Еллан-Блакитний
(на всякий случай скопирую это сюда)
Сьогодні ще один ювілей не державного рівня - 125 років Василеві Еллану-Блакитному. Ювілей нікому не потрібного діяча, жодній владі: більшовики вважали його буржуазним націоналістом, а націоналісти - комуністом.
А проте саме ця людина породила наші 20-ті. Це Еллан-Блакитний «створив» художника Сашка, примусивши радянського агента Довженка взятися за перо карикатуриста після повернення з Берліна. Це Еллан-Блакитний врятував геніального Тичину від голоду, призначаючи йому урядові пайки через Наркомос і забравши врешті-решт поета до столичного Харкова. Це Еллан-Блакитний заснував Спілку пролетарських письменників «Гарт», яку очолили Хвильовий, Сосюра, Йогансен, Дніпровський, заснував журнали «Всесвіт» і «Червоний перець», які виявилися одинокими довгожителями тієї доби.
Недавно один читач зізнався, що вперше почув від мене про Еллана-Блакитного (хоч я, здається, досі про нього й не писала). Біографія Еллана-Блакитного варта окремої захопливої монографії, і радше історика, а не історика літератури. Тому от вам лише п’ять цікавих і курйозних фактів про цю людину.
По-перше, прізвище. Справжнє - Елланський, розгалужений священицький рід на Чернігівщині. Блакитний - партійний псевдонім. Еллан - дружня скорочена кличка. Сьогодні його писали б як Василь «Еллан» Блакитний.
Вася Елланський народився в селі із смішною назвою Козел. Через рік після того як у Харкові знесли пам’ятник Блакитному, Козла перейменували на Михайло-Коцюбинське (з 1935), так селище називається й досі.
На похороні Михайла Коцюбинського чернігівські семінаристи Вася Елланський і Павло Тичина, які відвідували знамениті «суботи» відомого письменника і читали йому свої перші вірші, організували масовий спів траурної процесії - хорові заняття в семінарії не минули даремно.
Коли УПСР (боротьбисти) марно намагалася вступити до Комінтерну і становити там окрему самостійну одиницю, Еллан-Блакитний їздив у складі партійної делегації з Левком Ковалівим і Михайлом Полозом на засідання виконкому Комінтерну.
Хоча Блакитний написав чимало гострих епіграм на Семенка, він довго й щиро симпатизував футуристам і навіть свого часу об’єднався із Семенком в Ударну групу поетів-футуристів (1921). Про впливи поетики футуризму свідчать і його вірші.
У Чернігівському обласному архіві у справі з назвою «Стихотворения-подлинники Василия Эллана-Блакитного» (справа така древня, що ще російською мовою) зберігається переписаний кимось від руки вірш Анни Ахматової «Дал ты мне молодость скудную...» і блатна пісня, яку Блакитний записав 9 травня 1918 року, коли тривав «тиждень ув’язнення перший», у Лук’янівській в’язниці, яку він підписував «Замок Santо-Lukiano».
Еллана-Блакитного всі без винятку сучасники любили і поважали, попри його далеко не ангельський характер. Більшість йому завдячувала приходом у літературу, мистецтво, культуру. Він помер, не доживши місяць до 32 років. До роковин його смерті щороку виходили жалобні номери «Всесвіту», «Вістей ВУЦВК», інших газет і журналів.
І вірш. Хоча Хвильовий казав, що політик Блакитний убив у собі поета Еллана, і був правий, це було дуже жорстоко.
Василь Еллан-Блакитний
НЕПОТРІБНЕ ПОЯСНЕННЯ
Коли крик мій біжить під дзвін асонансу,
Коли тяжко ступають кроки рим, -
Знайте, що не Парнасом
Розоранжереїть мене старим.
Серед вас - молодих і потасканих, -
В колі ваших заломлених фраз -
Я самий молодий і самий прекрасний,
І самий сміливий з усіх вас.
Харків, лютий 1921 р.
(Судячи з ініціалів, обкладинку «Нового мистецтва» виконав Наум Соболь.)
by Yaryna Tsymbal
https://www.facebook.com/yaryna.tsymbal/posts/10215596050748170
