29 жовтня
- «Як кожда людина,
так і кожде племя має свій кісмет твердий і невмолимий,
котрого не, обїде ні конем на землі, ні судном на морю...»
О. Назарук "Роксолана"
Щороку в цей день замислююсь над тим, наскільки "випадковості" можуть змінити життя. І щороку згадую про людину, з якою доля звела мене багато-багато років тому. Випадково втік останній автобус, випадкова зустріч в холодний львівський вечір 29 жовтня, нова людина в житті, початок нового періоду. А потім ще кілька років я, невгамовний підліток, як і всі підлітки, формувалась під впливом цієї людини. Мої звички, зацікавлення, світогляд, та навіть почерк - все змінилось, починаючи від книг, які я читала, закінчуючи одягом, який я почала носити. Нові знання, в дечому шокуючі, в чомусь корисні, всотувались в мене як вода в суху землю.
Через якийсь час я сама все зіпсувала, просто не зуміла вчасно зупинитись, визначити пріорітети. Не побачила де ворог, а де все ж таки друг, і зв'язок урвався. Ще довго мені здавалось, що все можна повернути назад, але ж ні... кісмет, як би сказала та людина. Але я все одно вдячна долі за досвід, за зміни, за таку можливість вчитись не на помилках, яка мало кому трапляється.
І знову, багато років по тому, фатум змінює моє життя. Нові враження, досвід, знання, зацікавлення. Тут би взяти себе в руки, і все ж скористатись з можливості. Але ж кісмет невмолимий... і я сама розгойдала човна, аж поки терпець не урвався і тій іншій людині, і навіть мені самій.
Кісмет, незмінний та непередбачуваний, не об'їдеш та не обпливеш. Але я дякую за все що було і що буде, бо це і є моє життя. Немає випадковостей, є тільки наша реакція на них.