Осіннє
У мене осінь асоціюється з кінцем... Закінченням циклу.
Саме восени стались у моєму житті найбільш вагомі події. Ні, не одруження чи там якісь інші урочистості, а просто закінчення якогось кола подій. Не стала вийнятком і ця осінь. Завершились мої стосунки (не інтимні, просто відносини) з однією людиною, яка впливала на моє життя на протязі кількох останніх років. Формувала мій світогляд в певній мірі, впливала на мої уподобання, захоплення. Багато чого я для себе зрозуміла, винесла нового, зробила висновки, якщо хочете. Завершились дуже по-сучасному: видаленням усіх контактів...за не потрібністю... а навіщо, коли більше нема ані бажання, ані тем для спілкування. Коли останнє повідомлення було давним-давно, і то, тому що "потрібно". Нічого трагічного у принципі нема, просто деякі люди з"являють і йдуть з нашого життя. Одні - скоріше, інші - пізніше, адже нічого вічного немає в цьому світі. Одне важко - згадувати. Здається, усі ті моменти, пережиті разом, ніколи не підуть з пам"яті. В такі моменти інколи відчуваєш сум за тим, що ніколи більше не повториться. Як за дитинством...
Але це все цикл, виток, наступна сходинка. Тому треба просто відпустити минуле, і жити далі.
А тим часом, життя продовжувалось, минув Самхейн, гарбузи,
минули прогулянки нічним містом, останнє тепло.
Було тепло і затишно, і таке відчуття, що незабаром народиться щось нове.... новий виток життя
Хочеться дивитись на все по-новому, з іншої сходинки життя, через призму досвіду, враховуючи минуле :)
От хоча б ось так:
Нові плани, нові подорожі, нові захоплення. Життя таке.... несподіване :)))))
П.С.: шукаю собі новий фотоапарат, замучив "комплекс неповноцінності" після Єлловстоуну, де я була чи не єдина з "мильничкою". Планую Nikon D90 з лінзою 18-200, якщо хтось щось може сказати про мій вибір погане, краще скажіть зараз (поки не пізно) :)))))
Саме восени стались у моєму житті найбільш вагомі події. Ні, не одруження чи там якісь інші урочистості, а просто закінчення якогось кола подій. Не стала вийнятком і ця осінь. Завершились мої стосунки (не інтимні, просто відносини) з однією людиною, яка впливала на моє життя на протязі кількох останніх років. Формувала мій світогляд в певній мірі, впливала на мої уподобання, захоплення. Багато чого я для себе зрозуміла, винесла нового, зробила висновки, якщо хочете. Завершились дуже по-сучасному: видаленням усіх контактів...за не потрібністю... а навіщо, коли більше нема ані бажання, ані тем для спілкування. Коли останнє повідомлення було давним-давно, і то, тому що "потрібно". Нічого трагічного у принципі нема, просто деякі люди з"являють і йдуть з нашого життя. Одні - скоріше, інші - пізніше, адже нічого вічного немає в цьому світі. Одне важко - згадувати. Здається, усі ті моменти, пережиті разом, ніколи не підуть з пам"яті. В такі моменти інколи відчуваєш сум за тим, що ніколи більше не повториться. Як за дитинством...
Але це все цикл, виток, наступна сходинка. Тому треба просто відпустити минуле, і жити далі.
А тим часом, життя продовжувалось, минув Самхейн, гарбузи,
минули прогулянки нічним містом, останнє тепло.
Було тепло і затишно, і таке відчуття, що незабаром народиться щось нове.... новий виток життя
Хочеться дивитись на все по-новому, з іншої сходинки життя, через призму досвіду, враховуючи минуле :)
От хоча б ось так:
Нові плани, нові подорожі, нові захоплення. Життя таке.... несподіване :)))))
П.С.: шукаю собі новий фотоапарат, замучив "комплекс неповноцінності" після Єлловстоуну, де я була чи не єдина з "мильничкою". Планую Nikon D90 з лінзою 18-200, якщо хтось щось може сказати про мій вибір погане, краще скажіть зараз (поки не пізно) :)))))