Про Дубровнік і Котор
Стань моей душою, птица, дай на время ветер в крылья,
Каждую ночь полет мне снится - холодные фьорды, миля за милей
Про Франфуркт-на-Майні. Частина перша. Нічна
Про Вільнюс. Частина перша. Ужупіс
Про Будапешт
Про Сараєво. Частина перша. Туман
Про Вільнюс. Частина друга. Нічна
Про Бєлград. Частина перша. Знайомство з містом
Про Вільнюс. Частина третя. Вуличне мистецтво
Про Сараєво. Частина друга. На межі двох культур
Про Мостар
Про Бєлград. Частина друга. Фортеця
Про Франфуркт-на-Майні. Частина друга. Галопом по Європі
Про Вільнюс. Частина четверта. Хто рано встає...
Це мав бути один з найкрасивіших моїх постів. Але це буде пост болі і телефонних фоток.
Хто ще пам'ятає, в перших постах з цієї серії я вже розповідав, що втратив майже всі фото з прекрасного Дубровніка і не менш прекрасного Котора. Але пост таки треба написатти, щоб не переривалася нитка розповіді, якщо її хтось ще вловлює. Отже сьогодні доповню розповідь тими жалюгідними фотками, що залишилися в мене на телефоні.
Прогулявшись в шкидкому темпі Мостаром, я знову сів в автобус і рушив в сторону Хорватії. Метою моєї подорожі був омріяний Дубровнік. Мені правда сказали, що окрім старого міста там дивитися особливо немає чого, тож за планом я мав погуляти 5-6 годин містом і вирушити нічним автобусом в Албанію, де в мене був заброньований хостел в Тірані.
Дорога побережжям Хорватії неймовірна. Акрутні містечка, що тісняться на скелях, лазурне море, субтропічна зелень. Після дощового Сараєво я знову потрапив в літо. І це в кінці жовтня.
Боснійський кордон, хорватський, потім хорватський, знову боснійський і ще раз навпаки. Боснія має таки вихід до моря, нехай і кількакілометровий.
Після проходження всіх їх зробив кадр під час зупинки. А до цього просто їхав і дивився у вікно з відкритим ротом.
А це фоточки з вікна автобусу. Гори... море.. сонце. Як же я хочу в Крим...
А далі почалися пригоди, куди ж я без них. Прибувши в Дубровнік ( на автостанцію, звичайно) я відразу ж купувати квиток в Тірану. Виявилося що автобуса немає, тобто взагалі його немає, в принципі. І взагалі на сьогодні з вечірніх залишилися тільки Подгоріцу. Але мені туди не треба).
Інтернету вестімо нема, житла в Дубровніку нема, куди їхати не знаю. Можна було на станції підключити Wifi за 2 євро година, але я подумав, що краще ті гроші витрати на пиво в якомусь пабі і до інету підключитися там.
Чомусь не здогадався купити DUBROVNIK CARD відразу на автостанції, вирішив прогулятися пішки. По мапі не дуже так і далеко було, ну і пива хотілося ... з інтернетом.
З пабами якось не склалося. Чи не подобалися, чи були якісь надто пафосні і дорогі, але пабу я так і не знайшов собі по дорозі в Старе місто, проте заколупався гарно. Ну , звичайно ж, я блуднув . Як же без цього. По друге я трохи відвик від спеки, а з наплічником долати рельєф міста - те ще задоволення.
Два євро за одноразовий проїзд мені також якось шкода було, тим більше, що здавалося що старе місто осьосьо вже, за поворотом.
Міський транспорт містечка складається виключно з автобусів. Які ходять за чітким розкладом. Розклад вивішений на кожній зупинці. Затримки можуть бути 1-2 хвилини.
Вхід в автобус - через передні двері, на яких стоїть турнікет. ЗАсовуєте квиточок в автомат, він забавно виїджає з іншої щілини вже прокомпосований. Вибивається дата , час і маршрут. Якщо купувати квиток в кіоску, одноразовий проїзд коштуватиме 1,6 євро, проїздний на 1 добу - 4 євро.
Проїздний входить у вартість DUBROVNIK CARD ( як і багато чого іншого) , тож купувати його окремо не було сенсу. А DUBROVNIK CARD я збирався купувати однозначно, бо побувати в Дубровніку і не побувати на міській стіні - кощунство. Одноденна карта коштує 170 кун ( 24 євро було на той момент) , а вхід на стіну 130 кун. Плюс карта дає право безкоштовного входу в 6 музеїв і дві галереї. Ну і безкоштовний добовий проїзд. Рахуйте, чи вигідно.
Таки добрався до старого міста. Купив карту в інформаційному центрі і звичайно ж відразу пішов на стіну. Вам прононуватимуть ще зі снижкою квиток на канатну дорогу. Вид звідти красивий ( я по фотках бачив, сам не доїхав. От такий от незакритий гештальд), але майте на увазі, що на ту гору можна добратися і звичайним міським автобусом.
Старе місто Дубровніка неймовірне. Незважаючи на натовпи туристів. незважаючи на брудні підворотні ( тут живуть люди), незважаючи на доволі високі ціни, незважаючи , що на будь-якому п'ятачку тераса якогось ресторанчику.
Воно несе якусь свою стародавню енергетику. Побродити вуличками, де я не можу розвести руки на повну. Підніматися сходами до соборів, споглядати стародавні дахи. В мене залишався гештальт з канаткою, тепер, втративши всі фотки звідти я точно туди повернуся.
На фотках багато Каняки, бо на телефон я його фоткаю найчастіше.
Вид з міських стін на фортецю св Іоанна.
Це таж фортеця, але з іншого боку. В середину я не встиг буквально на кілька хвилин, тож сидів на скелі спостерігаючи захід сонця недалеко від неї.
Вирішив не їхати в Тірану. Знайшов паб в старому місті, відмінив бронь в албанському хостелі, пояснив ситуацію. Власники пішли мені на зустріч, штраф не зняли. В которському хостелі змінив дати на день раніше. Забукав хостел в Дубровніку.
Пофоткавши трохи нічне Старе місто ( хник) поїхав заселятися. Гарненько поблукавши, таки знайшов хостел Hostel EuroAdria . Дуже раджу. Приємний, поріняно недорогий. Є один мінус, вони заселяють тільки до 19:00. Потім всі заходять зі своїми ключами. Вони мені про це написали, але я був без інету і не міг прочитати. Проте мене дочекалися, вручили ключі. Ще раз вийшов пофоткати нічну затоку ( хник 2).
Зранку залишивши речі в хостелі ( 1 євро, доречі) вирушив знову гуляти. Спочатку пройшовся до автостанції, купив квиток на післяобідній автобус до Котору, поїхав потім в маленьке селише супутник Мокошица. Я більше якось хотів до мосту Франца Тудмана добратися ( неймовірно красивий міст на в'їзді до міста, що перекинувся через затоку), але потрапив до селища і також не пожалкував. Смачно і недорого поснідав, подивився на красивів церквушки, красиву маріну. гори навколо...Але фоток нема, дя.
Повернувся до Старого міста, погуляв ще трошки ним, сходив в кілька музеїв. Дуже раджу морський музей Дубровніка.
Церква св. Влаха ( так, це та з Гри Престолів).
Вулиця площа Страдун закінчується будівлею монастиря Франкисканців.
Але все хороше таки закінчується . Вирушаймо в Чорногорію.
В Котор я приїхав вже під вечір. Спочатку намагався поспати в автобусі. Але тільки до того часу, поки дорога почала проходити берегом Затоки Бока Котор ( дехто називає її фйордом). Потім просто не відлипав від віконного скла. Важко розказати. Це треба бачити.
Котор також відрізняється Старим містом. Поза ним , тут особливо то і дивитися немає чого. Крім неймовірних гір, звичайно.
Не без зусиль знайшов місце де я живу. В середньовіччі не особливо парилися з логістикою забудов. Здається ти прийшов за адресою, але вхід з якоїсь навіть не другої, третьої вулиці). Хостел не рекламуватиму, особливо не вразив. Хоча працівники дуже привітні.
Особливого засилля кацапів, як часто пишуть, я не відчув, але саме місто ( не писатиму за всю країну) здалося трішечки ватниньким. Ну , от будівля , наприклад Сербської правослаславної церкви.
Церква св. Миколая.
Наступного ранку я сходив скупався, дійсно, чому б це не зробити в листопаді).
І піднявся нагору до фортеці св. Ійоанна. Вхід на стежку коштує 3 євро, але якщо прийти пораніше, то ніхто грошей з вас не здере. Ти більше , що хвірток ніяких немає).
Вид звідти неймовірний. Особливо круто виглядає, коли в місто входить величезний круїзний лайнер.
По дорозі до форту стоїть церква св. Богородиці Здравіє ( на фото не вона), так от, існує легенда, що в тисячаякомусь там стародавньому році на місто йшли вороги. А в місті в цей час якраз стався чумний мор і всі захисники фортеці загинули. Тут за діло взялась Богородиця і захистила місто! Вороги не змогли його захопити.
Вороги просто розумні були, бо нафіг кому здалося місто, в якому будувала чума. Але віруючим то чо. Чудо!
Спустившись поснідав і вирішив вирушити в Пераст. Дуже красиве старовинне містечко. Я помітив його по дорозі до Котора, насамперед через те, що поряд з селищем ( мабуть таки селище. а не містечко, тут постійно проживає трохи більше 350 жителів) є два острови на яких знаходяться бенедиктське абатсво ( 12 століття) і Церква Божої Матері ( 17 століття), до яких можна скататися за 10 євро. Ну і взагалі, це дуже красиво. Містечко правда виглядало трошки безлюдним. Не сезон. Всього 23 градуси тепла.
Погуляв вуличками. Наївся гранатів, які ростуть тут як у нас вишні).
Якщо бути тупеньким ( як я) і купувати квиток до Перасту на автовокзалі, то обійдеться він в 2,5 євро, якщо просто сісти в маршрутку яка йде в ту сторону, то квиток коштуватиме 1 євро. І це також офіційно). Я так розумію, квитки на вокзалі продаються по зонам і ви платите за дорогу набагато довшу.
Одне фото Перасту навіть знайшов на телефоні.
Повернувся в Котор. Так і провів день гуляючи вузенькими вуличками старого міста.
Чим ще цікавий Котор? Котор вважається містом котів.З назвою це не пов'язано. У Чорногорії кішок звуть “мацьками”, а відгукуються вони на “маць-маць” або ковбасу. Як би там не було, в місті є площа котів, де зазвичай можна побачити дуже багато цих тварин. Ще музей котів є.
До речі, в місті дуже уважно стежать за чистотою. Вулиці тут миють із шампунем двічі на день. Ця традиція з’явилася ще в Середньовіччі коли місто кілька разів жорстоко страждало від чуми, і збереглася досі. У Которі дійсно дуже чисто.
А ще тут найбільший відсоток божевільних в Чорногорії.
Тут я которців розумію. З глузду можна з'їхати від такої краси.
Під вечір я почав підозрювати, що з карткою щось не те. Камера на екрані почала видавати якісь матюки, яких раніше не писала. Проте перевірив в хостелі, файли нібито були на місці. Я ж не знав, що вони хоч і важать по 30 Мб, але пусті. Проте через підозри зробив кілька кадрів таки нічного міста на стару карту, трошки перебравши фотки.
От і все, що в мене залишилося якісного з Дубровніка і Котора.
Північні (річкові) ворота.
Башта Кампана
Набережна міста Котор.
Морські вороті.
Вулички старого міста.
Церква св. Луки ( свого часу віджата в православних)
Місто сад просто)
Цитадель ( товщина стін 4 метри!)
А потім був нічний автобус в Бєлград. Який затримався добрих півгодини. Я вже почав нервувати і розпитував пасажирів ( автостанція закривається о 22:00 ), що ж робити і куди бігти?
Про Бєлград я вже трохи писав ( лінки на початку посту), але буже ще. Не перемикайтеся. Цікаве попереду. Оригінал публікації ось туточки