А від чого залежний ти?
Особисті та державні залежності
Оскільки ми обмежуємо кількість громадських місць, де курці можуть віддаватися своїй звичці, і подумаємо чи не доручити армії затримувати нарко-диллерів, то було б непогано піднятися на інший рівень сприйняття і розглянути поведінку, яку ми намагаємося контролювати - залежність. Залежність стосується і нашого приватного, і публічного життя і грає набагато більшу роль, ніж ми хочемо це визнавати.
Залежності, з якими ми боремося за допомогою регулювання на різних рівнях - це і наркоманія, і алкоголізм, і куріння, і ігроманія. Залежність від кофеїну та цукру поки не розглядаються як соціальні проблеми. Також є залежності за які ми не знаємо чи якими схиблено пишаємось. На рівні індивіду до них належать: тяга до грошей, сексу, роботи чи насилля. Приклади на соціальному рівні - це державні займи, нафта, хімічні добрива чи мілітаризм.
Якщо такий перелік викликає здивування, то майте на увазі, що залежність - це звичка, яка причепилась до вас і тепер завдає шкоду; швидке покращення, що пом’якшує або приховує симптоми, тим часом тільки погіршуючи проблему загалом. Відстрочка тягне далі в діру, даючи мінливе відчуття покращення - під впливом якого ви втрачаєте розуміння свого справжнього стану.
Уряд поводить себе як будь-яка залежна особа, витрачаючи гроші, яких не має, таким чином накопичуючи борг, платить відсотки, для цього набираючи ще більше позик. Послухайте про постійні плани реформ від Конгресу чи президента. Вони говорять, немов алкоголіки, що присягають, що зможуть відмовитись від бажаного, коли самі того побажають.
Державна нафтова політика один в один відповідає опису залежності, що зробила психотерапевт Ен Уілсон Шеф (Anne Wilson Schaef): «Якщо ми залежимо від якогось процесу, то ми зробимо все можливе і неможливе для збереження шляхів постачання для нього - байдуже, яку форму «поставки» буде прийнято».
Ми надсилаємо війська, щоб зберегти поставки з Перської Затоки, витрачаючи 180 доларів на захист барелю нафти, що коштує 20 доларів. Ми висиляємо людей, грабуємо пустелі, нишпоримо по дну моря, відшукуючи останні родовища нафти, ніби п’яниця, що повзає по кухні, сподіваючись знайти ще одну пляшку. Якщо ми можемо підтримувати потік нафти, стверджуючи, що вона дешева, не враховуючи екологічні чи політичні витрати, то ми можемо не помічати нашу справжню проблему. А вона полягає у тому як нам зменшити попит на енергоресурси і використовувати ресурси, що відновлюються?
Якщо ми використовуємо достатньо хімічних добрив, то можемо приховати, що наші сільськогосподарські технології знищують гумус, ниви і природну родючість ґрунту. Ми можемо винаходити нові пестициди швидше, ніж шкідники звикнуть до старих зразків, нам не треба буде визнавати, що ми не вправляємось з монокультурним хазяйством. Курець не хоче знати, що відбувається з його легенями, а алкоголік - з його печінкою, і нам більше спадає не знати, що хімічні добрива негативно впливають на наші ґрунти, на наші водойми, на наші екосистеми, і на наше здоров’я.
Залежність - частина нашого суспільства. Вона підсилюється кожною промовою чи рекламним роликом, про те, що треба радіти, і не замислюватись сильно над тим, що насправді відбувається. Наш публічний дискурс заохочує нас спокійно насолоджуватись наркотиками, сексом чи матеріальними благами - байдуже до усвідомлення, яке змусить при цьому трохи посумувати чи надовго зануритись у відчуття порожнечі.
Основа залежності - егоїзм і самообман. Як тільки залежність почалася, вона набирає страшенну силу, яку не можуть здолати ані логічні аргументи, ані сором, ані закони, ані армії, ані звичайна сила волі. Людина, що хронічно переїдає вже не може «просто сказати «ні»», так само як і людина, залежна від кокаїну чи людина, що укладає контракти у сфері державної оборони, що має отримати долю державних грошей. Вони ладні на все, не важливо, як шалено чи шкідливо це б не було - тільки б притримуватись своїх звичок.
Але найдивовижніша річ: залежність можна подолати! У цій країні залежних народилося чи не найбільше, і не найефективніша у світі мережа людей, що одужують - Організація Анонімних Алкоголіків - в тому числі, а також чисельні їх наслідувачі.
Члени Організації Анонімних Алкоголіків ніколи не виступають як група під час обговорення громадських питань, навіть таких, як наркотики чи куріння - напряму пов’язаних із залежністю. Але вони розкажуть вам про особистий досвід виходу з неприємностей. Над їх діяльністю варто замислитись, оскільки ми боремося зі залежними людьми у нашій державі й із залежностями нашої держави.
Перший і вкрай важливий етап - це визнати залежність, недостатність контролю, безглуздість чиїхось дій. Цей крок стриманості супроводжується поступливістю та чесністю. Поступливість до чиїхось вищих задумів і сили, чесність щодо минулих і теперішніх вчинків, що супроводжується відновленням себе усюди, де це тільки можливо. Останній крок - це підтримувати своє одужання, допомагаючи одужати іншим.
Це може прозвучати як щось більше ніж те, що звичайній людині по силі, тим паче людині, що залежить від кокаїну, чи людині, що укладає контракти у сфері державної оборони. Але уявіть, що всі довкола вас - колишні пияки, хто вже зміг цього позбутися. Вони добивалися результату повільно, день за днем. І вони робили це за постійною підтримкою товариства інших залежних людей, які розуміли їхню боротьбу.
Ми всі залежимо, як не від одного, так від іншого. Як-то кажуть в Організації Анонімних Алкоголіків: «Бог забезпечує нас спокоєм для прийняття речей, що ми не можемо змінити, хоробрістю змінити ті речі, які ми можемо, і мудрістю для осягнення різниці між першим і другим».
Глобальний громадянин (Global Citizen) by Donella H. Meadows,
Island Press, 1991 - Всього сторінок: 300
с. 261-263.
Переклад Андрія Мірошниченка