Про Братиславу. Частина четверта. Два пагорби
Ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки
Зібралися до купки.
Про Братиславу. Частина перша. Знайомство
Про Братиславу. Частина друга. Тепле місто
Про Братиславу. Частина третя. Нічна
Сидів сьогодні такий. Обробляв останні фотографії з Братислави і думав, який же я молодець. Хоч про одну подорож нарешті допишу, доведу все до логічного завершення, звільню місце на компі... всі діла. Але ніт. Фотки то я обробив, але в процесі виявилося, що я не написав пост з минулою партією світлин. Тож сьогодні розпочну розказувати про наш останній ( в тій подорожі) день в столиці Словаччини.
Розпочався він буденно. Ми зібралися, поснідали ( чи навпаки ) , потім виглянули у вікно і здивувалися трохи. Що за кросівок, як він потрапив туди, де його пара... Так багато питань і жодної відповіді... Бентега... місцями, навіть, непозбувна...
Доречі. Ще в першому пості з Братислави я обіцяв показати вам місце де ми жили, той самий Freddie next to Mercury. Обіцяв? Виконую. От глядіть. На срач не особливо звертайте увагу, бо розводити "срач" - то в нас з Оленкою така супесила. Блін, приємно вважати себе супергероєм).
Але ж давайте таки про Братиславу розкажу. Зібралися ми, значить, поснідали ( чи навпаки) і пішли гуляти недогуляне. Спочатку ми вирушили до Меморіалу Славін ( Slavín), радянського меморіального комплексу, який розташований на пагорбі в центрі міста і який видно з будь якої його (міста) точки. По дорозі зацінили такі от шикарні барельєфи. Хоч і радянське, але цікаве.
Щоб дістатися до підйому на пагорб з нашої сторони довелося піднятися на естакаду. Хороше таке місце для фотографування.
Палац Палугяй (Palugyayov palác). Одна з небагатьох історичних будівель, які збереглися в Братиславі ( гарно по місту пройшлася Друга Світова, потім комуняки). Побудовано палац в 1872 році, з 2002 року будівля використовується Міністерством закордонних справ Словацької Республіки для прийому іноземних делегацій.
Підйом на пагорб до меморіалу. Здебільного це приватний сектор. Сходи, серпантини... періодично вид на місто. Симпатично. Але якось зранку воно важко). Особливо після потужної такої вечері.
Ота будівля, яка просто вражає своєю неприродністю в цьому місці це Будинок радіо і Телебачення Словаччини (Rozhlas a televízia Slovenska - Rozhlas). Таке от одоробало. Але про нього розкажу, коли ближче показуватиму. Попізже)).
А це вже меморіал Славін. Здивували свіжі свічки біля дверей. Це при відносній запущеності місця.. Не зрозуміло.
Особисто мені воно цікаве було через перспективу панорамного огляду ( не особливо вийшло, бо дерева закривають вид на місто) ну і просто тут побувати, тому що бачив фото з моєю мамою звідси. Вона працювала в Чехословаччині, їздила сюди з екскурсією. Ще до мого народження.
Що ж розказати про сам комплекс?...
Меморіал Славін встановлений на честь солдатів Радянської армії, які загинули в боях за звільнення Братислави під час Другої світової війни.
Меморіал був побудований між 1957 і 1960 роками на місці польового кладовища і був відкритий третього квітня 1960 року і приурочений до 15-ї річниці визволення міста. На його стінах перераховані міста Словаччини з датами їх звільнення.
На кладовищі поховано 6845 солдатів. Пам'ятник побудований за аналогією з Палацом культури і науки ( схожі є у Варшаві, Ризі) в сталінському архітектурному стилі. У 1961 році він був оголошений національним пам'ятником культури. Його архітектором був Ян Светлик. На вершині 42-метрового обеліска встановлена 12,5-метрова фігура солдата.
Місце по трохи занепадає... але чистенько.
З видами на місто (це я фотографам кажу) тут не дуже. Але красиві ракурси можна зловити при бажанні.
Ну і як же без скульптур "щасливих" танцюючих жінок. Дружба народів, всі діла...
Єдиний вид який мені справді сподобався в цьому місці це вид на Братиславський Град (Bratislavský hrad). Туди ми і вирушили пішки. З одного пагорба на інший.
Шлях туди також пролягав приватним сектором, якимось заможним райончиком. Види симпатичні, небо додає драматичності. Але йти ( знову ж таки після вечірнього ресторана) було важкувато. Ми вже і під'їхати хотіли на автобусі, але у вихідні графік руху якось зовсім не спонукав до цього. Тож топали ніжками.
Але і в цьому є свій фан. Побачили багато цікавого, подивилися трохи на життя звичайних людей ( ну, може трошки заможніших ніж інші).
Краса - вона в деталях.
А ще тут багато захаращених будинків. Часто вже нежилих, але іноді прекрасні споруди часів Австро-Угорщини ще подають ознаки життя... їх дуже багато... Це не центр, сюди не часто заходять туристи.
В противагу старим будинкам можна зустріти більш сучасне і більш дивне мистецтво.
Дійшли. Підійшли до Братиславського Граду зі сторони будівлі місцевого парламенту - Народної Ради Словацької Республіки (Národná rada SR). Так собі ... в архітектурному плані.
Але поряд є шикарний оглядовий майданчик. Проте до нього пішли махнувшись по глітвейн на Різдвяній ярмарці, що проходила на території Братиславського Граду. Трохи підмерзли ( не знаю про актуальність цін, але рік назад стаканчик глітвейну на різдвяних ярмарках в Братиславі коштував 1,5-3 євро, залежно від розміру і рецепту)
Шикарна інсталяція. Правда? Я ще коли вночі тут гуляв звернув увагу, що вона дуже схожа... на слонячий хобот! Так! Дизайнери рулять!))
Повернулися на оглядовий майданчик біля парламенту. Окрім виду на річку звідси також непоганий вид, власне, на Братиславський Град.
Звичайно ж звідси шикарний вид на Міст СНП (Most SNP).
Нові спальні райони Братислави. Ну чим не Познячки?))
А це взагалі видно територію Австрії. Тобто видно поля вітряків . Індустріально так...
Що ж. Потулили знову на територію Братиславського Граду ( хай вибачать мене словаки, три рази на автоматі писав "Празьки Град", потім виправляв).
Пам'ятник.. Святополку (Jazdecká socha Svätopluka). Не дивіться на рідне українському вуху ім'я. Це пам'ятник моравському князю Святополку І , правив тут наприкінці ХІ століття. В історію заглиблюватися не буду, бо навіщо вам словацька історія то? Свою вчіть.
В дворі замку ж різдвяний настрій! Вертеп, баранчики, фотозони, специфічний запах. Все як потрібно. В середині замку. кажуть, непоганий музей. Але ми не ходили. Але і не засуджуєм :).
Пішли гуляти навколо.
Знову оглядовий майданчик і знову... от не повірите що ми побачили з нього... Чи повірите)).
Оборонні мури Братиславського Граду. Вітряки на задньому фоні... минуле і сучасне скажете ви. а от ніфіга. Насправді між цими двома спорудами не така вже і велика різниця у віці.
Монументальний Град, відтворений з руїн у 2-й половині XX століття, символізує більше тисячі років словацької історії, розташований на південному відрозі Малих Карпат, на кручі над лівим берегом Дунаю, біля перехрестя доріг міжнародного значення.
І хоча місце це дихає стародавньою історією (перші споруди тут з'явилися десь під часу будівництва Єгипетських пірамід(2-га половина 3-го тисячоліття до нашої ери)...це новоділ. Так, красивий, так стилізований... але новоділом він і сприймається. Хоч і не викликає ніяких негативних емоцій.
Леопальдові ворота ( Leopoldova brána)
Пішли гуляти далі і зайшли в прекрасний Барокковий сад (Baroková záhrada). Вночі він був зачинений, тож я навіть не дізнався про нього. Але місце класне. Круте поєднання білого і зеленого. До того ж нам пощастило, людей майже не було в той момент коли ми зайшли в середину.
Одна з найфотогінічніших місцин Братислави).
Пішли бродити парком навколо замку.
Звідчи непогані види на історичну частину Братислави.
Але сучасне мисцетво прокралося і сюди. Фоточка дуже актуальна на фоні епідемії коронавірусу в Китаї. Знайшов час коли постити!
Пам'ятник Єлизаветі Угорській на території парку.
Єлисавета Угорська (нар. 1207 - пом. 1231) - християнська свята, принцеса угорська, дочка короля Андрія ІІ, дружина Людвіга Тюринзького, мати трьох дітей - Германа ІІ Тюринзького, Софії та Гертруди. Була тіткою св. Кінги, бл. Йоленти Польської, св. Маргарити Угорської, галицької княжни Констанції. Як символ діяльної любові до ближнього визнається святою і в протестантизмі.
Є нащадком Великих князів Київських Володимира Мономаха та Ярослава Мудрого. Правнучка української княжни Єфросинії, праправнучка Великого князя Київського Мстислава Великого.
З парку непоганий вид... от ніколи не здогадаєтеся на що))).
Але найкраще звідси можна розгледіти Собор св. Мартіна (Dóm sv. Martina). Його шпиль підноситься якраз навпроти оглядового майданчика.
А це згори видно фасад Церкви св. Миколая (Chrám sv. Nikolaja). Православна, доречі, церква. Ну, може потрібно кому).
А це вже ми вниз спускаємося. Вночі ворота парку закриваються, і мені довелося тоді обходити через Леопольдові порота. Вдень же можна суттєво скоротити шлях.
Надибали забавну скульптуру. Відьмі). Вище за церкву розташована, доречі).
Вузькими , кривими вуличками спускаємося вниз.
Ще трохи підпільного вуличного мистецтва. Знаходити його - це найцікавіше).
Ну і далі ми вирушили... а спробуйте вгадати куди))). Але про то буде іншим разом. Не перемикайтеся. Буде цікаво.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде). Оригінал публікації ось туточки