Про Краків. Частина сьома. Вєлічка
Все в себе одна сплошная соль
Промокшие исписаны страницы
Призрачный мир прозрачный алкоголь
И все что обязательно случится
На третій день нашого перебування в Кракові ми вирішили вирушити на екскурсію до знаменитих соляних копалень в селищі Вєлічка, що знаходиться в 10 км. Від Кракова.
Добратися до шах можна декількома способами.
-На електричці з головного залізничного вокзалу в Кракові (до станції "Величка Ринек копальні")
Потяги ходять що кожні 40 хвилин.
- На автобусі лінії 304 біля торгового центру "Галерея Краковска" - ул.Курнікі, треба вийти на зупинці "Величка Соляна шахта". В автобусах, що курсують з Кракова в Велічку, діють квитки денного сполучення - Зона I (Strefa I) і II Агломерація (II Aglomeracja).
- На маршрутці( так в Польщі є маршрутки. І вони не сильно від наших відрізняються) - зупинка біля головного ж / д вокзалу в Кракові, напрямок - Величка Ринек. треба вийти на зупинці "Величка копальні солі" біля перехрестя вулиць Дембовского і Даниловича.
Ми жили коло Центрального вокзалу, тож вибрали варіант електрички і за 3 злотих і 20 хвилин доїхали до станції .
Трошки поблукавши містечкочком ми вийшли до потрібного нам ствола.
Зараз поясню , що я маю на увазі.
Музей "Соляні копальні Вєлічка" пропонують кілька варіантів відвудування підземного царства солі.
Туристична траса
Шахтарська траса
Соляна градирня
Маршрут паломництва
Пригода в групі
Таємниці шахти у Величці
Кожна має свої приколи, десь ви перевтілюєтеся в шахтарів, десь в хіміків, деякі розраховані на дітей, деякі на релігійних людей. Почати ж раджу з туристичного маршруту. Почати, це значить в перші відвідини копалень. Бо "туристичний маршрут" - це 3, 5 години бродіння під землею зі спуском в 130 метрів). Для одного разу більше ніж достатньо. При нагоді. якщо потраплю туди ще хочу спробувати "Шахтарський маршрут" - це помахати киркою, потягати породу, тобто сіль...
І все ж купили квитки на основний маршрут. Вхід до нього знаходиться в шахті ( стволі) Даниловича. Тоді ( у вересні) звичайний квиток на "Туристичний маршрут" коштував .. а от не пам'ятаю точно. З картки зняло тоді близько 650 грн, але туди ще входила наклеєчка на дозвід фотографувати ( 10 злотих) ( яку , втім я успішно проєбав майже відразу, але порішав з екскурсоводом).
Зараз ціни такі.
Поки чекали на початок російськомовної екскурсії пройшовся парком, який розбитий навколо.
Тут виставлені стародавні машини.
Сучасні скульптури.
Та сама соляна градильна, на екскурсію в яку можна також потрапити.
Вагонетка, якою возили сіль ще зовсім нещодавно.
Просто хрєнь)
От і наш час підходить спускатися вниз.
Знайомимося з екскурсоводом. Ним виявилася тітонька з Одеси - Оксана. Працювала вона перший сезон, тож з нею було цікаво. Туристи їх ще не остогидли. Особливо прикольно було розмовляти з нею українською Кацапи, яких було більшість в групі чото відразу якось почали мене сторонитися )). Забув сказати, яка б спека не була на вулиці їдучи у Вєличку беріть з собою теплі речі. Під землею завжди проходолно. Взимку проте погрієтесь).
За першими дверима нас радує табличка . І спуск вниз на 64 метри. Для інвалідів тут теє ж тури ( вони спускаються на ліфті) , ну і маршрут трохи інший, зрозуміло. А ми по сходинкам. Вниз.
Спуслилися. Гуляємо коридорами. Експозиція зроблена круто. Інтерактивно, щоб не перегружати офіціозом просто фоточок трошки.
Так от переміщали в давнину брили солі.
Для тих зто не зрозумів, майже все що на фотках не дерево - то сіль. Стіни з солі, підлога з солі, стеля з солі, скульптури з солі. Сіль всюди. Стіни можна лизати. Перевірено). Не більтеся на солі не живуть бактерії.
Інтерактивна інсталяція, яка показує професію, суть якої заключалася в тому, що потрібно було випалювати газ, який збирався під стелею. Щоб не бабахнуло.
Свого часу під землею були конюшні і там жили конячки , які працювали в шахті. Ніколи не бачили сонця...
Доречі професія соледобувача була дуже престижною в давнину. Окрім доволі великої зарплатні , працівники могли виносити на поверхню сіль, яка теж коштувала доволі дорого. До того ж польскі королі одного разу узаконили спадковість професії. В шахтах працювали династіями, своє право працювати в шахті можна було продати навіть. Навіть зараз більшість працівників вже музею, це або колишні працівники шахти , або їх нащадки.
Ну і небезпечною була ця професія, зрозуміло.
Спускаємось ще нижче
Соляні гноми. З солі ж звичайно.
Шахти періодично топило, цьому також присвячена одна зала.
Все сіль. Підлога теж, коль чо.
Люстра теж)
А зараз увага...
Ім'ям блаженної Кінги названа одна з найбільших і найкрасивіших каплиць копальні. Її обладнали в 1896 р. в камері, яку створювали в 1870-1880 роках. Вона знаходиться на глибині 101 м, має висоту 10-12 м, ширину - 15-18 м і довжину біля 55 м. Головним виконавцем скульптурних робіт був шахтар Ю. Марковський, який працював тут у 1895-1920 рр. Багатий вівтар, численні скульптури святих, барельєфи, що відображають основні події Євангелія створюють неповторний ансамбль підземного храму. Особливу надзвичайність додає каплиці та обставина, що все в ній зроблено із солі різних кольорів.
Все що ви бачите зроблене з солі. Я рот не міг закрити, блін. Щелепа так відпала.
На найнижчому відкритому для туристів - третьому рівні знаходиться озеро. Якщо вам пощастить, то там може навіть вдасться покататися на човні. Нам не пощастило.. Тому ми просто слухали в цій камері класичну музику.
Соляний папа. Тут трошки здвинуті на ньому. В кракові і околицях, то якось особливо відчувається.
Одна з найбільших зал на нашому шляху. 34 метри у висоту.
Я думаю ви в курсі з чого і ця люстра?
Рухаємося далі.
Кста , мабуть цікаво вам як шахти виникли ? Все просто:
Освоєння шахти відбулося природним шляхом - з соляного джерела. Джерело з часом спустошувалося і перетворилося в колодязь, а коли його весь вичерпали, перші шахтарі спустилися по широкому тунелю до соляних покладів. Розробки солі велися тут з 13 по 20 століття, загальна довжина галерей шахти склала близько трьохсот кілометрів на дев'яти підземних рівнях, аж до глибини 327 м. У 11 столітті в Величці випарювали сіль з розсолів, а в 14 - добували кам'яну сіль вже шахтним способом. Це єдиний у світі гірничо-промисловий об'єкт, який безперервно функціонує з епохи Середньовіччя до наших днів.
Нє, ну існує ще легенда, про дівчину яку видали заміж за нелюбого короля, вона викинула кільце, поплакала, на тому сісця з'явилася сіль, а знайдене в солі кільце потім поеврнули шахтарі. Але ж ми з вами дорослі люди)).
javascript:void(0);
Взагалі то екскурсія розділена на дві частини. Погулявши пару годин перед вами стає вибір піднятися на ліфті на поверхню, чи продовжити екскурсію ( для тих хто не особливо втомився) і потрапити в музей солі. Вгадайте. що ми вибрали. ги-ги.
Чисті кристали солі. Які в природі зустрічають дуже рідко. Зазвичай сіль йде з різними домішками, що зумовлює різні її кольори. Зрозуміло, що найбільше цінувалась в давнину біла сіль.
Схема коридорів шахти Вєлічка. За 3, 5 години ми пройшли близько 1 %. Там де червоненьке світиться.
Ще походили трошки цим унікальним музеєм. Оксана сказала, що зазвичай туристи мало сюди доходять. Ім вистачає перших двох годин. Була приємно вражена, що з нашої групи далі пішла більша половина.
Не можна не сказати про повітря. Дихається тут напрочуд легко.
Про лікувальні властивості солі заговорили ще 16 столітті, а в 19 столітті отримати призначення від доктора на сольову ванну стало звичайним явищем. У наші дні в Величці діє підземний санаторій, заснований доктором Мечиславом М.Скулимовського в 1958 році, для лікування бронхіальної астми, алергічного нежитю і запалення бронхів. Та й просте перебування в соляній шахті вкрай корисно для людей, що страждають захворюваннями верхніх дихальних шляхів і алергією.
Макет міста 17 століття.
Після закінчення розробки в 1996 р. персонал шахти був переорієнтований на створення туристичних підземних трас, відновлення старих виробок і камер, забезпечення їх стійкості й безпеки, реставрацію давніх гірничих машин і обладнання. Зараз надходження від туризму багаторазово перевищують прибуток від промислового використання шахти в останні десятиріччя. На сьогодні в копальні зареєстровано 194 км гірничих виробок (загальний об'єм понад 855 тис. м3) та 2040 камер (об'єм перевищує 6,5 млн м3)
Таким чином, копальня солі у Величці є сьогодні не тільки музеєм, а й пам'яткою неповторної підземної архітектури і скульптурного мистецтва, медичним центром, концертним і спортивним палацом, лекторієм, має навіть підземне поштове відділення (єдине у світі).
А потім сталося найцікавіше) Ми заблукали. Як я казав, Оксана працює перший сезон, та і не з шахтарської родини. Кароч погуляли трошки підземеллями понаднормово))).
Піднятися на поверхню ми мали в старовинній шахтарській клітці, але довелося підніматися на суперсучасному ліфті) Що знайшли на тому і піднялися. Ще трошки погулялися містечком.
Крім пари костелів і маленької центральної площі дивитися там нема що). Окрім копалень, звичайно.
На центральній площі 3Д малюнок і пам'ятник шахтарям.
Які повертаються... хоча, думаю, що це пам'ятник саме тим, хто не повернувся.
Ми ж вирушили назад до Кракова. Ввечері нас чекав поїзд на Варшаву. Ще буде цікавого. Не перемикайтеся.
Ще про Краків тут , тут , тут і трошки тут і тут
Оригінал публікації ось туточки