Про Ригу. Частина третя. Старе місто.
Нас затянула интрига
Такая пьяная Рига.
Любовью твоей,
А не пройдёт и ненадо,
Не станет теплей.
За тиждень розпочинаю новий сезон подорожей. Нові перельоти, нові враження, нові люди, нові кадри.
Але розгребсти завали фотографій з давніх вже поїздок я так і не сподобився. Буду старатися виправити шаленими темпами, бо місце на компі не резинове)).
Отож знову продовжую розповідь про січневу Ригу.
Залишивши попутчиків грітися і пити каву я пішов бродити вузенькими вуличками Старого міста.
Розпрощалися ми на площі Ліву, тож перше що я надибав з цікавого - Будинок з чорними котами.
Легенда розповідає про домовласника Блюмера, якого не взяли в Велику Ризьку гільдію. В знак помсти спритний городянин поставив на дах свого будинку тих самих котів в досить нешанобливій позі - задом до будівлі гільдії. До речі, її будівля розташована вдало - навпроти будинку з котами. У місті вибухнув скандал, Блюмер розвернув котів, а історія стала однією з легенд Старої Риги.
Сама ж площа ще залишилася вбраною в різдвяну мішуру. Тут знаходився місцевий різдвяний ярмарок. Правда, коли ми доїхали, його почали потрошки розбирати вже.
Далі пішов бродити без особливої мети. Просто щоб йти) Стояти холоднувато було.
Вийшов до Порошової вежі.
Вважається що вежа була збудована на початку 13 сторіччя, в документах вперше згадується в 14 сторіччі під назвою Пісочна вежа. Назву пов'язують з розташуванням вежі над Пісочними воротами, через які в місто привозили пісок з дюн Даугави, для будівництва. На рубежі XV-XVI ст. вежу було перебудовано та укріплено. Вежа мала підковоподібну форму, з відкритою частиною, зверненою до міста, потрапити до вежі можна було по сходах - вхід був розташований на висоті 5 м.
Існують 2 версії виникнення нової назви вежі у XVII ст.: за першою, у вежі зберігався порох, за другою, над вежею під час регулярних навчань клубочилися хмари диму від порохових зарядів.
Вежу неодноразово обстрілювали під час польсько-шведської війни у 1621 р. та московсько-шведської війни у 1658 р., на згадку про війни в стінах вежі замуровані 12 гарматних ядер.
Після Північної війни вежа втратили своє військове значення. З XVIII до XIX ст. Порохова вежа лишалась порожньою, відкрита частина була забита дошками. Наприкінці XIX ст. вежу почали відновлювати студенти Ризького політехнічного університету. Перебудовували вежу за проектом архітектора Х.Хілбіга, задня частина вежі була замурована, даху надано нову загострену форму. В вежі було обладнано зали для фехтування та танців, студентську пивну.
Надибав муніципальний муральчик.
Ну і просто насолодився майже пустинною ( через мороз) столицею Латвії.
Домський собор
В далині шпиль Кафедрального собору Святого Якова.
Забрав рібят. Трохи погуляли разом.
Будинок Чорноголових. Одна з найкрасивіших бачених мною будівель.
Будинок Чорноголових. Неодноразово перебудовувана будівля була більшою частиною зруйнована в роки Великої Вітчизняної. Відновити будівлю вдалося вже в наші дні.
Первинний вигляд будинку, на жаль, невідомий. Будівля займає площу в 425 кв.м., основну частину будинку Чорноголових займає центральний зал. Під залом знаходиться розбитий на кілька приміщень невеликий поверх і підвал під ним. Горище будинку служило складським приміщенням. Незважаючи на неодноразові перебудови і зміни всього будинку - незайманим залишався саме зал, як ядро будівлі, яке представляє собою історичну цінність.
Сьогоднішній вигляд фасаду був виконаний на початку 17 століття в стилі європейського маньєризму. За припущеннями професора Віпера, авторів архітектури будівлі потрібно шукати серед майстрів Бремена, Данцига і Данії. У наші дні вчені припускають, що це Бодекер або ж Янсени. Фасад прикрашений скульптурами, обробка виконана за допомогою художнього кування, ще одна прикраса - годинник. У музеях історії Риги і мореплавства, а так само в Архітектурному музеї зберігаються різні фрагменти оздоблення будівлі та частини інтер'єру будинку Чорноголових.
На якійсь площі надибали виставку сучасних скульптур.
На деяких цінники відразу були)
Пішли гуляти далі.
Люблю геометрію старих міст.
Завдяки своєму височенному шпиля, обладнаному оглядовим майданчиком, церква Святого Петра прикметна здалеку. Ліфт піднімає відвідувачів на висоту 72 метри, де погляду відкриваються неосяжні простори міста на Західній Двіні.
Церква Святого Петра, розташована в історичному центрі міста, є найстарішим спорудою Риги, що датується 1209 роком. Загальна висота вежі становить 123,5 метра, з яких 64,5 метра доводиться на шпиль, увінчаний півником.
А ми не пішли.. Зажали по 11 євро. Тепер жалкую трохи. Але щось залишати невиконаним - це чудова нагода повернутися в місто ще раз.
Я тут вже бігав) Тож ходжу по другому колу).
Я так розумію, кафешка називається "13 стільців"))
Залишки Різдвяного ярмарку. Їх теж розпочали вже розбирати.
Пішли шукати Рижський замок.
Замок виявився закритим і взагалі ніачом. Навіть фотки немає ніякої нормальної. Ну стіна і стіна.
Сфоткав поряд церкву Марії Магдалини.
І Кафедральний собор
Змерзли і зголодніли. Пішли шукати кабак знову)
Шукали і вибирали дооовввггоо))
По дорозі надибали три унікальні будинки. в яких розташований Національний музей архітектури.
Три брата - найстаріший комплекс житлових будинків в столичній латвійському місті, розташований в Старій Ризі на вулиці Маза Пилс (Мала Замкова). Ці три будинки збереглися ще з 15 століття (!!!!).
За легендою, три будинки, що тісно притулилися один до одного, дійсно побудували чоловіки, що належали одному роду. За часів середньовіччя, вулиця, на якій стоять будинки, перебувала на околиці міста. Тут жили ремісники. У будинку № 17, найстарішому з «братів», перебувала реміснича майстерня. Передбачається, що будівля «найстарішого брата» побудована в 1490 році. Будинок має аскетичну архітектуру, єдиною прикрасою споруди є 2 кам'яних стовпчика, розташовані перед входом. В цьому будинку було всього 1 приміщення, яке використовувалося і як майстерня, і як лавка, а також місце, де живуть люди. До сих пір збереглися кам'яні лави, розташовані по обидва боки від дверей будівлі, які є характерними рисами часів раннього Середньовіччя.
Будинок № 19, що є середнім «братом», являє собою саму розкішну будівлю, з точки зору архітектури, серед трьох братів. Вхід середнього «брата» прикрашає напис «Soli deo gloria!». На відміну від найстаршого «брата», в цьому будинку був окремий просторий зал з великими вікнами, тоді як житлові приміщення перебували з боку двору.
Наймолодший «брат» побудований у другій половині 17 століття. У цьому будинку, на кожному поверсі знаходилися невеликі квартири. Фасад будівлі прикрашений маскою. Яка, за задумом автора, повинна була служити захистом будинку від злих духів.
Але я лошара з "вузьким" об'ктивом того не знав. Тож фотки - гавно.
Можна і таке надибати в Старому місті.
Ну а Домський собор видно з будь якої точки .
Пообідали, але попутчини не дуже хотіли виходити на мороз, тож далі я пішов . В планах був місцевий ринок і Будинок науки. Але про то іншим разом. Не перемикайтеся.
Про Каунас
Про прибалтійське вуличне мистецтво Про Клайпеду. Частина перша. Нічна.
Про Шауляй. Гора хрестів
Про Клайпеду. Частина друга.Місто
Про Ригу. Частина перша. Непривітна
Про Бауський замок
Про Ригу. Частина друга. Нічна
Оригінал публікації ось туточки