Дніпропетровськ - моє місто ...і мені за тебе соромно
Мені соромно. Соромно за те, що я українець і живу у своїй країні.
Мені соромно, що центральна вулиця мого міста носить ім'я німецького філософа образ якого освячував вбивства не одного мільйона моїх співвітчизників. Мені соромно за те, що коли гості мого міста приїжджають на центральний залізничний вокзал мого міста, то бачать потворну скульптуру особи, яка прямо відповідає за злочини проти українського народу. Мені соромно за те, що центральна площа мого міста носить ім'я картавого політика, нікчемного юриста та кровожерливого карлика ...подібного до сучасної пари карликів з сусідньої держави.
Мені соромно, що дотепер фраза "він колишній гебешник" в моєму місті звучить з острахом та схваленням одночасно.В той час, коли у прибалтійських країнах, Угорщині люди, які доносили на своїх сусідів, друзів, близьких, з особистих чи професійних мотивів піддані осуду та своєрідному суспільному остракізму.
Мені соромно за те, що купка колишніх комсомольців пишається тим, що примусили школярів та студентів Дніпропетровська початку ХХІ ст. співати комсомольських пісень..Мабуть, це саме те, чого їм не вистачає у їхніх шикарних квартирах в центральних районах мого міста...
Мені соромно, що пам'ятник комсомолу ставлять за гроші вчителів та студентів, ставлять неподалік храму, де ще зовсім нещодавно був Музей атеїзму. Іронічна посмішка історії - пам'ятник тим, хто у 20-30 роки руйнував церкви тепер неподалік одного із центральних храмів міста. Цікаво, яким чином влаштована мораль колишніх комсомольців, які все літо зустрічали Патріарха Кирила та істово молилися разом з ним за Україну, а тепер будуть збиратися коло монументу та згадувати-згадувати-згадувати...Є така професія - комсорги, які нічого не вміють - лише керувати. Згадайте радянський фільм "Берегите женщин" та хрестоматійного комсорга.
Мені соромно за те, що я не бачу майбутнього для свого міста і для своєї країни
Мені соромно, що центральна вулиця мого міста носить ім'я німецького філософа образ якого освячував вбивства не одного мільйона моїх співвітчизників. Мені соромно за те, що коли гості мого міста приїжджають на центральний залізничний вокзал мого міста, то бачать потворну скульптуру особи, яка прямо відповідає за злочини проти українського народу. Мені соромно за те, що центральна площа мого міста носить ім'я картавого політика, нікчемного юриста та кровожерливого карлика ...подібного до сучасної пари карликів з сусідньої держави.
Мені соромно, що дотепер фраза "він колишній гебешник" в моєму місті звучить з острахом та схваленням одночасно.В той час, коли у прибалтійських країнах, Угорщині люди, які доносили на своїх сусідів, друзів, близьких, з особистих чи професійних мотивів піддані осуду та своєрідному суспільному остракізму.
Мені соромно за те, що купка колишніх комсомольців пишається тим, що примусили школярів та студентів Дніпропетровська початку ХХІ ст. співати комсомольських пісень..Мабуть, це саме те, чого їм не вистачає у їхніх шикарних квартирах в центральних районах мого міста...
Мені соромно, що пам'ятник комсомолу ставлять за гроші вчителів та студентів, ставлять неподалік храму, де ще зовсім нещодавно був Музей атеїзму. Іронічна посмішка історії - пам'ятник тим, хто у 20-30 роки руйнував церкви тепер неподалік одного із центральних храмів міста. Цікаво, яким чином влаштована мораль колишніх комсомольців, які все літо зустрічали Патріарха Кирила та істово молилися разом з ним за Україну, а тепер будуть збиратися коло монументу та згадувати-згадувати-згадувати...Є така професія - комсорги, які нічого не вміють - лише керувати. Згадайте радянський фільм "Берегите женщин" та хрестоматійного комсорга.
Мені соромно за те, що я не бачу майбутнього для свого міста і для своєї країни