери, прикрашені каплиці, чарівні підземні озера - сліди роботи гірників, розповідають, як функціонували соляні копальні протягом сторіч.
Тож перший спуск відразу на 64 метрами. Ніжками. По сходах.
Майже все що ви побачите на фото - то сіль. Ну окрім дерев'яних опалубок. А так всі сіль. Підлога, стеля, стіни, скульптури, люстри, церкви... все сіль. Все можна лизати))). На солі коронавіруси не живуть)).
Екскурсовод розказує купу історій і легенд пов'язаниз з копальнями. Переповідати їх всі я не хочу, та і якщо чесно слухав я мало. Більше фотографував. Слухала Оленка, але якщо побутову польську ми більш менш розуміємо ( особливо якщо розмовляють повільно), то тут зрозуміли ми далеко не все. Тому поділюся тим, що нарив в інтернеті.
Ще з часів середньовіччя це місце носило горду назву Magnum Sal (Wielka Sól) і було джерелом багатства країни.
У стародавніх польських землях сіль використовувалася як платіжний засіб (у формі соляного каміння), замінюючи металеві гроші. Сьогодні соляні копальні Велички - один із найвідоміших і найбільш відвідуваний туристами об'єкт.
Найдавнішим документом в історії соляних копалень у Величці є привілей, даний королем Казимиром I( на фото , здається, скульптура присвячена саме йому) 1044 року, який називає Величку "magnum sal alias Wieliczka".
Понад 700 років продовжувалася експлуатація родовища кам'яної солі, унаслідок чого утворилася розгалужена 9-рівнева система підземних тунелів протяжністю майже 300 км., з більш як двома тисячами печер на глибині до 327 метрів.
Професія соледобувача була дуже престижною в давнину. Окрім доволі великої зарплатні, працівники могли виносити на поверхню сіль, яка теж коштувала доволі дорого. До того ж польскі королі одного разу узаконили спадковість професії. В шахтах працювали династіями, своє право працювати в шахті можна було продати навіть. Навіть зараз більшість працівників вже музею, це або колишні працівники шахти , або їх нащадки.
Ім'ям святої Кінги (Kaplica św. Kingi ) названа одна з найбільших і найкрасивіших каплиць копальні. Її обладнали в 1896 р. в камері, яку створювали в 1870-1880 роках. Вона знаходиться на глибині 101 м, має висоту 10-12 м, ширину - 15-18 м і довжину біля 55 м. Основним виконавцем скульптурних робіт простого шахтаря Юзева Марковського (Józefa Markowskiego), який працював тут у 1895-1920 рр. Багатий вівтар, численні скульптури святих, барельєфи, що відображають основні події Євангелія створюють неповторний ансамбль підземного храму. Особливу надзвичайність додає каплиці та обставина, що все в ній зроблено із солі різних кольорів.
Рухаємося далі.
Зала Weimar . Солоне озеро, в якому неможливо потонути.
Неммовірне і дуже атмосферне місце. Раджу почитати дуже грунтовну статтю про нього в українській Вікіпедії .
Після кількагодинної екскурсії холодними солоними підземеллями туристи на глибині 125 м можуть відпочити, випити чогось для розігріву в ресторанчику; тут же до їх послуг магазини із сувенірами та пошта.
Зараз у підземних гротах проходять конференції, банкети, вінчальні обряди, новорічні бали, спортивні заходи, відбуваються концерти оркестру гірників, організовуються виставки виробів зроблених з солі. Тут, під землею, працює єдиний такого типу санаторій (у гроті Jezioro Wessel), де дуже ефективно лікуються хвороби верхніх дихальних шляхів та астма.
Екскурсія розділена на дві частини. Погулявши пару годин перед вами стає вибір піднятися на ліфті на поверхню, чи продовжити екскурсію ( для тих хто не особливо втомився) і потрапити в музей солі. Вгадайте, що ми вибрали?
Сіль... сіль... сіль...
Після закінчення розробки в 1996 р. персонал шахти був переорієнтований на створення туристичних підземних трас, відновлення старих виробок і камер, забезпечення їх стійкості й безпеки, реставрацію давніх гірничих машин і обладнання. Зараз надходження від туризму багаторазово перевищують прибуток від промислового використання шахти в останні десятиріччя. На сьогодні в копальні зареєстровано 194 км гірничих виробок (загальний об'єм понад 855 тис. м3) та 2040 камер (об'єм перевищує 6,5 млн м3)
Карта копалень у Вєличці. Старовинна. Насправді ходів і залів набагато більше. За 3,5 години екскурсії ми пройшли менше одного відсотку.
Старовинні мехінізми. Збереглися непогано, бо сіль хороший консервант.
Яке відношення до Вєлічки має Шопен я не знаю, але пам'ятник йому тут класний.
Масштаби іноді вражають.
Макет міста зразка 19 століття.
Але все закінчується і ми прямуємо до виходу. На верх нас піднімають ліфтом ( дякую). Вихід - звичайно ж, через сувенірну лавку. Все за канонами туристичного бізнесу.
Отак виглядає соляна шахта зовні.
Ми ж вирішили трощки прогулятися містом дорогою до залізничної станції. Назад до Кракова ми вирішили їхати електричкою.
Населення Вєлички зараз складає 19 300 чоловік. Місцеві соляні копальні і торжище солі при них вперше згадані уже в 1124 р.
На фото нижче будівлі Римокатолицької парафії святого Клемента (Parafia rzymskokatolicka św. Klemensa).
Церква святого Клемента (Kościół św. Klemensa w Wieliczce)
А так, звичайне містечко, зі звичайними людьми)).
І жодне ЮНЕСКО цього не змінить))).
Пам'ятник шахтарям, що поверта.ться з копальні на площі Ринок (Rynek Górny) у Вєлічці.
Місцевий аналог Облдержадміністрації (Powiatowy Rzecznik Praw Konsumentów).
Вагонетна на тій же площі Ринок .
По дорозі до залізничної станції можна знайти от таку забавну скульптурку вченого мишеняти.
Дорога до станції. Доволі мальовничо).
А це ми чекаємо на електричку , щоб повернутися до Кракова, аде там нас чекало ще багато цікавого. Але про те - наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде). Оригінал публікації ось туточки