(no subject)
Нас нищать уже рівно місяць:
руйнують міста, залишають
дітей помирати в підвалах.
Стріляють по чергах за хлібом.
Скидають вже й фосфорні бомби.
Ви дивитеся співчутливо,
Загорнуті у синьо-жовте.
Весь світ розпізнав Україну,
не хибний імперський придаток.
Питаєте: “Як, не програли?
У них друга армія світу!”
Ви дивитеся, як щодобово,
під звуки сирен по країні
на нас випускають ракети.
Дивуєтеся: “Як, ще живі ви?
Як так, план Пуйла провалився?”
Десь там на росії бояться
протестів та б’ються за цукор.
Макдональдз болить дуже сильно,
мільйонні кричать інстаграми.
“Ми вклали всю душу” -
є сумнів,
що їм ті доступні концепти.
Бо в нас тут, наприклад, щоденно,
вбивають солдатів режиму,
кривавої армії Рейху
цієї нової епохи, -
тіла забирати не хочуть.
Ви кажете: “Якось нечемно
допитувать так полонених,
а як же права та свободи?”.
Дружина тим часом благає
свого окупанта айпади
привезти в Москву з України,
а орк вихваляється орку,
що вбив уже 30 цивільних,
таке в них нове полювання.
Ви кажете: “Все те жахливо,
та як ми закриємо небо,
то Путін натисне на кнопку,
а НАТО війни не бажає”.
На Раша-ТВ виступають
досвічені пропагандисти.
Нам в Польщі, говорять, роботи
було б усього півгодини.
“Та ще коридор у прибалтів
вхопити було б непогано”.
Ви тиснете зашморгом санкцій -
Московію трохи хитає.
Та поки в Кремлі панікери
влаштовують очні розмови, -
ми гинемо кожної ночі.
Ми просимо - дайте хоч танки,
літак, ППО, щось від орків,
бо 1200 влетіло
ракет по містах України.
Весь місяць ви пишете тексти
серйозних воєнних експертів.
“А схоже, воюють-то справно,
Росія вже майже програла!
А ми-то давали прогнози:
три дні - й України немає”.
Скажіть, вам буває незручно
Коли із глибин фотознімків
і мемів про чорний трикутник,
що знов розбива окупанта,
на вас мовчки дивляться очі
мільйони очей України?
Скажіть, ви спите під снодійним?
Бо нас вже не будять тривоги.
“Ще місяць, рідненькі”, - лунає
з ефірів, додатків смартфонів.
Ще трохи і вже перемога,
тоді порахуємо втрати,
ховати, ридать, будувати, -
приблизний концепт на майбутнє.
Нас нищать уже рівно місяць.
Поспіть. Ми навчилися спати.
руйнують міста, залишають
дітей помирати в підвалах.
Стріляють по чергах за хлібом.
Скидають вже й фосфорні бомби.
Ви дивитеся співчутливо,
Загорнуті у синьо-жовте.
Весь світ розпізнав Україну,
не хибний імперський придаток.
Питаєте: “Як, не програли?
У них друга армія світу!”
Ви дивитеся, як щодобово,
під звуки сирен по країні
на нас випускають ракети.
Дивуєтеся: “Як, ще живі ви?
Як так, план Пуйла провалився?”
Десь там на росії бояться
протестів та б’ються за цукор.
Макдональдз болить дуже сильно,
мільйонні кричать інстаграми.
“Ми вклали всю душу” -
є сумнів,
що їм ті доступні концепти.
Бо в нас тут, наприклад, щоденно,
вбивають солдатів режиму,
кривавої армії Рейху
цієї нової епохи, -
тіла забирати не хочуть.
Ви кажете: “Якось нечемно
допитувать так полонених,
а як же права та свободи?”.
Дружина тим часом благає
свого окупанта айпади
привезти в Москву з України,
а орк вихваляється орку,
що вбив уже 30 цивільних,
таке в них нове полювання.
Ви кажете: “Все те жахливо,
та як ми закриємо небо,
то Путін натисне на кнопку,
а НАТО війни не бажає”.
На Раша-ТВ виступають
досвічені пропагандисти.
Нам в Польщі, говорять, роботи
було б усього півгодини.
“Та ще коридор у прибалтів
вхопити було б непогано”.
Ви тиснете зашморгом санкцій -
Московію трохи хитає.
Та поки в Кремлі панікери
влаштовують очні розмови, -
ми гинемо кожної ночі.
Ми просимо - дайте хоч танки,
літак, ППО, щось від орків,
бо 1200 влетіло
ракет по містах України.
Весь місяць ви пишете тексти
серйозних воєнних експертів.
“А схоже, воюють-то справно,
Росія вже майже програла!
А ми-то давали прогнози:
три дні - й України немає”.
Скажіть, вам буває незручно
Коли із глибин фотознімків
і мемів про чорний трикутник,
що знов розбива окупанта,
на вас мовчки дивляться очі
мільйони очей України?
Скажіть, ви спите під снодійним?
Бо нас вже не будять тривоги.
“Ще місяць, рідненькі”, - лунає
з ефірів, додатків смартфонів.
Ще трохи і вже перемога,
тоді порахуємо втрати,
ховати, ридать, будувати, -
приблизний концепт на майбутнє.
Нас нищать уже рівно місяць.
Поспіть. Ми навчилися спати.