Про Таллін. Частина шоста. Незрозуміла
По радіо тільки погані новини
Повторюють кожні півгодини,
Тепла зима,
В тій країні навіть снігу нема...
Про Таллін. Частина перша. До моря
Про Таллін. Частина друга. Морько
Про Таллін. Частина третя. Морський музей
Про Таллін. Частина четверта. Нічна
Про Таллін. Частина п'ята. Зіткнення поколінь
Естонія то точна не та країні в якій взимку немає снігу.
Знову повертаюся до розповіді про Таллін.
Один з великих позитивів в подорожі до Естонії взимку - це можливість банально виспатися. Світловий день в січні тут триває зовсім мало. Годин 6. Знанку немає сенсу прокидатися рано,
Ввечері також лсобливо не погуляєш.. в мінус 20 то.
В перший день свого перебування в столиці Естонії я не ходив фоткати нічне місто, завалився в хостелі з чудовим місцевим портером ( в Естонії величезний вибір портерів), рибкою і лосиним м'ясом.
По дорозі зробив кілька кадрів.
Лавки в парку от. Люблю фоткати лавки. Вони гарно продаються .
Симпатичний балкончик. Вийти зранку. Поїсти морозивка.
Паравозик і котячий колодязь в центрі Старого міста.
Перші письмові згадки про криницю з'явилися в 1375 році, тоді його називали "Sternsod", що в перекладі з нижнесаксонского слова "stern" означає жорсткий, оскільки вода з джерела містила багато вапна і була жорсткою.
Воду зі свердловини піднімали за допомогою колеса і тому пізніше колодязь стали називати "Raderbunnen". Естонською мовою Ратас - це колесо, а каеву - колодязь, а вулиця отримала назву Ратаскаеву.
Через жорсткість води в середині XIX століття за наказом Миколи I джерело був закрито.
Пам'ятник-колодязь, який зараз туристи можуть бачити в центрі міста, був побудований в 1980 році, коли місто готувалося до Олімпійської регати.
Неймовірні двері. Таллінскі старовинні двері - то щось неймовірне. Вони вважаються однією з цікавинок міста. Тут їх багато різних.
Старе місто взагалі дуже гарно збереглося. Багато справді середньовічних споруд.
Потім було пивко.. і відпочинок.
Зранку ( відразу як зійшло сонце, це приблизно о 10:30))) ) я несподівано виявив, що живу біля Національної Бібліотеки Естонії.
Монументальна будівля.
Хлча стоїть і впритул до доволі сучасних багатоквартирних будинків.
Побродив навколишнім райончиком і трохи здивувався.
В симбіозі з старовинними баштами зрослися житлові будинки різної ступені давності.
Тут же, поряд з забудовою років так 50-х на вигляд стоять і новітні багатоверхівки і традиційні естонські дерев'яні будиночки. Мішанина стилів колосальна. І це якщо не прям ото Старе місто, але відразу за стіною. От поряд-поряд.
Ну і трошки неоготики на додачу. Церква св. Карла. Як його звуть в Естонії не знаю).
Кароч незрозуміло нічо)).
Знову йду прогулятися центром. На пагорбі височіє Собор Олександра Невського. Красивий, але москальський.
Площа свободи. Всі мої маршрути постійно проходять крізь неї.
Сходи в підземний перехід.
Самі судіть, почищені чи ні. В Талліні не посипають хідники і дороги піском. Посипають якимось мілко подрібненим камінням. Мабуть потім збирати легше.
І ще трохи про архітектуру міста. Ось п'ячок розміром 500 на 500 метрів.
Неймовірна мішанина стилів і епох... і мені то подобається)
А от коллега мукачевського сажотруса Берталона Товта.
Таллінські сажотруси також овіяні цікавими історіями і легендами.
Згідно зі старовинною легендою, гудзики мундира представника цієї професії мали магічні властивості. Якщо за них потриматися і загадати бажання, можна було не сумніватися в тому, що воно обов'язково здійсниться. Такщо місцеві сажотруси завжди ходили з начищеними гудзиками.
Знаходиться пам'ятник біля кінотеатру "Сипрус"
Скверик якийсь.
Ось навіть мапа його. Але ж я не фотка не про те. Знаю як тепер естонською "хуйло"))
Віруські ворота. Ворота в старе місто. Особливо красиві в темну пору доби. Вдень також нічо).
Передні Вірускі ворота являли собою захисну споруду Талліннської міської стіни, побудованої в XIV столітті.
Через пару століть в ній було вже 8 воріт, які складалися з веж і стін, що поєднували їх. Головна вежа воріт завжди була чотирикутна, передні ворота оснащували однією або двома невеликими круглими вежами.
У зв'язку з розширенням в'їзних доріг Старого міста деякі ворота були знесені. Ворота Віру також віддали данину кінній трамвайній колії, що з'єднувала Старий ринок з Кадріоргом.
Однак збереглися бічні вежі, а також видно частину бастіону, яка зветься Мусумягі (Гора Поцілунків). Вулиця Віру, повна магазинів і ресторанів, стала найпопулярнішою пішохідною вулицею в старому місті.
Якщо дивитися зі сторони воріт на фоні вулиці злітає в небо шпиль Таллінської Ратуші.
Сядь, браток, відпочинь, полюбуйся трохи. А закурити є? А якщо знайду?
Але зараз я прямував не в центр, а зовсім в іншу сторону.
Таллінська опера. Правда вид ззаду.
Прекрасна історична будівля... нічного клубу))
Трошки дивний пам'ятник ...
І буквально 100 метрів від плоді Віру . воріт Старого міста і я потрабляю...
В бетонно-скляні джунглі сучасного кварталу Rotermanni. Квартал вибудований на місці колишньої промзони і відрізняється цікавою сучасною архітектурою. Воістину місто констраст.
В квартал я то заверну, але наступного разу.
Зараз же я попрямував далі по проспекту Нарви... а куди.. Розкажу наступного разу ( сподіваюся не затяну)) ). Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Оригінал публікації ось туточки