(no subject)
Привіт, друзі!
Я щасливо повернувся - і з величезною радістю оголошую про успішне завершення нашого весняного поезомобу!!!
На завершення до кола «весняників» іще вливаються smijana та vigilia_fida .
Отож, тексти від smijana :
* * *
Крокую по бруківці
в ритмах блюзу,
У весняній беретці
набакир...
Дніпро вирує
спінено крізь шлюзи,
В моїх очах
скресає Синевир.
Минаю всі алеї
в ритмах блюзу,
Вітаючи каштани
на ходу.
Чи хто не бачив часом
пані Музу -
Чекай весни,- казала,
я прийду,
І обіцяла:
в місяцеву лузу
Закотимо той сум,
що вадив сну...
Сьогодні я прийшла
у ритмах блюзу,
Щоб першою зустріти
цю весну.
* * *
Як жінка оживає від любові,
Проміниться пелюсточками вуст
І сходить сонечком у кожнім своїм слові,
І огорта туманами спокус -
Так і весна пробуджує на світі
Все ясне, все зелене, все живе.
І знову всі галузки - соковиті.
І знову щось бентежить і зове.
* * *
Прийди. Вже пензлі ожили.
Я вся - чекання. Наче мокра глина.
Обмерзлі рани сонцем заживи.
У мушлі зимних днів душі перлина
Втомилася намарне лити щем
На темні силуети піднебесся..
Прийди! Вітрами, запахом, дощем!
Весна. Чекаю. Як пришестя..
І текст від vigilia_fida :
* * *
Є ніч, що цвіте раз на рік, -
її важче торкнутися,
ніж зірки вогненної папороті, -
коли засинають усі, а поети
бачать однаковий сон:
наче нізвідки - захеканий вітер,
теплий захеканий вітер у місті.
Легко скидає з плеча
торбу, де щось дзеленчить,
і сміється, як жоден поет не вміє,
бентежить рожеву зимову ніч.
А вранці, забувши вдома шапки,
усі вибігають на вулиці,
та пізно -
горобчик, навіть найменший,
вже має у дзьобі
дзвіночок.
ЩИРО ДЯКУЮ ВСІМ, ХТО ПІДТРИМАВ НАШУ ТЕПЛУ Й ХОРОШУ ГРУ!!!
І пропоную подумати про те, чи не зібрати нам ці тексти в якомусь хорошому теплому місці під одну (хай електронну, бо на паперову навряд чи знайдемо видавця) «обкладинку».
Чи є в кого які ідеї?
А про те, якою я побачив нашу довгоочікувану і довгонакликувану весну, читайте в наступних дописах.
Я щасливо повернувся - і з величезною радістю оголошую про успішне завершення нашого весняного поезомобу!!!
На завершення до кола «весняників» іще вливаються smijana та vigilia_fida .
Отож, тексти від smijana :
* * *
Крокую по бруківці
в ритмах блюзу,
У весняній беретці
набакир...
Дніпро вирує
спінено крізь шлюзи,
В моїх очах
скресає Синевир.
Минаю всі алеї
в ритмах блюзу,
Вітаючи каштани
на ходу.
Чи хто не бачив часом
пані Музу -
Чекай весни,- казала,
я прийду,
І обіцяла:
в місяцеву лузу
Закотимо той сум,
що вадив сну...
Сьогодні я прийшла
у ритмах блюзу,
Щоб першою зустріти
цю весну.
* * *
Як жінка оживає від любові,
Проміниться пелюсточками вуст
І сходить сонечком у кожнім своїм слові,
І огорта туманами спокус -
Так і весна пробуджує на світі
Все ясне, все зелене, все живе.
І знову всі галузки - соковиті.
І знову щось бентежить і зове.
* * *
Прийди. Вже пензлі ожили.
Я вся - чекання. Наче мокра глина.
Обмерзлі рани сонцем заживи.
У мушлі зимних днів душі перлина
Втомилася намарне лити щем
На темні силуети піднебесся..
Прийди! Вітрами, запахом, дощем!
Весна. Чекаю. Як пришестя..
І текст від vigilia_fida :
* * *
Є ніч, що цвіте раз на рік, -
її важче торкнутися,
ніж зірки вогненної папороті, -
коли засинають усі, а поети
бачать однаковий сон:
наче нізвідки - захеканий вітер,
теплий захеканий вітер у місті.
Легко скидає з плеча
торбу, де щось дзеленчить,
і сміється, як жоден поет не вміє,
бентежить рожеву зимову ніч.
А вранці, забувши вдома шапки,
усі вибігають на вулиці,
та пізно -
горобчик, навіть найменший,
вже має у дзьобі
дзвіночок.
ЩИРО ДЯКУЮ ВСІМ, ХТО ПІДТРИМАВ НАШУ ТЕПЛУ Й ХОРОШУ ГРУ!!!
І пропоную подумати про те, чи не зібрати нам ці тексти в якомусь хорошому теплому місці під одну (хай електронну, бо на паперову навряд чи знайдемо видавця) «обкладинку».
Чи є в кого які ідеї?
А про те, якою я побачив нашу довгоочікувану і довгонакликувану весну, читайте в наступних дописах.