(no subject)
ще клапті снігу ген по берегах
приречені шукати час нічийний
і сухостій зі зрячими очима
їх від самих себе оберіга
та від сп’яніння першої бджоли
яка зустріла квітку первоцвіту
і від землі яку - ще не зігріту -
солдатики цілісіньку пройшли
усеньку землю - ген від потічка
і аж до снігу - так її багато -
попід торішнім листям кострубатим
по нетраві що мокра і гірка
вони солдати - доля в них така...
стій донечко! не затопчи солдата
