Спасєніє пернатих
Останній вечір в гостях у бабусі, сидимо на свіжопоклеєній кухні із закритими вікнами, п'ємо чай. За вікном щойно пройшов дощ, сутеніє. Вийшла мама на балкон, приходить за декілька хвилин і таким рішучим голосом каже татові: "Вова, мне нужна твоя помощь как мужчины. Одевай куртку, бери тряпку и пошли на улицу." Я, бабуся і особливо - тато в шоці з такої постановки питання ) Мама пояснила, що у дворі якась пташка впала в траву, у калюжу, на спину, а оскільки мокро, крила намокли і поважчали, піднятись не може. Треба її рятувати.
Пішли вони, значить. Мама в халаті, тато в камуфляжі, а ми з бабусею спостерігали за цим дійством з балкону. Ну, бачимо, після тривалих повільних ходінь кругами тато щось загорнув у ганчірку, несуть. Приходять.
Мама розповідає, що бачила з балкону пташку на стежині, але, коли вони спустилися, її там вже не було. Вони почали шукати. А тут якийсь кіт нявкає. Мама каже, типу, може, її кіт вже схопив? Тато подумав і слушно зауважив, що ситий кіт нявкати не буде. Тож вони продовжили пошуки і врешті знайшли пташечку аж під деревом, всю мокру. Принесли. Така маленька, гарненька, моргає, клювик такий мініатюрний. Правда, не визначили, ластівка чи стриж. Сиділа у тата на руках.
Дали їй грудочку каші, але яке там. Знайшли коробку, постелили на дно ганчірку і посадили обсохнути і переночувати. А зранку, як сонце встало, випустили. І поїхали додому.
А, і мама розповіла, що у них на роботі у стрісі голуби живуть і взимку періодично замерзають і падають, і мама просить співробітників їх дістати і занести у приміщення, щоб відігрілись. Я питаю, чому сама не заносить. Каже, не хочу їх у руки брати. Я кажу, а, значить ти добра, але брєзгліва. Сміється ) Але таким чином минулої зими вона п'ять голубиних душ спасла. А? От яка в мене мама хороша :)
Пішли вони, значить. Мама в халаті, тато в камуфляжі, а ми з бабусею спостерігали за цим дійством з балкону. Ну, бачимо, після тривалих повільних ходінь кругами тато щось загорнув у ганчірку, несуть. Приходять.
Мама розповідає, що бачила з балкону пташку на стежині, але, коли вони спустилися, її там вже не було. Вони почали шукати. А тут якийсь кіт нявкає. Мама каже, типу, може, її кіт вже схопив? Тато подумав і слушно зауважив, що ситий кіт нявкати не буде. Тож вони продовжили пошуки і врешті знайшли пташечку аж під деревом, всю мокру. Принесли. Така маленька, гарненька, моргає, клювик такий мініатюрний. Правда, не визначили, ластівка чи стриж. Сиділа у тата на руках.
Дали їй грудочку каші, але яке там. Знайшли коробку, постелили на дно ганчірку і посадили обсохнути і переночувати. А зранку, як сонце встало, випустили. І поїхали додому.
А, і мама розповіла, що у них на роботі у стрісі голуби живуть і взимку періодично замерзають і падають, і мама просить співробітників їх дістати і занести у приміщення, щоб відігрілись. Я питаю, чому сама не заносить. Каже, не хочу їх у руки брати. Я кажу, а, значить ти добра, але брєзгліва. Сміється ) Але таким чином минулої зими вона п'ять голубиних душ спасла. А? От яка в мене мама хороша :)