Роман "Заколот проти Петлюри". Частина друга. Продовження.
Продовжую викладати глави свого роману.
Дмитро Калинчук. ЗАКОЛОТ ПРОТИ ПЕТЛЮРИ
Тут - попередня частина
Тут - початок другої частини
А тут - початок твору.
Коли оглушений заспокійливим Тимошенко заснув, хлібороби вийшли до сусідньої кімнати та перезирнулися.
- Значить, більшовики на нас не наступають, бо так кажуть самі більшовики, - зауважив Шемет. - Червоним ленінцям віра є, а Болбочану - нема?
- Після розмови з цим демагогом Винниченком я вже нічому не дивуюся, - похмуро відповів Донцов. - Схоже, Директорія остаточно втратила зв'язок з реальністю.
- Їдемо, негайно їдемо, - Шемет витягнув Донцова і коридор і заходився вдягати своє пальто. - Треба поговорити з усіма, хто ще залишився притомним. Я зустрінуся з Головним отаманом та з полковником Коновальцем. Його Січові стрільці зараз єдина реальна влада в Києві. Пане Дмитре, вас я маю попроси завітати до військових. Треба негайно перебалакати з генералом Грековим та зі старшинами Головного штабу.
За кілька годин Сергій Шемет повернувся додому у заляпаних болотом колошах та у нечувано поганому настрої. Дмитро Донцов вже чекав на нього. З його глузливого погляду, поєднаного з кислою пикою, Шемет збагнув, що приємних вістей не буде.
- Це божевільня якась, а не керівництво військом, - Донцов говорив збурено, немов досвідчений інженер після розмови з чиновниками-неуками. - Тепер я розумію, чому за Скоропадського до головного штабу їх близько не підпускали. Знаєте, що мені там заявив заступник начальника Головної булави отаман Тютюнник? Вони сумніваються, що нас атакує червона Москва. Проте - сядьте аби не впасти. Вони, ще й досі гадають, що усі сили Болбочана становлять Запорізька дивізія і Полтавський корпус. Про існування Республіканської дивізії і Слобідського коша вони не відають. Оце називається - Головний штаб!
- А генерал Греков?
- Він на ситуацію дивиться більш тверезо, але в нашу здатність самотужки відбитися від більшовиків він не вірить. Каже, що вся надія на прихід французів. Зараз він як раз виїздить на переговори. До речі, зі мною отаман Греков зустрічався ледь не потайки. Усім старшинам військового міністерства відверто рекомендовано утримуватися від контактів з партією хліборобів.
- Ось як? - здивовано спитав Шемет? - І коли ж за словами Грекова прибудуть французи?
- Місяці за три - чотири.
Шемет не відповів. Він мовчки роздягнувся, повісив на вішалку пальто та капелюх, потім пройшов до столової, сів за стіл та налив собі чаю. Дмитро Донцов підійшов до вікна, відчинив шибку та запалив цигарку. Вперше в житті Шемету захотілося до нього приєднатися.
- Полковник Коновалець теж всі свої сподівання покладає виключно на французів, - мовив господар квартири. - Він всерйоз стверджує, що французи привезуть із собою танки та якесь «фіолетове випромінювання»*. Що це таке - я не знаю, але галичани кажуть, що цю дивину французи успішно застосовували проти німців. До речі, галичани в цьому гармидері - ледь не єдині адекватні люди. І Коновалець, і його отаман булави Мельник чудово усвідомлюють обстановку і не сумніваються, хто саме атакує Болбочана. Але й допомогти вони нічим не можуть. Після відправки на кордон Чорноморського кошу, Січові стрільці - єдина в Києві боєздатна військова частина, не розхитана більшовицькою пропагандою. Бо в інших загонах ситуація катастрофічна. Другий полк Січових стрільців, складений з повстанців, Коновалець наразі роззброїв - він весь пройнявся соціалістичним духом. В Дніпровській дивізії отамана Зеленого не криючись проходять більшовицькі мітинги, причому агітатори закликають до побудови більшовизму не як у Москві, бо там, мовляв, на владі зібралися колишні пани та генерали, а справжнього - без генералів та буржуїв. Наголошують, що за це вже б’ються міфічні «повстанці з Харківщини». Так що Винниченко не поодинокий у своїй маячні. Більшовики діють нахабно, цинічно і не бояться переслідувань - демократія. Все це в підсумку означає, що варто Січовим стрільцям піти з міста - владу в столиці негайно захоплять червоні. І ніякої реакції уряду на це нема. Лише хаос, анархія, свавілля та очікування міцного копняка від більшовиків.
Донцов поперхнувся димом.
- Це що, Січові стрільці так говорять?
- Навіть більше. Коновалець відкритим текстом мені заявив, що на його думку, з соціалістами держави не збудувати, - мовив Шемет. - Ми навіть обговорили можливість державного перевороту. Коновалець був би радий, якби це соціалістичне базікало «товариш Володя» був би замінений хоч на Петлюру, який принаймні не кумається з червоними. Січові стрільці налаштовані рішуче: прийде або тверда рука, або більшовики. Середина нежиттєва. Але все це гарно у теорії. Коновалець відкидає можливість військового перевороту як нездійсненну. Він сам мені сказав, для перевороту потрібно війська, а військо… Та ви самі знаєте.
- Ви казали Коновальцеві про наш резерв?
Донцов повернувся за стіл. Розмова цікавила його дедалі більше.
- Не казав, - відповів Шемет. - Про наш резерв я розповів Головному Отаману, і з’ясувалося, що допомоги нашої там уже не потребують. Готується великий історичний акт - об’єднання Великої України з Галичиною. Через це до нас скоро завітають 20 тисяч галичан. Петлюра там півгодини мені розписував, як він викине з Києва усю поліцію і замінить її на галичан, аби ті між собою українською балакали та українізовували геть чисто усе місто.
Донцов від подиву уронив ложку на блюдце.
- Але ж галичани нині б’ються проти поляків. Чим Петлюра їм допоможе?
- Про це він також згадав, - весело кивнув Шемет. - Головний Отаман мене переконував, що разом із запорожцями та загонами отаманів проти поляків військ у нас вистачить - Галичина вся буде наша.
- Які поляки? Яка Галичина? - Донцов очі витріщив від подиву. - Нас більшовики атакують! Пане Сергію, ви точно спілкувалися з Головним Отаманом, а не з «товаришем Володєю»?
- Точно-точно. Не сумнівайтеся, - кивнув Шемет. - Ми з вами вузько мислимо, як з’ясувалося. До ленінців зараз виїздить делегація, яка проведе переговори і все владнає. Нашій владі більшовики зараз не актуальні. Актуальні поляки. До чого там ми та Болбочан зі своїми бідами?
Донцов мовчки ковтнув чаю. Усім своїм виглядом він виказав своє презирливе ставлення до подібних проектів і таких політиків. Ситуація починала нагадувати маячню навіженого, і з цим терміново треба було щось робити.
- Пане Дмитре, ще одне, - вивів його із задуми Сергій Шемет. - Коновалець, так, мов між іншим, пригадав, що ви потрапили під особливу увагу влади. Начальник контррозвідки Осадчого корпусу сотник Юліан Чайковський отримав наказ встановити за вами стеження і за всяку ціну віднайти ваші контакти з гетьманцями.
Донцов здивовано поглянув на співрозмовника і все зрозумів:
- Не забув мені Винниченко нашої вельми гарячої дискусії. Він мені теж відпочити за кордоном радив.
Сергій Шемет відсунув чашку і склав руки на столі.
- Дмитре Івановичу, не треба з цим жартувати, - промовив він стурбовано. - Ви знаєте Винниченка - від нього будь-чого чекати можна. Я й так дивувався, що ми без перешкод вийшли тоді з Українського дому. Дмитре Івановичу, я негайно телеграфую у Відень Липинському, аби він вас зустрів. Вам треба негайно виїхати з країни.
Донцов спохмурнів і насупився.
- Ми таке пережили. А тепер ви кажете, що я маю просто втекти?
- Україна потребує вашої голови - відповів Шемет. - Ваша голова не мусить впасти через якихось соціалістичних параноїків. Вам справді треба відпочити. Ви повернетеся, коли усе владнається.
Сергій Шемет тоді й припустити не міг, що Дмитро Донцов більше ніколи не побачить України.
_______________
«Фіолетове випромінювання» - загадковий міф часів перших місяців влади Директорії. У мемуарах багатьох сучасників згадується ця «диво-зброя», яка, мовляв, існувала у французів, була здатна осліплювати маси ворогів і яку союзники нібито збиралися надати українцям.
ДАЛІ БУДЕ
Повну версію роману можна закачати тут: Заколот проти Петлюри