Не сидиться мені
З Нюрнберга вертався я теж на автобусі. Півтори доби на п'ятій точці це ужас, але не ужас-ужас-ужас. По дорозі заїжджали в різні німецькі міста, підбирали пасажирів. Дуже мені з вигляду сподобався Ляйпціг, не знаю за що, але з вікна атобуса виглядів дуже приємно. Коли вночі проїжджали повз Познань серце моє зжалось і пробрала мене неймовірна ностальгія за тими чотирма місяцями які я пробув там. Їхали прибалтійськими автобусними лініями Еколайнс. Непогано загалом. Автобуси зручні, персонал доброзичливий і порядок є. Тільки автобус вже в Нюрнберг запізнився на 30 хвилин. У Варшаву приїхали із запізненням в дві години. Хоча обіцяли, що за ніч відставання наженемо. У Варшаві успішно погиркався з непоспішним водієм. Мені треба було все швидко, а йому по порядку. Але все вийшло нормально, і до Києва я доїхав успішно і без пригод. Жаль тільки до родового гнізда не добрався.
Пара коментарів з мого погреба про Німеччину. Не все там так чисто і вилизане як нам здається. Сміттячка в районі нашого готелю було достатньо. Хоча і турків там було підозріло багато.
Але не сидиться мені в тихій гавані. Ну здавалось би, приїхав, відпочинь, осмисли. Ні, треба собі все завжди так влаштувати щоб носитись висолопивши язика. Цього разу понесло мене у Венецію. Чесно скажу, за останній місяць я доволі сильно втомився. І тому ця поїздка не викликала в мене особливих позитивних емоцій (таки вибачте мій деякий снобізм). Було тільки деяке роздратування. Тим більше, що колега моя хотіла заразом об"їхати пів Європи. А в мене на те не було ні часу, ні натхнення, ні фінансів (тут реверанс в сторону улюбленої роботи). Однак зійшлись таки на тому, що будемо летіти лише у Венецію прямим рейсом ВіззЕйр. І забігаючи наперед скажу, що це абсолютно вірне рішення. Таке враження від такого Місто не можна змішувати з іншими.
В Борисполі радували уманські хасиди і сам Бориспіль. Але погрузились нормально. Про ВізЕйр можу сказати лише найкраще. Дешево. Новий літак. Немає дурнуватої літакової їжі, від якої завжди не стільки наїдку як розстойства. Загалом, за свої гроші чудовий варіант.
До Венеції добрались без пригод. І по Гранд-Каналу попливли на водному автобусі до зупинки Сан-Дзакарія, з якої мали відправлятись на острів Сан-Серволо, де відбувається наша школа. Поки пливли по каналу, фотоапарат не випускав із рук. Це просто прекрасне, неймовірне місто. Це Місто, приїхавши в яке, ти не віриш що приїхав у нього.
Пара коментарів з мого погреба про Німеччину. Не все там так чисто і вилизане як нам здається. Сміттячка в районі нашого готелю було достатньо. Хоча і турків там було підозріло багато.
Але не сидиться мені в тихій гавані. Ну здавалось би, приїхав, відпочинь, осмисли. Ні, треба собі все завжди так влаштувати щоб носитись висолопивши язика. Цього разу понесло мене у Венецію. Чесно скажу, за останній місяць я доволі сильно втомився. І тому ця поїздка не викликала в мене особливих позитивних емоцій (таки вибачте мій деякий снобізм). Було тільки деяке роздратування. Тим більше, що колега моя хотіла заразом об"їхати пів Європи. А в мене на те не було ні часу, ні натхнення, ні фінансів (тут реверанс в сторону улюбленої роботи). Однак зійшлись таки на тому, що будемо летіти лише у Венецію прямим рейсом ВіззЕйр. І забігаючи наперед скажу, що це абсолютно вірне рішення. Таке враження від такого Місто не можна змішувати з іншими.
В Борисполі радували уманські хасиди і сам Бориспіль. Але погрузились нормально. Про ВізЕйр можу сказати лише найкраще. Дешево. Новий літак. Немає дурнуватої літакової їжі, від якої завжди не стільки наїдку як розстойства. Загалом, за свої гроші чудовий варіант.
До Венеції добрались без пригод. І по Гранд-Каналу попливли на водному автобусі до зупинки Сан-Дзакарія, з якої мали відправлятись на острів Сан-Серволо, де відбувається наша школа. Поки пливли по каналу, фотоапарат не випускав із рук. Це просто прекрасне, неймовірне місто. Це Місто, приїхавши в яке, ти не віриш що приїхав у нього.