За дізайн
Так як дизайн (хоть і в дуже ізвращьонній формі) - це моя професія, то вирішив потроху писати про безрозсудне ігнорування основних його правил у повсякденному житті. У предметах і сутностях, що нас оточують.
Основна месідж моєї писанини буде зводитись до наступного: доки ми не інтегруємо usability (eng. зручність і простота використання) в наше суспільство - доти не буде наше суспільство функціонувати нормально.
Accessibility - у перекладі з англ. "доступність".
Здавалося - що може бути простіше? Але нє тут то було.
Всі колись їздили в метро. При вході завжди тре проходити крізь турнікет, у якого (часто) є фідер (таке тєхнологічєске отвєрстіє, куди жетони кидають).
Але так вже склалось, що фідери інколи ламаються і забирають жетони (або випльовують їх) не відкриваючи турнікет, а кард-рідер робить, тому турнікет не вимикають, а переводять в режим кард-онлі.
Так до чого я веду. Несправні елементи функціоналу прийнято якось відмічати (заклеювати, наприклад), щоб туди не пихали жетони, а потім не бігли ругатись - мол "чо не пускає?! жетор забрало!".
Вчора їдучи на вокзал мені попався саме такий турнікет і він мене ввігнав у стан коматозу. Чому? А тому що несправний фідер був заклеєний прозорим скотчем, і перше, ніж до мене дійшло шо відбувається - я тицьнув жетоном разів із п"ять.
От вам і "доступність" в дії.
Для перевірки своєї правоти зацінив цей турнікет дорогою назад. І точно - скотч порваний. Значить хтось все ж запхав туди жетона.
Вніманіє вопрос: скільки потрібно невдоволених пасажирів, щоб заклеїти фідер непрозорим матеріалом?
Основна месідж моєї писанини буде зводитись до наступного: доки ми не інтегруємо usability (eng. зручність і простота використання) в наше суспільство - доти не буде наше суспільство функціонувати нормально.
Accessibility - у перекладі з англ. "доступність".
Здавалося - що може бути простіше? Але нє тут то було.
Всі колись їздили в метро. При вході завжди тре проходити крізь турнікет, у якого (часто) є фідер (таке тєхнологічєске отвєрстіє, куди жетони кидають).
Але так вже склалось, що фідери інколи ламаються і забирають жетони (або випльовують їх) не відкриваючи турнікет, а кард-рідер робить, тому турнікет не вимикають, а переводять в режим кард-онлі.
Так до чого я веду. Несправні елементи функціоналу прийнято якось відмічати (заклеювати, наприклад), щоб туди не пихали жетони, а потім не бігли ругатись - мол "чо не пускає?! жетор забрало!".
Вчора їдучи на вокзал мені попався саме такий турнікет і він мене ввігнав у стан коматозу. Чому? А тому що несправний фідер був заклеєний прозорим скотчем, і перше, ніж до мене дійшло шо відбувається - я тицьнув жетоном разів із п"ять.
От вам і "доступність" в дії.
Для перевірки своєї правоти зацінив цей турнікет дорогою назад. І точно - скотч порваний. Значить хтось все ж запхав туди жетона.
Вніманіє вопрос: скільки потрібно невдоволених пасажирів, щоб заклеїти фідер непрозорим матеріалом?