Весілля. Частина третя.
Цілу добу я не спав, бо гуляють усю ніч. Ми приїхали здалеку. Неможливо сідати за кермо в такому стані. Мама с татом й Катєю лишились у т. Свєти, а мене вранці, мамин брат відвез в село. Йому на роботу, працює на ст. Заболотів... Черговим по вокзалу. Їхати хвилин 50, але Ваня пив і втомився, тому ніхто не ризикував, вони лишилися, а мені треба було пакувати речі і піти до тих родичів, до яких не встигла.
До Коломиї я їхала з маминою сестрою і племінницею, вони мали пересісти на автобус до Косова. Племінница Іра, планує йти вчитися на гончарне, в училище, брала участь у різних конкурсах з цієї справи і займала перші місця. Така мила, 13 рочків, дуже розумна. Схожа на мою бабусю і ту дівчинку, що снится мені, як моя доня) Все було якось дивно, в неї великі карі очі, коли вона дивилась на мене і щось розповідала, щось таке рідне було в цих очах та голосі. Дуже схожа з бабусею.
Взяла мою візитну картку, дивилась інші картки, яки я робила для когось, захопливо так. Сподобались їй мої творіння. Каже знайду тебе вконтакті, покажу свої роботи) Коли вони війшли, я виключилась і вже в селі, скочив на якійсь ямі зрозумила, що сплю на сидінні. Ванін тато, як раз збирався гнати корову. Я мріяла скорше дійти до кімнати і впасти. Пішла і впала, навіть не роздягаючись.
Ваніна мама - Маруся трохи заслабла, коли я відкрила очі пішла до її кімнати з тарілкою пляцків та весільним тортом, але їй було не до цього. Тому торти я їла одна. Якщо ще хтось, скаже, що я ще більш схудла тому - 3 дні дощу без парасолі.