2017. Квітнева подорож до Італії. Частина 13.
Сьогодні починаємо поволеньки рухатися у сторону дому - їдемо через Равенну до Феррари. Хазяйка подарувала нам в дорогу пакуночок тістечок, нам було дуже приємно. За порадою молодої італійки, з якою до речі прощалися, як з рідною, обнімалися і цілувалися - такі вже вони експресивні ці італійці з півдня, їдемо не повз Сан-Маріно, а у напрямку м.Песаро. У тому ж напрямку знаходиться і місто Градара, яке рекомендують відвідати і путівники і рекомендували відвідати наші сусіди-італійці. Дорога, дяка неаполітанці, була чудова. Погода хороша, хоча й обіцяв прогноз її погіршення. Скоро ми вже побачили чудове укріплене місто на пагорбі. Це вид з повітря, фото не моє.
На платній парковці прямо біля міських стін місця не знайшлося, стали на 200 метрів далі безкоштовно.
Історичний центр оточений фортечною стіною.
Всередині фортечної стіни є ще одна фортеця. Вхід до неї платний. Ми пригадали, що у касі урбінського палаццо дукалє нам пропонували комбінований квиток за 10 євро на відвідання і цієї фортеці.
Окремий квиток коштував 6 євро. Ми не пішли до фортеці і не тільки з міркувань ощадливості, а й через брак часу.
Може й даремно. На цьому фото з мережі видно, що фортеця доволі пристойна.
Мені кортіло побачити море з цього пагорба. Ми обійшли фортецю по колу, але виду на море не було. Пройшлися ще по місту. Воно гарне і фотогенічне.
Російська мова тут теж чується часто. Ріміні зовсім близько. Тим часом почало накрапати і ми пішли до автомобіля.
Коли виїздили на автобан, почалася злива з сильними поривами вітру. Приїхали до Равенни, дощ не вщухав. А хочеться подивитися славнозвісні мозаїки візантійського періоду. Дружина не захотіла ходити по дощу, а я пішов. Почав з базиліки Сан Аполінаре Нуово.
Через дощ сфотографувати базиліку зовні не вдалося. Фото з мережі.
Фрески дійсно вражаючі.
Ними покритий величезний простір.
Шосте століття, Карл. Квитків до окремих церков з мозаїками не продають. Є комбіквитки за 9.5 і 11.5 євро. Я взяв за 9.5 на відвідання 4 місць.
Під дощем, з розмоклою мапою і парасолею трохи заблукав у пошуках наступного пункту. Зупинив хлопака і той допоміг мені зорієнтуватися. Дійшов до музею Arcivescovile, де зібрані артефакти візантійської доби і серед них значні фрагменти мозаїк. Я швидко пробігся там і пішов до баптистерію по сусідству. Дощик тим часом стих.
Баптистерій, хоч і невеликий має теж дуже гарні мозаїки.
До останнього четвертого пункту Basilica of San Vitale теж збирався піти, але треба було сходити заплатити за парковку авта, бо вже оплачений час вийшов. А там дружина вмовила мене їхати далі, до Феррари. Автомобіль помитий мною на селф сервіс мийці ще під Мантуєю за 2.5 євро досі блищав, особливо зараз після дощу. Але на одному перехресті тут же в Равені чийсь автомобіль, обганяючи мене, втрапив до глибокої ями, певно єдиної на всю Італію, і облив наше авто рудим глиняним болотом.
Ми поспішали встигнути до 19 години втрапити до замовленого апартаменту, а мали шанс не встигнути, бо чомусь так вийшло, що поїхали не по автобану і трафік був досить щільний і повільний. Потім, коли досягли безкоштовної автостради RA8 (покриття дороги було типовим для безкоштовних доріг Італії - не дуже добрим), поїхали веселіше і врешті решт наше заляпане авто прибуло до центру Феррари. В самісінькому центрі, 400 метрів від Дуомо, такого вдалого розташування помешкання ми ще ніколи не мали. Сам апартамент був теж дуже хорошим. Театр починається з вішалки - так виглядав вестибюль будинку.
В номері теж чисто, охайно і зручно. Скромно але зі смаком.
Все необхідне для бюджетних подорожуючих є.
Тихе місце, близько до центру, поблизу є супермаркет (до речі називався він зовсім по-нашому - МЕТА). І все це за 55 євро разом з парковкою (парковка коштує 3 євро/доба з правом залишати авто будь-де в місті) і туристичним податком.
Ми тепер знаємо, що кава життєво необхідна італійцям, тому більше не дивуємось наявності в кожному апартаменті кавомашини.
Швиденько сходили в супермаркет, перевечеряли, і пішли на прогулянку вечірньою Феррарою.
Вона нам сподобалася з першого погляду.
Правда, фасад Дуомо закритий риштуваннями для ремонту.
По місту поступово включають освітлення і підствітку і воно перетворюється на очах.
Концентрація архітектурних витворів у центрі Феррари надзвичайно висока.
Фортеця оточена ровом з водою, по якому можна плавати на педальних плавзасобах. Об'ява капітана Очевидність попереджає, що купатися тут заборонено.
Ось і підсвітку фортеці включили.
Людей на вулицях майже не видно. Не знаю, чи було це зовсім безпечно, але я пішов сам блукати центром, бо дружина вже захотіла відпочивати. Пройшовся по пішохідній Віа Гарібальді аж до кінця.
Повертався вже зовсім поночі.
Зранку пішов подивитися місто при денному світлі. Спочатку відвідав Дуомо.
Він і зсередини потребує ремонту. Під стелею натягнута сітка, яка очевидно має ловити шматки штукатурки, яка відвалюється.
Але собор безперечно непересічний. Багато оздоблений, і, як водиться у італійців, зовсім не такий, як інші.
Денний вигляд міста нічого особливо не додав.
Хіба що дозволив роздивитися деталі.
Савонарола виявляється був уроженцем Феррари, хоча найбільш активну діяльність розвинув у Флоренції. Цікаво, що своїм зануренням у світ віри він завдячує нерозділеному коханню до дівчини з багатої родини. Особістість його цікава і неоднозначна. Папа Кароль Войтила повернув йому добре ім'я у католицькому світі. А у світі протестантизму він його мав завжди.
Пройшов я до міських стін Феррари. Вони не справляють особливого враження.
Як і одні з воріт до міста Porta Paula.
Зате справляють враження бокові вулички. Наприклад така.
Або така.
Їх багато і всі вони різні і якісь наче казкові.
Бачив кілька величезних базилік, які виглядають покинутими, бо східці на всіх входах поросли бур'янами.
Пройшовся я до палацу Casa Romei, про яку в довіднику було сказано, що тут любила зупинятись у Феррарі Лукреція Борджиа, свіжа у моїй пам'яті через недавно переглянутий серіал.
У міста величезний і, здається, далеко не наповну використаний туристичний потенціал. Не зле було б приїхати сюди ще раз.
На платній парковці прямо біля міських стін місця не знайшлося, стали на 200 метрів далі безкоштовно.
Історичний центр оточений фортечною стіною.
Всередині фортечної стіни є ще одна фортеця. Вхід до неї платний. Ми пригадали, що у касі урбінського палаццо дукалє нам пропонували комбінований квиток за 10 євро на відвідання і цієї фортеці.
Окремий квиток коштував 6 євро. Ми не пішли до фортеці і не тільки з міркувань ощадливості, а й через брак часу.
Може й даремно. На цьому фото з мережі видно, що фортеця доволі пристойна.
Мені кортіло побачити море з цього пагорба. Ми обійшли фортецю по колу, але виду на море не було. Пройшлися ще по місту. Воно гарне і фотогенічне.
Російська мова тут теж чується часто. Ріміні зовсім близько. Тим часом почало накрапати і ми пішли до автомобіля.
Коли виїздили на автобан, почалася злива з сильними поривами вітру. Приїхали до Равенни, дощ не вщухав. А хочеться подивитися славнозвісні мозаїки візантійського періоду. Дружина не захотіла ходити по дощу, а я пішов. Почав з базиліки Сан Аполінаре Нуово.
Через дощ сфотографувати базиліку зовні не вдалося. Фото з мережі.
Фрески дійсно вражаючі.
Ними покритий величезний простір.
Шосте століття, Карл. Квитків до окремих церков з мозаїками не продають. Є комбіквитки за 9.5 і 11.5 євро. Я взяв за 9.5 на відвідання 4 місць.
Під дощем, з розмоклою мапою і парасолею трохи заблукав у пошуках наступного пункту. Зупинив хлопака і той допоміг мені зорієнтуватися. Дійшов до музею Arcivescovile, де зібрані артефакти візантійської доби і серед них значні фрагменти мозаїк. Я швидко пробігся там і пішов до баптистерію по сусідству. Дощик тим часом стих.
Баптистерій, хоч і невеликий має теж дуже гарні мозаїки.
До останнього четвертого пункту Basilica of San Vitale теж збирався піти, але треба було сходити заплатити за парковку авта, бо вже оплачений час вийшов. А там дружина вмовила мене їхати далі, до Феррари. Автомобіль помитий мною на селф сервіс мийці ще під Мантуєю за 2.5 євро досі блищав, особливо зараз після дощу. Але на одному перехресті тут же в Равені чийсь автомобіль, обганяючи мене, втрапив до глибокої ями, певно єдиної на всю Італію, і облив наше авто рудим глиняним болотом.
Ми поспішали встигнути до 19 години втрапити до замовленого апартаменту, а мали шанс не встигнути, бо чомусь так вийшло, що поїхали не по автобану і трафік був досить щільний і повільний. Потім, коли досягли безкоштовної автостради RA8 (покриття дороги було типовим для безкоштовних доріг Італії - не дуже добрим), поїхали веселіше і врешті решт наше заляпане авто прибуло до центру Феррари. В самісінькому центрі, 400 метрів від Дуомо, такого вдалого розташування помешкання ми ще ніколи не мали. Сам апартамент був теж дуже хорошим. Театр починається з вішалки - так виглядав вестибюль будинку.
В номері теж чисто, охайно і зручно. Скромно але зі смаком.
Все необхідне для бюджетних подорожуючих є.
Тихе місце, близько до центру, поблизу є супермаркет (до речі називався він зовсім по-нашому - МЕТА). І все це за 55 євро разом з парковкою (парковка коштує 3 євро/доба з правом залишати авто будь-де в місті) і туристичним податком.
Ми тепер знаємо, що кава життєво необхідна італійцям, тому більше не дивуємось наявності в кожному апартаменті кавомашини.
Швиденько сходили в супермаркет, перевечеряли, і пішли на прогулянку вечірньою Феррарою.
Вона нам сподобалася з першого погляду.
Правда, фасад Дуомо закритий риштуваннями для ремонту.
По місту поступово включають освітлення і підствітку і воно перетворюється на очах.
Концентрація архітектурних витворів у центрі Феррари надзвичайно висока.
Фортеця оточена ровом з водою, по якому можна плавати на педальних плавзасобах. Об'ява капітана Очевидність попереджає, що купатися тут заборонено.
Ось і підсвітку фортеці включили.
Людей на вулицях майже не видно. Не знаю, чи було це зовсім безпечно, але я пішов сам блукати центром, бо дружина вже захотіла відпочивати. Пройшовся по пішохідній Віа Гарібальді аж до кінця.
Повертався вже зовсім поночі.
Зранку пішов подивитися місто при денному світлі. Спочатку відвідав Дуомо.
Він і зсередини потребує ремонту. Під стелею натягнута сітка, яка очевидно має ловити шматки штукатурки, яка відвалюється.
Але собор безперечно непересічний. Багато оздоблений, і, як водиться у італійців, зовсім не такий, як інші.
Денний вигляд міста нічого особливо не додав.
Хіба що дозволив роздивитися деталі.
Савонарола виявляється був уроженцем Феррари, хоча найбільш активну діяльність розвинув у Флоренції. Цікаво, що своїм зануренням у світ віри він завдячує нерозділеному коханню до дівчини з багатої родини. Особістість його цікава і неоднозначна. Папа Кароль Войтила повернув йому добре ім'я у католицькому світі. А у світі протестантизму він його мав завжди.
Пройшов я до міських стін Феррари. Вони не справляють особливого враження.
Як і одні з воріт до міста Porta Paula.
Зате справляють враження бокові вулички. Наприклад така.
Або така.
Їх багато і всі вони різні і якісь наче казкові.
Бачив кілька величезних базилік, які виглядають покинутими, бо східці на всіх входах поросли бур'янами.
Пройшовся я до палацу Casa Romei, про яку в довіднику було сказано, що тут любила зупинятись у Феррарі Лукреція Борджиа, свіжа у моїй пам'яті через недавно переглянутий серіал.
У міста величезний і, здається, далеко не наповну використаний туристичний потенціал. Не зле було б приїхати сюди ще раз.