до чергової річниці крутянського чину
Originally posted by gorlohvat at до чергової річниці крутянського чину
Крути - це значно більше аніж провінційний полустанок, а бій під Крутами - не просто бій. Міф заступає реальність. На жаль. С початку процитую сам себе :
1. Українську історію читати без брому неможливо. Тричі правий в даному разі Винниченко, хоча в тому, що нам потрібен бром при читанні рідної історії і зараз, є на те і його провина.
Не можливо спокійно дивитися на те, як, маючи усі підстави для перемоги, українці програли першу визвольну війну. Історія могла б бути інакшою. Могла б. Але... Герої гинули. Тріумфували боягузи та спритники. Україна вмивалася власною кров'ю.
Нам лишилося небагато - ходити босоніж по вже холодному попелу програних воєн та розчавлених революцій, читати видані в Австралії спогади українських Мадзіні, тамувати ненависть, холодну колючу ненависть, проходячи повз музей Булгакова на Андріївському узвозі або повз меморіальні дошки путчистів-арсенальців на Печерську.
Серед тієї темряви, до якої все глибше і глибше занурюється теперішня Україна, ми будемо палити рятівні багаття на Замковій горі, на схилах карпатських та кримських гір. До нашого кола прийдуть наші мертві - прийдуть, аби дивитися разом з нами на те, як вогнище марно змагається з імлою і, можливо, біля багаття вони розкажуть нам, як врятувати цю нещасну і дивну країну, за яку гинули вони і за яку доведеться загинути нам...
PS. Ще додам - легенда про 300 ненавчених студентів вже працює проти Вкраїни. Військова операція була вдалою. Під час відступу невеличкий загін зі студентів та гімназистів заблукав і вийшов на станцію, де вже були червоні. З ними розправилися по-звірячому підло.
Легенда лишається на совісті незграбного агітпропу першої республіки.
Загиблі під Крутами не були жертовними агнцями
Вони загинули зі зброєю в руках.
2. Говорячи про Крути, ми, якось забуваємо інший бій - від Житомира на Київ , також, наступали більшовицькі банди. Їх зупинив та вщент розгромив генерал Скоропадський. Цей бій не прийнято згадувати, чи то через щирий націонал-мазохізм, чи то через не меньш щире націонал-рагульство лівацького штибу.
3. Майже не згадується така особистість як сотник армії УНР Аверкій Гончаренко, який був одним з керівників крутянської операції.Командир куріня 1-ої ім. гетьмана Б.Хмельницького Юнацької Військової школи і комендант оборони Бахмача в 1917 не закінчив війну із загибеллю Директорії. Вже під час ДСВ він долучився до творення двівзії СС Галичина і саме завдяки йому вона змогла вирватися з Бродівського котла. На рідкість не зручний дядько - адже він власним життям заперечує ту криптоафашну історіософію, яку сповідує більшість сучасного хохлобидла.
4. Колись мій вітчим, справжнюк та, також, криптофашник розповідав як він у 1945 у складі совітської армії воював проти пацанви з гітлерюгенду. Його страшено обурювало, що навіть після капітуляції гітлерюгендівці не складали зброї. Шмаркачи, мовляв. На мою ремарку, що такі самі "шмаркачі" під Крутами також не складали зброї, маючи того ж ворога, що і приречений гітлерюгенд, вітчим страшено образився і навіть деякий час зі мною не розмовляв.
5. Ось так відзначали річницю крутянського чину "люди довгої волі" у Юзівці. Років зо два назад. Кшатрійсько і гідно - http://www.youtube.com/watch?v=r3IJTpFxLxU&feature=related.
Слава Україні !!!
Крути - це значно більше аніж провінційний полустанок, а бій під Крутами - не просто бій. Міф заступає реальність. На жаль. С початку процитую сам себе :
1. Українську історію читати без брому неможливо. Тричі правий в даному разі Винниченко, хоча в тому, що нам потрібен бром при читанні рідної історії і зараз, є на те і його провина.
Не можливо спокійно дивитися на те, як, маючи усі підстави для перемоги, українці програли першу визвольну війну. Історія могла б бути інакшою. Могла б. Але... Герої гинули. Тріумфували боягузи та спритники. Україна вмивалася власною кров'ю.
Нам лишилося небагато - ходити босоніж по вже холодному попелу програних воєн та розчавлених революцій, читати видані в Австралії спогади українських Мадзіні, тамувати ненависть, холодну колючу ненависть, проходячи повз музей Булгакова на Андріївському узвозі або повз меморіальні дошки путчистів-арсенальців на Печерську.
Серед тієї темряви, до якої все глибше і глибше занурюється теперішня Україна, ми будемо палити рятівні багаття на Замковій горі, на схилах карпатських та кримських гір. До нашого кола прийдуть наші мертві - прийдуть, аби дивитися разом з нами на те, як вогнище марно змагається з імлою і, можливо, біля багаття вони розкажуть нам, як врятувати цю нещасну і дивну країну, за яку гинули вони і за яку доведеться загинути нам...
PS. Ще додам - легенда про 300 ненавчених студентів вже працює проти Вкраїни. Військова операція була вдалою. Під час відступу невеличкий загін зі студентів та гімназистів заблукав і вийшов на станцію, де вже були червоні. З ними розправилися по-звірячому підло.
Легенда лишається на совісті незграбного агітпропу першої республіки.
Загиблі під Крутами не були жертовними агнцями
Вони загинули зі зброєю в руках.
2. Говорячи про Крути, ми, якось забуваємо інший бій - від Житомира на Київ , також, наступали більшовицькі банди. Їх зупинив та вщент розгромив генерал Скоропадський. Цей бій не прийнято згадувати, чи то через щирий націонал-мазохізм, чи то через не меньш щире націонал-рагульство лівацького штибу.
3. Майже не згадується така особистість як сотник армії УНР Аверкій Гончаренко, який був одним з керівників крутянської операції.Командир куріня 1-ої ім. гетьмана Б.Хмельницького Юнацької Військової школи і комендант оборони Бахмача в 1917 не закінчив війну із загибеллю Директорії. Вже під час ДСВ він долучився до творення двівзії СС Галичина і саме завдяки йому вона змогла вирватися з Бродівського котла. На рідкість не зручний дядько - адже він власним життям заперечує ту криптоафашну історіософію, яку сповідує більшість сучасного хохлобидла.
4. Колись мій вітчим, справжнюк та, також, криптофашник розповідав як він у 1945 у складі совітської армії воював проти пацанви з гітлерюгенду. Його страшено обурювало, що навіть після капітуляції гітлерюгендівці не складали зброї. Шмаркачи, мовляв. На мою ремарку, що такі самі "шмаркачі" під Крутами також не складали зброї, маючи того ж ворога, що і приречений гітлерюгенд, вітчим страшено образився і навіть деякий час зі мною не розмовляв.
5. Ось так відзначали річницю крутянського чину "люди довгої волі" у Юзівці. Років зо два назад. Кшатрійсько і гідно - http://www.youtube.com/watch?v=r3IJTpFxLxU&feature=related.
Слава Україні !!!