Зворотній шлях
Мама з Ванєй вранці, доперли мене до вокзалу, Катя вже поїхала на роботу до Коломиї. Вони відкрили магазин одягу. Катя має роботу і задоволення. Дуже багато в неї всього, жіночий одяг, білизна, біжутерія та ін. Дуже мило) В центрі міста, 400 грн аренда)))
Свєта висилає одяг з Іспаніі і вона купує у Хмельницкому. Їй подобається. Проводжали, лише вони удвох. Ваня надавав мені цигарок, а я взяла лише одну)
Всілась на своє місце. Їхати десь приблизно 5 годин. Так я фото зі Львова і весілля зараз немає. Я розповім про Мішу. З Мішею я познайомилася, коли їхала до Львова, там мені треба пересідати на другий потяг. Запальнички в мене не тримаются, тому слідкуємо за тими, хто палить, щоб потім підійти и спитати: "Вибачте, маєте запальничку?!" Так ми і познайомилися. У поїзді "Чернівці-Львів" таких людей було небагато, були якісь гламурні хлопці й так себе поводили, що мені було "искренне жаль").
Міша мешкає недалеко від Каті, в м. Снятин. Має молодшого братика, дівчину Раю, з якою збирається побратися (одружитися). Він їхав у частину, мав 5-денну вїдпустку, війсковозабов'язаний. Лишилось 2 місяці служби. До арміії працював посередником вікна-двері-меблі. 20 років. Когось він втратив чи батька, чи матір, бо молодшого брата взяв під свою опіку. Весілля не може робити, тільки своїх покличе.
У Львові виявилось, щось він наплутав з білетами і виїхав на день раніше. Наші люди) Прийшлося обміняти квитки.
Міша міняє квиток.
Я обіцяла повести на розриту вулицю Львова та випити пива, мама мені зробила такий тормозок, що я мала змогу відобідати з усіма людьми на вокзалі. Але жіночка в кассі дала йому квиток на 13.51 замість 16.16 Лишалось 40 хвилин. Ми купили нового пива, та так і не випили. Показував мені фото дівчини, потім відео с полігону. Я дивувалась, здавалось наша армія вмерла, вибачте. Але нічого подібного, установки "Град", БТР та гелікоптери... Така стрілянина. Страшне. Я навіть трохи шаленіла) Питаю, це все працює? А як же, Віта? Має працювати, якщо війна!? Дуже багато розповідав про те, як там їм живеться. Про всілякі штуки, які там ... Ну, таке. Телефонував мені і розповідав, що ву вагоні співають негри та грають на гітарі. Сьогодні у них свято приїхав Поплавський.
Електропоїзд "Лівів-Рівне".
Проводжала Мішу на поїзд і обіцяла приїхати на весілля. Нове "Калуське пиво" тягала з собою, бо неможна пити на вулиці. Пиво є різне з півником "до Московії", з левом "до Львова" багато сортів, не всі запам'ятала.
Нове пиво)
Далі пішла у місто за мисливськими ковбасками і шукала місце де його сісти попоїсти з пивом та без міліціянтів) Сховалась біля великої споруди і телефонувала Каті: "Выпьешь, со мной?!" Вона погодилась, ми тринділи і я шукала чоловіка, щоб відкрити пиво) Він скоро знайшовся) Пиво виявилось непогане) Дякою тобі, Катя за он-лайн пиво) Споруда виявилась церквою.
А це Катя зі мною пияче пиво)
Свєта висилає одяг з Іспаніі і вона купує у Хмельницкому. Їй подобається. Проводжали, лише вони удвох. Ваня надавав мені цигарок, а я взяла лише одну)
Всілась на своє місце. Їхати десь приблизно 5 годин. Так я фото зі Львова і весілля зараз немає. Я розповім про Мішу. З Мішею я познайомилася, коли їхала до Львова, там мені треба пересідати на другий потяг. Запальнички в мене не тримаются, тому слідкуємо за тими, хто палить, щоб потім підійти и спитати: "Вибачте, маєте запальничку?!" Так ми і познайомилися. У поїзді "Чернівці-Львів" таких людей було небагато, були якісь гламурні хлопці й так себе поводили, що мені було "искренне жаль").
Міша мешкає недалеко від Каті, в м. Снятин. Має молодшого братика, дівчину Раю, з якою збирається побратися (одружитися). Він їхав у частину, мав 5-денну вїдпустку, війсковозабов'язаний. Лишилось 2 місяці служби. До арміії працював посередником вікна-двері-меблі. 20 років. Когось він втратив чи батька, чи матір, бо молодшого брата взяв під свою опіку. Весілля не може робити, тільки своїх покличе.
У Львові виявилось, щось він наплутав з білетами і виїхав на день раніше. Наші люди) Прийшлося обміняти квитки.
Міша міняє квиток.
Я обіцяла повести на розриту вулицю Львова та випити пива, мама мені зробила такий тормозок, що я мала змогу відобідати з усіма людьми на вокзалі. Але жіночка в кассі дала йому квиток на 13.51 замість 16.16 Лишалось 40 хвилин. Ми купили нового пива, та так і не випили. Показував мені фото дівчини, потім відео с полігону. Я дивувалась, здавалось наша армія вмерла, вибачте. Але нічого подібного, установки "Град", БТР та гелікоптери... Така стрілянина. Страшне. Я навіть трохи шаленіла) Питаю, це все працює? А як же, Віта? Має працювати, якщо війна!? Дуже багато розповідав про те, як там їм живеться. Про всілякі штуки, які там ... Ну, таке. Телефонував мені і розповідав, що ву вагоні співають негри та грають на гітарі. Сьогодні у них свято приїхав Поплавський.
Електропоїзд "Лівів-Рівне".
Проводжала Мішу на поїзд і обіцяла приїхати на весілля. Нове "Калуське пиво" тягала з собою, бо неможна пити на вулиці. Пиво є різне з півником "до Московії", з левом "до Львова" багато сортів, не всі запам'ятала.
Нове пиво)
Далі пішла у місто за мисливськими ковбасками і шукала місце де його сісти попоїсти з пивом та без міліціянтів) Сховалась біля великої споруди і телефонувала Каті: "Выпьешь, со мной?!" Вона погодилась, ми тринділи і я шукала чоловіка, щоб відкрити пиво) Він скоро знайшовся) Пиво виявилось непогане) Дякою тобі, Катя за он-лайн пиво) Споруда виявилась церквою.
А це Катя зі мною пияче пиво)