May 17, 2013 13:33
Спитала в свекрухи, чи є в неї фотографії її дитини в дитинстві, тоїсь фотографії мого мужа в дитинстві. Вона приносе в хату десятилітрову коробку, де організовано розклеїно в альбоми фотографії по возрасту, щоденник зi щоденними записами шо він здів, шо він сказав, як він засміявся періодом з 0 до 5 років, малюнки, подєлки і даже пасма волос щорічної стрижки.
В мене аж руки затрусились, стало так інтересно все це почитать і побачить. Кажу, дивися, шо мати принесла. А він саме читє книжку мемуари Микити Хрущьова. Каже, та я пізніше подивлюсь. Я кажу, ти може вже все це бачив? Він каже шо нє, не бачив і не знає шо там в коробці.
Мущіни такі странні, шо мені здається шо вони якісь нелюди. Як можна буть такими блять безчуственими?
Так даже книжка Хрущьова якато странна. Або це поддєлка, - або він, коли писав, бачив свою цільову авдиторію як іноземну, а не совєцку. Він, наприклад, дуже часто вжива затаскані пословіци і поговорки - такі затаскані, шо нормальна людина не вжива їх у бесіді з іншою обичною неіноземною людиною. Наприклад, ти ж не сказав би: "Как говорят у нас в СССР, "бєз труда нє витощіш і рибку із пруда"? До кого ти, злидень, звертаєшся? Ну це ж явно або мемуари фальшиві - або Микита Сергійович надумав з'їбатись на запод, подобно іншим совєцким лідерам і готовив мемуари, шоб продать їх за валюту, а шо?
А взагалі свекруха аутентична українка і хранить українські традиції. Наприклад, така українська традиція шоб забить повен шифанер ковдрами, простинями, постельним, покривалами - шоб вивалювалось, но самій спать на линялому, потертому і старому, а все нове залишить або напотом або дітям хай буде. Так це ж не то шо вона приїхала з Совєцкой України, а то її бабушка приїхала в 1905 році, нo традиція жива.