Про переїзд і оформлення на роботу
А у нас дощ. Дитячий майданчик за вікном порожній, краплі повільно падають на нагріту за день землю, стукають у дерев'яні шибки на нашій лоджії. Я б із задоволенням почитала книжку чи поплела, але настільну лампу нам тато привезе лише післязавтра, а верхнє світло тьмяне. Зате на лоджії є диван, туди можна взяти чашку зеленого чаю і трохи посидіти. ) Комп'ютер включати зовсім не хотілося. Це у гуртязі ми ховалися за ввімкненими моніторами у віртуал, тікаючи від побутових проблем і сварок. А коли є щось своє, хоч і винайняте, але все-таки, аж хочеться щодня мити підлогу, витирати скрізь пил, прати, прасувати, розкладати речі по місцях.
Інтернету тут поки немає, і ми інколи ловимо чийсь вай-фай, а інколи бувають неврожайні вечори. ) Сьогодні саме такий. На робочому столі у мене вічні звалища, там книжки з серії "маст-рід" і ссилочка на папку з аудіокнигами. От і прийшов час для них. )
Тиждень дуже насичений. На минулих вихідних ми переїхали, у понеділок я розрахувалася з гуртожитком і забрала останні речі, тоді ж мені подзвонили з фірми, куди я ходила на співбесіду, і запропонували прийти. У вівторок я мала перший повноцінний робочий день, насичений і цікавий, у середу зранку мені запропонували вже оформлюватися, і сьогодні я їздила у поліклініку і ходила по лікарях. Чесно, я довго шукала роботу з офіційним оформленням, але сьогодні, у цій лінивій і аморфній атмосфері очікування у поліклініці я вже майже пожалкувала, що взялася за це. Дуже не люблю бюрократію, бумажки, без яких ти - букашка, і лікарів, і особливо старих баб-гінекологш і окулістів. Але ж в принципі я доросла дівчинка, можу вже якось вирішити ці проблеми сама. ) Ще з'їздити туди завтра і в понеділок, і, думаю, цю довідку я таки закрию, і все буде добре.
Дуже приємно, що батьки так позитивно сприйняли моє влаштування на роботу. Фактично від здачі диплому пройшло уже півтора місяці, і майже всі мої одногрупники уже працювали, коли ми зустрічалися на видачі дипломів, і я трохи комплексувала з цього приводу і сумнівалася, що знайду щось хороше. Говорили з подругою на цю тему тиждень чи два тому, вона питає: "Що твої батьки кажуть тобі стосовно роботи?" Я кажу: "Нічого, підбадьорюють, чекають, поки я щось знайду таке, щоб мені подобалося." Вона: "Не говорять йти вже аби куди, аби гроші платили?" Я: "Ні, ти що. Аби куди я й сама не хочу, який сенс?" Але розмова ця запам'яталася. Дійсно, може ж бути зовсім інше ставлення, і я маю цінувати те, що маю. І моє майбутньо-потенційно-теперішнє місце роботи (як обізвати те, куди ти вже ходиш, але ще не влаштувалася?..) - це велика відома компанія, робота по спеціальності у хорошому колективі із перспективою професійного і кар'єрного зростання, але з не дуже великою зарплатою, більшу частину якої мені доведеться віддавати за оренду квартири, а решта - це ті самі гроші, які мені давали батьки на харчування впродовж останніх університетських років. Відкладати нічого не вийде і щось екстраординарне купувати - теж, але все одно перспектива утримувати себе самостійно мене дуже радує ) Нарешті вже! ))
П.с. Подзвонила всім, кому могла, і з'явився інет. )
Інтернету тут поки немає, і ми інколи ловимо чийсь вай-фай, а інколи бувають неврожайні вечори. ) Сьогодні саме такий. На робочому столі у мене вічні звалища, там книжки з серії "маст-рід" і ссилочка на папку з аудіокнигами. От і прийшов час для них. )
Тиждень дуже насичений. На минулих вихідних ми переїхали, у понеділок я розрахувалася з гуртожитком і забрала останні речі, тоді ж мені подзвонили з фірми, куди я ходила на співбесіду, і запропонували прийти. У вівторок я мала перший повноцінний робочий день, насичений і цікавий, у середу зранку мені запропонували вже оформлюватися, і сьогодні я їздила у поліклініку і ходила по лікарях. Чесно, я довго шукала роботу з офіційним оформленням, але сьогодні, у цій лінивій і аморфній атмосфері очікування у поліклініці я вже майже пожалкувала, що взялася за це. Дуже не люблю бюрократію, бумажки, без яких ти - букашка, і лікарів, і особливо старих баб-гінекологш і окулістів. Але ж в принципі я доросла дівчинка, можу вже якось вирішити ці проблеми сама. ) Ще з'їздити туди завтра і в понеділок, і, думаю, цю довідку я таки закрию, і все буде добре.
Дуже приємно, що батьки так позитивно сприйняли моє влаштування на роботу. Фактично від здачі диплому пройшло уже півтора місяці, і майже всі мої одногрупники уже працювали, коли ми зустрічалися на видачі дипломів, і я трохи комплексувала з цього приводу і сумнівалася, що знайду щось хороше. Говорили з подругою на цю тему тиждень чи два тому, вона питає: "Що твої батьки кажуть тобі стосовно роботи?" Я кажу: "Нічого, підбадьорюють, чекають, поки я щось знайду таке, щоб мені подобалося." Вона: "Не говорять йти вже аби куди, аби гроші платили?" Я: "Ні, ти що. Аби куди я й сама не хочу, який сенс?" Але розмова ця запам'яталася. Дійсно, може ж бути зовсім інше ставлення, і я маю цінувати те, що маю. І моє майбутньо-потенційно-теперішнє місце роботи (як обізвати те, куди ти вже ходиш, але ще не влаштувалася?..) - це велика відома компанія, робота по спеціальності у хорошому колективі із перспективою професійного і кар'єрного зростання, але з не дуже великою зарплатою, більшу частину якої мені доведеться віддавати за оренду квартири, а решта - це ті самі гроші, які мені давали батьки на харчування впродовж останніх університетських років. Відкладати нічого не вийде і щось екстраординарне купувати - теж, але все одно перспектива утримувати себе самостійно мене дуже радує ) Нарешті вже! ))
П.с. Подзвонила всім, кому могла, і з'явився інет. )