топологія осені
Мы на Пьяцца-Лоретто
К земле головами висим.
(с)
заплющюю очі.
заплющюю очі й суцвіття кольорів, відчуттів і форм ковтає мене. стала геометрія, виважені відтінки, маслянисті плями.
кохаюючись, заплющюю очі і бачу фіолетово-жовті суміші рис, тіні метеликів і рук на густо-синьому тлі, вишнево-червоні кола, що сплетені найтонкішими м8язами з білими паралелепіпедами. в залежноісті від доторків, сили, гучності. повсюди розкидані грецькі горіхи кольору пожовклої шкіри і бурнаті каштани.
я уявляю собі це так: треба розбити осінь на періоди, дні, години, відрізки. кожному присвятити певну їжу, одяг, відчуття.
до прикладу з вівторка по четвер мовчати і пров8язувати світ до себе лише за допомогою дотиків, мікрорухів, і поглядів. довгих, беззупинних. до піску в очах і пошерхлості кінчиків пальців. вживати лиш смажене м8ясо, свіжі овочі, горіхи і біле вино.
з одягу обирати вовняний чорний светр грубої в8язки, шкіряний чорний ремінь і звичайні джинси. взуття - що не обмежує відчуття кроків, поверхні, ритму.
заплющюю очі і раптово починається вівторок. як ненароком вночі ввімкнути телевізор. випадком доторкнутися плечем до пульта і почути шерхуватий лункий гомін у кутку кімнати.
Leave you when the summer comes along