Розстановка акцентів
Головним поясненням даних подій у багатьох є конфлікт цінностей. Між сходом і заходом. Ще в 90-х аналітики дивувалися, як це Україна не пішла за югославським сценарієм. Історик Роман Шпорлюк якось зазначав, що вже тоді точилися розмови про різню в Донбасі, війну в Криму, і навіть сепаратизм у Галичині. Відбувалися розмови про Україну як комбінацію Молдови, Нагорного Карабаху, Литви тощо. Перед грудневим референдумом були прогнози про міжетнічні конфлікти.
Але наступні 23 роки Україна перебувала в сонному стані, успадкувавши бюрократичний партійно-державний апарат СРСР. Усі питання ідеологічного характеру старанно підтримувалися на повільному вогні, вчасно помішувалися, час від часу ледь не підгорали, але й не охолоджувалися. І сьогодні, коли вже почало кипіти, на перший план виносять згаданий конфлікт цінностей. Стандартний пакет "мова, герої, історія".
Не можу сказати, що конфлікту нема, але й не сумніваюся у його напівштучному походженні. А ще не можу поставити його на перше місце у шкалі цінностей для людей, які стільки часу змушені виживати, а не жити. Цю думку гарно розвинув Ярослав Грицак у публікації "26-й процент" http://gazeta.ua/articles/grycak-jaroslav/_26j-procent/549256. Ціль кожної української революції насправді така: "Зробити Україну гідним місцем для життя. Може, не таким добрим, як у Франції чи Німеччині, але принаймні не набагато гіршим. І вже зовсім не гіршим, аніж у сусідній Польщі чи балтійських державах."
Тож під час революції 2013-2014 рр. насправді відбувся майже остаточний компроміс на рівні ідей. Українське суспільство поділилося на громадян і насєлєніє. Цей своєрідний розкол або врешті оформився, або просто став очевидним, і ми тільки зараз почали його помічати. Наразі є не батл вєлікого могучого_лєніна_побєди_рускаго міра v/s солов'їної_бандери_вишиванок_Слава Україні. Є маргінали, вибухова суміш відвертого криміналітету, неосвічених заляканих обивателів, старих божевільних совкопоклонників, продажних алкоголіків та тих, хто здатний до самоусвідомлення і будь-якої форми мислення. Ось це нагальна суть конфлікту в українському суспільстві.
Але наступні 23 роки Україна перебувала в сонному стані, успадкувавши бюрократичний партійно-державний апарат СРСР. Усі питання ідеологічного характеру старанно підтримувалися на повільному вогні, вчасно помішувалися, час від часу ледь не підгорали, але й не охолоджувалися. І сьогодні, коли вже почало кипіти, на перший план виносять згаданий конфлікт цінностей. Стандартний пакет "мова, герої, історія".
Не можу сказати, що конфлікту нема, але й не сумніваюся у його напівштучному походженні. А ще не можу поставити його на перше місце у шкалі цінностей для людей, які стільки часу змушені виживати, а не жити. Цю думку гарно розвинув Ярослав Грицак у публікації "26-й процент" http://gazeta.ua/articles/grycak-jaroslav/_26j-procent/549256. Ціль кожної української революції насправді така: "Зробити Україну гідним місцем для життя. Може, не таким добрим, як у Франції чи Німеччині, але принаймні не набагато гіршим. І вже зовсім не гіршим, аніж у сусідній Польщі чи балтійських державах."
Тож під час революції 2013-2014 рр. насправді відбувся майже остаточний компроміс на рівні ідей. Українське суспільство поділилося на громадян і насєлєніє. Цей своєрідний розкол або врешті оформився, або просто став очевидним, і ми тільки зараз почали його помічати. Наразі є не батл вєлікого могучого_лєніна_побєди_рускаго міра v/s солов'їної_бандери_вишиванок_Слава Україні. Є маргінали, вибухова суміш відвертого криміналітету, неосвічених заляканих обивателів, старих божевільних совкопоклонників, продажних алкоголіків та тих, хто здатний до самоусвідомлення і будь-якої форми мислення. Ось це нагальна суть конфлікту в українському суспільстві.