Я у своїх оцінках вважаю україномовними публічно тих, хто розмовляє на вулиці українською, або якщоу сказаному є більшість українських слів. Говірку бабусь-діусів і вихідців із села, мішану мову, суржки - зараховую до української, а "нявкаючу" вимову кіявлян а-ля футболіст Шевченко, зі словами "хай-нехай", "также само", "доця", "пОняла".. "позВоним". "обдурила", "ляж", "бєжи" (в принципі це - все, що лищшилось від української у російському мовленні киян) - до російської. За такою лоігкою переважна більшість мешканців села таки говорить дещо нечистою українською, не суржиком, а доньас і київ говорить рсоійською із місцевою вимовою, теж не суржиком. От, мова пані Люсі Янукович - класична донбасівська російска і таки не суржик. Тут теж є до рчеі динаміка: мова киян 80-х більшої частини 90-х іще під вливом радянської культури і окремих пізніх фільмів про Київ - ставала все більш літературно російською, а за останні 20 років мова киян стала різко ближчою до української за фонетикою. Реально мішаний суржик нині рідкісне явище.
А от щодо вдома-вулиці...Та ясно що треба вулицю заміряти, бо дім то справа приватна і це важко відтсежити "емпірично". Я для себе припускаю, що десь 10% усіх киян і отже 30% мінімуум україномовних киян україномовні лише вдома і зі своїми. Іще відсотків 30% усіх киян маьь когось на рівні батьків-дідів, хто явно спілкувався чи спілкується українською, при тому, що самі вони - ніні. Причому помітний плавний перехід: бабця 70-80 р. - вразно україномвона, її доця 50-55 р. говорить уже російською із вкрапленнямиу країнських слів але із явно українською фонетикою і в принципі легко переходить на українську - син-доча 25-30 рр., який говорить уже типово київською російською і на українську не переходить поза офіціозом.
За час мого навчання у Могилянці повністю русифікувалось 1-2-є західняків, десь 3-є були на межі, але українізувались, десь 4-5 вихідців з Південного сходу, які хотіли були українізуватись - із часом русифікувались остаточно.
Нє, тіки 5 років тому - навесні 2009 випустився. І вже з осені 2009 викладаю, уже майже 5 років. За часті очепятки перепрошую)))) то щось став частіше помилятись при збереженні темпу набору.
Тут теж є до рчеі динаміка: мова киян 80-х більшої частини 90-х іще під вливом радянської культури і окремих пізніх фільмів про Київ - ставала все більш літературно російською, а за останні 20 років мова киян стала різко ближчою до української за фонетикою. Реально мішаний суржик нині рідкісне явище.
А от щодо вдома-вулиці...Та ясно що треба вулицю заміряти, бо дім то справа приватна і це важко відтсежити "емпірично". Я для себе припускаю, що десь 10% усіх киян і отже 30% мінімуум україномовних киян україномовні лише вдома і зі своїми. Іще відсотків 30% усіх киян маьь когось на рівні батьків-дідів, хто явно спілкувався чи спілкується українською, при тому, що самі вони - ніні. Причому помітний плавний перехід: бабця 70-80 р. - вразно україномвона, її доця 50-55 р. говорить уже російською із вкрапленнямиу країнських слів але із явно українською фонетикою і в принципі легко переходить на українську - син-доча 25-30 рр., який говорить уже типово київською російською і на українську не переходить поза офіціозом.
За час мого навчання у Могилянці повністю русифікувалось 1-2-є західняків, десь 3-є були на межі, але українізувались, десь 4-5 вихідців з Південного сходу, які хотіли були українізуватись - із часом русифікувались остаточно.
Reply
Reply
Українською мовою цікавлюсь і як правник: http://rozbudova.org.ua/images/archive/2011/1-2/Rozbudova-Derjavy-07.pdf
І як соціолінгвіст-аматор: http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/bitstream/123456789/778/1/Kurinnyi_Movno-kulturnyi%20konflikt.pdf
Карти мовні теж роблю, зокрема, цікавився тематикою мови освіти в Україні:
https://www.facebook.com/OleksiyKurinniy/media_set?set=a.141726822542042.23846.100001141751780&type=3
Reply
Leave a comment