мертва, липка тиша
знову дрібний дощ мерехтить за балконом, а я так зручно прихована від краплині води, що можу затишно сидіти і думати.
про те, чому за рік подорожей, я так мало зустріла людей?
раніше, скільки себе пам"ятаю, я була оточена цікави персонажами, мої пригоди бігли за краї, що не дня зі мною відбувалась феєрична історія, якась нова закоханість. а тут - ніби тиша, прірва, з якою я вже декілька рік не можу вибратись.
тиша, суцільна, глибока, липка тиша. і страх.
що змінилось в мені?
не можу осягнути. як не намагаюсь.
про те, чому за рік подорожей, я так мало зустріла людей?
раніше, скільки себе пам"ятаю, я була оточена цікави персонажами, мої пригоди бігли за краї, що не дня зі мною відбувалась феєрична історія, якась нова закоханість. а тут - ніби тиша, прірва, з якою я вже декілька рік не можу вибратись.
тиша, суцільна, глибока, липка тиша. і страх.
що змінилось в мені?
не можу осягнути. як не намагаюсь.