Я. Світопогляд/Мировосприятие.
Заповнював я ото Реєстраційну картку на Сайті знайомтв.
А потім було виклав на форум () і у широкий доступ.
Далі є саме Самоінформування та та частина дискусії на тему його, що є дозволеною Спів-авторами до викладення у Відкритий доступ.
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
Отже. По розділу/графі " Розкажіть про себе і ту людину, яку шукаєте"
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
Шукаю людину, що була би вірним/надійним супутником у нашому (такому часом непростому) житті.
Основне у котрому (імхо) -- щирість душі і повна впевненість у прикритті спини партнера.
Сам-то я -- науковець (інтель) -фізик/експериментатор (тепер у Львівській Політехніці).
Наразі активно займаюся отою наукою (і надалі то планую), а тому, від обраниці би ще було потрібно деяке порозуміння до ускладнень, що за собою веде співжиття з такою людиною (фактично - примирення з тим, що у житті сімейства неминуче буде ще одна жінка - пані/панна Наука).
Тому (звісно,- на скільки то є можливим для жіноцтва, :-) -- я ж бо таки реаліст) було би Дуже бажаним відсутність тої хвороби, ревнощами званої.
(принаймні хоча б відсутність її різновиду "хворобливі ревнощі", та й викликана вона невпевненістю у собі, переважно. А як ти невпевнений/вагаєшся у собі - то як до тебе спиною у бою повернутись??).
Теж вельми шанованим моментом у подрузі було би відсутність фанатизму. У будь-якій його видозміні (моральний/релігійний/побутовий/національний/культурний/статевий). У теперішньому швидкозмінному світі (хм... варіативному/варіятському/варіюючому) фанатизм - як більш м'яка видозміна зомбованності стає занадто заторможуючим чинником. Особливо на стрімких поворотах, котрими лише і можна пройти незанадто рівну дорогу життя без втрат, а навіть і з прибутком.
Важлива (як виявилося після дискусій по цьому тексту) ремарка - Заангажованість у один з упом'янутих видів світопоглядів - то аж ніяк не Фанатизм. Фанатизм - то є тільки заангажованність безкопромісна та цілком зневажуюча думку оточуючих)
Додатковим моментом (тісно пов'язаним з попереднім пунктом) є належний мені достатньо високий рівень толеранції/порозуміння. Точку зору я можу зрозуміти багато кого /(багато яку). Сприйняти її - то інша справа, але зрозуміти - то так. Напевно.
Важливим є теж те, що одним з неформальних девізів (що отримані мною у спадок від поколінь пращурів - хазяїв )- є "жити скромніше, ніж можеш собі то дозволити". У стратегії - то є цілком непогано і сприймається усіма безумовно. А от щодо практики Це таки мушу підкреслити. Не те, щоб скочувався до дурної скаредності, але марнотратства дужжже не одобрюю.
Щодо загальностандартних пунктів.
_Здоров'я_.
нормальне, загалом (як раніше казали -- "зуби ще вісі цілі" :-) хоча "карієс -то звір" :-( ).
Статевоспроможний (як у житті/коханні, так і у розмноженні).
Родина по обом гілкам мала достатню тривалість життя і низький рівень генетичних пошкоджень.
_Культурність_.
Матом не говорю (хоч часом і треба б), укоханий прокльон - массарракш.
Танка складати не вмію, але в органний зал - ходжу з приємністю. Люблю інструменталку, з перевагою джазу та класики, хоча і сучасних не гидую. Раммштайн+"кому вниз" при кермуванні самоходом на довгій дистанції - саме те. Попса - фе, але лиш тому, що вона фе, а не тому, що попса (Бітлз з Фредді Мерк'юрі - то ж теж де-факто попса..., але ж!).
Правда (на жаль) співати і на піанінах грати не умію ;-( .
Читаю (з художнього) все, що друковане, перевагу, втім, віддаю SF, особливо її науковій модифікації - різнобарвність/різновимірність погляду на світ дає додаткову нагоду як насолодитися його барвами, так і завважити неявно виступаючі ( і непорідку отруєні) шпичаки/гачки.
Рівень гумору -- високий (деколи занадто), але не плоский.
_Спортивність_
фанатом не є. Не маю участі уболівання за гру інших. Сам подекуди управляю: біциґль (ака велосипед), зрідка - гірські лижви, спортивне володіння мечем (хребет треба тренувати).
_Наркотики_
нуу... !!сало!! ще й як з свіжим чорним хлібцем і сильно солодким міцним чорним чаєм - о-о-о! :-) ,
шоколад (гіркий, чорний), добрий чай з кавою. То вживаю.
А от популярних релаксантів (спиртомістких, нікотинових), рівно як і сильнодіючих модифікацій - ні.
Останнє - може і добре (правда не для ФіліпМорріс і іших наркоторговців), але у всьому є ж і недолік - "як сам не п'є, то ж і не нАльє". П'яна жінка... значно паскедніше виглядає за такого ж чоловіка.
А щодо паління у жіночої частини люду :-/. Якщо ще цілувати попільничку можні (хоча і не з захопленням), то ризикувати алергічними/астматичними наслідками у майбутньої дитини - не хочу!
(та ще й жінкам з від наркотичної залежності з чисто біологічних причин і відвикати ж важче )
Загальний мій ментальний абрис можна теж розгледіти за моїми повідомленнями на форумі "Львів. Форум Рідного Міста" www.misto.ridne.net, де я живу під ніком "dr.Trollin".
*Підсумовуючи*
До вжитку б/м придатний, але і подругу би м' хтів придатну
здорову (щоб здорових дітей народила і цей шалений темп шаленого життя витримати змогла б)
вірну/надійну
світлу, веселу і щиру (принаймні до своїх),
горду і не марнославну/пихату,
з практичним змислом і не хтиву/зажерливу/ліниву,
розумну (і не в стилі Кларочки Новікової "это ж какой умной надо быть, чтоб дурочкой выглядеть", а просто розумну -- тут йдеться навіть не про освітній ценз, але щоб хоч трохи, хоч у багатообіцяючій потенції була _мудрою_ жінкою).
Воно може і забагато хотілося би.
Але ж мені йдеться не про спільне мешкання для економії, або заради втішення статевих потреб, але ж про довготривалий (_дуже_ б хотілося доживотний) союз.
Спілку, де не страшно відкрити/віддати іншому ні гаманець ні душу ні честь.
Де _буквально_ розуміють слова Назаретянина "возлюби ближнього, як самого себе" (а не лиш як спустошену примовку, у релігійних закладах мздоімними фарисеями проголошувану) -- як те, що треба за потреби ближнього піклуватись з віддачею/забуванням себе (знаючи/чуючи/відчуваючи нутром, що і інший то ж теж практикує) чи в статевому акті чи в праці, чи на балу чи в чорному лихові.
І не тому, що от хтось (хай би й бог/родич божий) то якось казав, але по простій причині - ти сприймаєш друга/подругу як себе-ж
як частину себе ж,
як крило себе,
взаємопроникним як Інь і Янь.
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
Efes - 14-12-2003 в 17:36
Після такого детального опису потреб здалося би оголосити тендер з описом майбутнього утримання :)
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
dr.Trollin - 14-12-2003 в 19:07
ну так. але не тендер, бо:
-1-
не в режимі ж прямого доступу обговорювати фінансові питання??
І поза тим "майбутнього утримання " -- (:-/)
я що домогосподиню шукаю??
я шукаю подругу/партнера.
"утримання"... по суті факт, але ж не по інтонаційному забарвленню.
"кошти на сім'ю" ну то ще тако-сяко.
"утримання" порібне для курви (ну гейші, нехай).
-2-
нащо мені та особа, що Задуже увгу на гроші звертає.
(скрадливим шепотом) а може я цей, мильйонер прихований :)
А загалом - то: на Майорку не хвататиме (і взагалі у Карпати краще!! :) ),
але на вирощення дитини(дітей)
і забезпечення на випадок аварійних ситуацій (капітальні нагромадження)- так.
У мене виховання базове у цьому ключі.
Тому, власне досі і не одружений, бо не міг того _на напевно_ гарантувати при моєму фахові.
(научництво тепер не занадто щедро фінансується, якщо дууууже не крутитись).
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
TM>>>> Ну ти даєш - де ж ти знайдеш таку подругу, щоб ...
TM>>>> Ти унікум. :-)))
P>>> (завстидженно-вперто) оптиміст!
TM>>> Ех... А я песимістка і цього не приховую... Як говориться, песиміст - це більш проінформований оптиміст. :-))
TM>>> Ну не можна зразу казати кобіті - ніяких тобі Канарських
TM>>> островів.
TM>>> Вона й так розуміє, що максимум Карпати, але порив, бажання,
TM>>> прагнення подарувати Місяць з неба мусить бути.
P>> Порив... воно так -- щоб на тебе оной мсяць як ВПАВ!
P>> але ж то вже, як правило, за кілька років по шлюбові...
Хі хі хі... Ну яку тре мати терплячість, щоб декілька років чекати?...
Ні, кобіта мусить мати перед собою хоча б чорновик *протокола о намерениях* щодо місяця (з неба), шубки (з норки) і ноутбука (з діґітайзером)... :-))
Принаймні проведене мною соціологічне опитування виявило саме такі пріоритети сучасного жіноцтва і загальне визнання факту, що ці пріоритети бажано приховувати до певного моменту, хоча заявки реєструвати... :-))
TM>>> твоє прагматичне і ділове послання рубить всі мріі *на корню*...
P>> тим приємніш несподіванки :)
Ох... прийдеться тобі відкрити найстрашніший секрет - найбажаніший сюрприз для кожної кобіти... Це (*барабанная дробь, смертельний номер*) - відсутність сюрпризів. :-) Як не старайся, але жінки ще прагматичніші, ніж ти думаєш... На погляд песимісток з романтичним ухилом (а ми, жінки, в основному саме такі), шлюб - це похорони мрій, романтичного кохання і надій на кльову особисту кар*єру... Бо почнеться рутина, обов*язкова хатня праця і догляд за малими монстриками в памперсах... Тому хоча б на початок хочеться мрій і всякого такого просто неможливого, ну і великого-превеликого кохання, бо тільки воно примиряє з фактом, що в кінці кінців прийдеться забути себе, свої бажання і сподівання в обмін на повну присвяту себе побуту і бажанням і сподіванням інших... Ось... Тим більше смішно виходити заміж з розрахунку, розраховуючи на досить скромне існування - це ж не має жодного сенсу... :-))) Оскільки укр. сім`я автоматично перебирає на себе всі недоліки нашого недолугого суспільства, шлюб - це кінець щасливого і незалежного життя для будь-якої вартісної кобіти (я не кажу про тих дівчат, які нічого в житті не прагнуть окрім того, щоб знайти чоловіка, який би посадив її собі на шию, і окрім вміння готувати і прибирати не мають жодної кваліфікації, хоча... таке враження що це влаштовує практично всіх)... Вот такий маніфест... :-)))
Тому хочеться продовжувати свій особистий ріст, завжди бути гарною і усміхненою, а це можливо тільки при чоловікові, який не кине на жінку весь тягар побутового бруду... Ось чому жінки мріють про багатих чоловіків, дуже багатих... Щоб не думати, як поділити макаронини на місяць харчування, а дійсно часто дивувати якимсь супер-пупер різотто, карпаччо, або як мінімум фламбе, персональною виставкою, другою вищою освітою, чудово здизайненим інтер`єром і запальним коханням до коханого всі ці 10, 20, 30 років чоловіка, ростити чудово вихованих, талановитих дітей...
А прагнення збудувати рай у шалаші - це як спроба збудувати комунізм у окремо взятій країні з дуже недорозвиненим базисом... Надбудова тоді є чимось на зразок *замку на піску*, що не відповідає жодним нормативам будівництва починаючи з Древнього Єгипту... Тому в глибині душі жінки мріють, щоб чоловіки теж мріяли... Найдивніше те, що чоловіки, які мріють, це частіше всього не бідні поети і скромні інженери, а... Люди, які мріяли, добивалися і, добиваючись, чомусь багатіли, бо так влаштоване життя - якщо робиш щось з запалом, задоволенням і якнайкраще, то воно приносить матеріальний зиск... Тому заздалегідь зголоситися на скромне існування - це все-рівно що відмовитися від мрій, ловлячи відблиск Місяця лише у стічних канавах...
Це був короткий переказ типової жіночої балаканини про принців на білих конях... :-))
Ну міг би принаймні написати, що здобудеш колись Нобелівську премію... :-))
Принаймні раз в житті кобіта могла б одягнути розкішне вечірнє плаття і постояти у товаристві панів у смокінгах...
З повагою, Тетяна
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
TM>> кобіта мусить мати перед собою хоча б чорновик *протокола о
TM>> намерениях* так. але ж не у рямому доступі його виставляти??
TM>> ці пріоритети бажано приховувати до певного моменту, хоча заявки
TM>> реєструвати... :-)) дик. Воно знааане (коварство жіноче). Ще з печеррр.
TM>> найбажаніший сюрприз для кожної кобіти... Це (*барабанная дробь,
TM>> смертельний номер*) - відсутність сюрпризів. :-)
хм. а то я того не відаю? воно очевидно. Жінка - то особа, що тримає землю, то сама/відображення Гея-Земля.
TM>> шлюб - це похорони мрій, романтичного кохання і надій на кльову
TM>> особисту кар*єру...
Ой не факт. Да-а-алеко не факт! принаймні щодо кар'єри.
TM>> Бо почнеться рутина, обов*язкова хатня праця і догляд за малими
TM>> монстриками в памперсах...
завжди і няню найняти можна. Або бабці хоч би сплавити.
TM>> великого-превеликого кохання ... бо тільки воно примиряє з
TM>> фактом, що в кінці кінців прийдеться забути себе, свої бажання і сподівання
... угу. Якщо підходити з вредно-матеріалістичних позицій -- хочеться наркоти для початку, щоб потім лиш підривати пасок Шахідький. А це вже погляд (імхо) Занадто песимістичний -- це є далеко на кавжди так. Як і кохання не завжди оплачує тяготи життя, так і навпаки.
TM>> Тим більше смішно виходити заміж з розрахунку, розраховуючи на
TM>> досить скромне існування
- воно так. АЛЕ! чи не-скромне існування замінює собою Впевненність у партнері /(у ближньому дні)? Наївне ви -- жіноцтво.
TM>> Оскільки укр. сім*я автоматично перебирає на себе всі недоліки
TM>> нашого недолугого суспільства, нєфіг! що значить Автоматично???
TM>> шлюб - це кінець щасливого і незалежного життя для будь-якої
TM>> вартісної кобіти
"жизнь прошла" (с) :-(
TM>> Тому заздалегідь зголоситися на скромне існування - це все-рівно що
TM>> відмовитися від мрій, ловлячи відблиск Місяця лише у стічних
TM>> канавах...
Хе. "скромніше жити, ніж можна" - то не є рівним "жити скромно як тільки можна". _Зовсім_ не є!!
- Сергій
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
2003-12-17
TM>> > ці пріоритети бажано приховувати до певного моменту, хоча заявки
TM>> > реєструвати... :-))
P>> дик. Воно знааане (коварство жіноче). Ще з печеррр.
TM> Ми всі білі і пухнасті... :-)))
(параноїдально) - так!! бо лише у густому пухові можна вдало приховати гострі ріжки!
Як по правді,- ріжки то тоті у вас таки дійсно є. і навіть дійсно гостренькі. але _дуже_ коротенькі, щоб ви там собі не думали. (хіба як дитинча захищати треба - тоді можуть і зрости)
TM>> > шлюб - це похорони мрій, романтичного кохання і надій на кльову
TM>> > особисту кар'єру...
P>> Ой не факт. Да-а-алеко не факт! принаймні щодо кар'єри.
TM> Так ти глянь на пріоритети... Кар'єра - це вже так, як *утешительний
TM> приз*, головне усе ж перше й друге... :-))
мрії... не знаю. то варіабельно.
а от до щодо "романтичного кохання"... якесь воно надумане (комерціалізоване), як про мене. З іншого боку (навіть якщо і є таке) - то хто казав про те, що його обов'язково втратити у реальних сірих буднях. Згубити - можна. але Втратити - то і не обов'язково. Як постаратись, звісно. Дуууже постаратись. А не на халяву, як то комерціалізовані писакотрубадури розписують.
TM>> > Бо почнеться рутина, обов'язкова хатня праця і догляд за малими
TM>> > монстриками в памперсах...
P>> завжди і няню найняти можна. Або бабці хоч би сплавити.
TM> Гм... А куховарити - кухарку, прибирати - прибиральницю... Ех, - я
TM> лише зітхнула, згадавши своїх далеких і, кажуть, досить
TM> аристократичних предків... Ну тоді вже й палац з колонами і
TM> канделябрами, як ти гадаєш?... :-)))))
та ні, чому ж?? Це є не те щоб занадто дорого. Особливо, якщо не приходящу, а здавати особі, що своє дитя має. Зокрема мої сусідки по будинку саме так зкооперувались були.
P>> Як і кохання не завжди оплачує тяготи життя, так і навпаки.
TM> Да, кохання - опіум для народу, оскільки на початку 21-го століття
TM> тяжко вірити в бозю в простирадлі і святих аргангелів з крильцями...
TM> :-) Таке враження, що нарід створив нову релігію і палко їй
TM> служить... Всі ці пісеньки про кохання, мелодрами і романчики
TM> барбари картленд...
TM> Народ просто звихнувся на коханні... А в що тоді вірити, га?...
може у незрАдливість/нетимчасовість??
Зрештою - можна і у кохання, якщо відкинути його занадто високу комерціалізованність.
Хоча я, загалом, - більш матеріалістичний підхід маю. Вірити - то добре. Але ще і працювати самому треба для.
TM>> > Тим більше смішно виходити заміж з розрахунку, розраховуючи на
TM>> > досить скромне існування -
P>> воно так. АЛЕ! чи не-скромне існування замінює собою
P>> Впевненність у партнері /у ближньому дні?
P>> Наївне ви -- жіноцтво.
TM> Ну... Що значить впевненість?... Скажу чесно, зради я не зрозумію у
TM> будь-якому випадку, бо не з тої опери людина...
про те я і казав же ж - Надійність - рулєзз.
TM> І з іншого боку мати
TM> право власності на когось теж якийсь середньовічний анахронізм...
зрада і власність - то не є завжди одне і те ж.
TM> До грошей у мене відношення нерозумне - коли мало, економлю, коли
TM> багато, балую себе по повній програмі... :-)) Це всього-навсього
TM> можливості, а можливості мусять рости, чи як?... Хочеться жити, а не
TM> існувати...
От! (дивіться люде) - чисто жіночий підхід :))
TM> Хоча б мати пару взуття, але розкішного, і одне гарне плаття - але
TM> ніна річі...
(експресивно) - Жінки! (плаття, черевічки...) !!!Жінки!!!
(переконуюче) Ми (справжні чоловіки) вас і без отого усякого любимо!
TM> Сенс життя або в спасінні душі, або в експансії...
TM> Не дивлячись на те, що спасіння душі усе ж важлива річ, хочеться ще
TM> й трошки експансії... Чуть-чуть... :-))
ну хочеться...
TM>> > Оскільки укр. сім'я автоматично перебирає на себе всі недоліки
TM>> > нашого недолугого суспільства,
P>> нєфіг! що значить Автоматично???
TM> Бо вона *ячейка общества*... во.
Хм. Воно то так, але.
Кожна комірка/кластер, що становить складову сукупного утвору (в тім і суспільства, і розплаву і діаманту) - *не* пребирає у автоматичному режимі на себе ознаки отого утвору. Це твердження досить хибне. Звісно,- *вплив* ознаки утвору на складові мають, але Розкид - має місце завжди. І отой розкид =0 лише при абсолютному нулеві ж. (у випадку суспільства -- при Дуже Глобальній катастрофі).
TM>> > Тому заздалегідь зголоситися на скромне існування - це все-рівно
TM>> > що відмовитися від мрій, ловлячи відблиск Місяця лише у стічних
TM>> > канавах...
P>> Хе. "скромніше жити, ніж можна" - то не є рівним до "жити скромно як
P>> тільки можна".
P>> _Зовсім_ не є!!
TM> Ну що, що це значить?... "скромніше, ніж можна", га?...
TM> кобіти не діогени, на бочку не згодяться... :-))
Маючи можливості (фінансові/зарчові/енергетичні)- жити не повністю їх виснажуючи, але з запасом міцності. Величина запасу визначається рівнем катастрофічності оточуючого простору і рівнем параноїдальності "власника" можливостей.
Якщо прикладово -- то маючи фінансові можливості купити 3 форд-скорпіо -- купити лише 2 штуки, а фінанси на третій відкласти на випадок вкрадення/розбивання одного з куплених.
Лозунг "скромніше, ніж можна" виставлено *Спеціально*, щоб вказати на цю особливість характеру/світопогляду. Жінкам (переважно, хоч і не завше) не властиву, і у глибіні душі не акцептовану. До першої катастрофи, звісно.
TM> О, ні... :-)) Лицар має врятувати принцесу і коронуватися на трон в
TM> результаті такої авантюри... І все життя відсиджувати на данному
TM> троні п'яту точку... Така казка. :-)
казка?? реальність, однако :((
паче того - а Пощо Відсиджувати?
на Троні-то ТАК крутитись треба. Якщо ти Справжній монарх, правда, а не так... Лялька тронна.
-- Сергiй
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
TM> Кажуть, щоб чогось досягти, мрія повинна бути недосяжною...
TM> Варіабельність також не прокатить, щоб з дороги не збитися... У тебе
TM> є мрія?... Чесно?
Мета - завершити дисер з тим, щоб вийти на Належний рівень
(ну під шумок можна ще й кохання знайти, як вдасться, звісно...)
Мрія (не реалізована, але реалізабельна трохи згодом) - влаштувати собі
щотижневі польоти мотодельтапланом, або легким літаком.
P>> А не на халяву, як то комерціалізовані писакотрубадури розписують.
TM> Халява - це святе... :-)
о так!!
але "Бесплатный сыр - только в мышоловке" (с)Хайнлейн
TM> Бо вона падає нам у руки як дарунок долі, як визнання того, що ми є
TM> вартісні самі по собі, такими, як ми є, - без усяких соціальних масок і
TM> карнавальних одеж любого набутого в суспільстві професійного і
TM> демографічного статусу...
то не Халява, а Придибенція (імхо)
TM> Тому любов - насвятіша і найсправедливіша халява у світі...
хм? :-/
TM> Якщо комусь вона не дістається, то або від страху полюбити, від страху
TM> втратити щось у собі або у чиїхсь очах, від страху побачити себе у
TM> вірному світлі...
бува і так (хоч і не завше).
TM> Це перемога самоконтролю і розумного світосприйняття...
а так бува часто.
TM> Дуже сумна перемога... Ну і що, що захистив власну територію, яка з
TM> часом стає все більш подібна на випалену сонцем пустелю з піднятими до
TM> неба кришталевими шпилями сарказму...
"я знаю - Город будет я знаю -- Саду цвесть" (с)
пустеля теж має схильність до розвитку.
Ти бачила Пустелю Весною??? -КАЗКА!!!
TM> Звичайно, кохання, як і релігія, є однією з мотивацій продати товар...
TM> Але само по собі до грошей воно не має жодного відношення...
продають не лише за гроші, але ж і за тепло душі, що часто - є Значно більш
вартістним. Хоч і не оцінюваним, звикло, але Знааачно більш вартістним за гроші (особливо коли вони є, правда. Але, правда, правда не вся. Тепло серця має і самостійну велику цінність. Воно зігріває у холодній відчужденності нашого часу.)
TM> Ми, дівчатка, казали - фі, як матеріалістично, який жах...
TM> А вона відповідала, -
TM> чоловіки, як правило, тратять гроші тільки на те, що має майбутнє...
:) "фі, як матеріалістично, який жах..." (с)ТМ
TM> інвестується, як правило, тільки дійсно перспективний проект...
або дійсно гарно прорекламований??
P>> Хоча я, загалом, - більш матеріалістичний підхід маю.
P>> Вірити - то добре. Але ще і працювати самому треба для.
TM> Ну так, щоб зберегти любов, працювати треба...
!!!власне!!! але того мало люди розуміють, зосередившись лиш на отому твоєму:
TM> А як працювати, щоб її знайти?... Поділися секретом. :-))
Є? а я що роблю вже кілька років (хвапливо уриваючи час від науки)??
Розвиваю толеранцію і виставляю Лозунг (палаючий у пітьмі)
-- "Люде!! Шукаю Кохання"
P>> (переконуюче) Ми (справжні чоловіки) вас і без отого усякого шмаття
P>> любимо!
P>> (як є зАщо)
TM> Я вірю, що КОЖНУ людину є за що любити.
є, звістно. І оце "за що" зовсім не часто є Шматтям. Зовсім не.
P>> місце завжди. І отой розкид =0 лише при абсолютному нулеві.
P>> (у випадку суспільства -- при Дуже вже Глобальній катастрофі).
TM> Гм... А у нас хіба не глобальна катастрофа? :-))
"не смешите мои тапочки" (с)
зараз - то ще ФІГНЯ!!
(з зацікавленням) - а що б ти сказала про першу-ліпшу епідемію. Мааааленьку... :(
TM> Я абсолютно впевнена (ти мабуть знаєш, що жінки ДУЖЕ РІДКО В ЧОМУСЬ
TM> АБСОЛЮТНО ВПЕВНЕНІ), що гроші, роль яких тільки в тому, щоб лежати
TM> на *чорний день*, підсвідомо цей *чорний день* програмують...
мо й так. Але той ЧД - і сам собі спокійно прийде (і без програмування
себе).
а тут - воно прийшло, аж Ось (в сенсі - а Фіг тобі!)
Причім - Чекати - то не є Бути увесь час у напруженні і з несамовитими зойками "ой-вей" рвати на собі волосся (навіть у передчутті/провидженні _Справді_ неминучого). Як ото, ймовірно, сприймуть пеерважна більшість люду, особливо жіноцтва.
Ні - Чекати - то (завчасно потурбувавшись про нагромадження можливого страхового/бойового резерву)
Очікувати у Спокої з Готовністю до бою, але БЕЗ жодної Паніки і зденервованності
(особливо важливо у той момент, як очікуване таки прийде/приходитиме/обриси катастрофічності як проявляться)
я ж таки мечник/фехтувальник. Хай і аматор, звісно, але Намертво вбито у мене основний постулат
- РУКА МАЄ БУТИ РОЗСЛАБЛЕНА ПЕРЕД УКОЛОМ! тоді виграєш.
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
А потім було виклав на форум () і у широкий доступ.
Далі є саме Самоінформування та та частина дискусії на тему його, що є дозволеною Спів-авторами до викладення у Відкритий доступ.
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
Отже. По розділу/графі " Розкажіть про себе і ту людину, яку шукаєте"
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
Шукаю людину, що була би вірним/надійним супутником у нашому (такому часом непростому) житті.
Основне у котрому (імхо) -- щирість душі і повна впевненість у прикритті спини партнера.
Сам-то я -- науковець (інтель) -фізик/експериментатор (тепер у Львівській Політехніці).
Наразі активно займаюся отою наукою (і надалі то планую), а тому, від обраниці би ще було потрібно деяке порозуміння до ускладнень, що за собою веде співжиття з такою людиною (фактично - примирення з тим, що у житті сімейства неминуче буде ще одна жінка - пані/панна Наука).
Тому (звісно,- на скільки то є можливим для жіноцтва, :-) -- я ж бо таки реаліст) було би Дуже бажаним відсутність тої хвороби, ревнощами званої.
(принаймні хоча б відсутність її різновиду "хворобливі ревнощі", та й викликана вона невпевненістю у собі, переважно. А як ти невпевнений/вагаєшся у собі - то як до тебе спиною у бою повернутись??).
Теж вельми шанованим моментом у подрузі було би відсутність фанатизму. У будь-якій його видозміні (моральний/релігійний/побутовий/національний/культурний/статевий). У теперішньому швидкозмінному світі (хм... варіативному/варіятському/варіюючому) фанатизм - як більш м'яка видозміна зомбованності стає занадто заторможуючим чинником. Особливо на стрімких поворотах, котрими лише і можна пройти незанадто рівну дорогу життя без втрат, а навіть і з прибутком.
Важлива (як виявилося після дискусій по цьому тексту) ремарка - Заангажованість у один з упом'янутих видів світопоглядів - то аж ніяк не Фанатизм. Фанатизм - то є тільки заангажованність безкопромісна та цілком зневажуюча думку оточуючих)
Додатковим моментом (тісно пов'язаним з попереднім пунктом) є належний мені достатньо високий рівень толеранції/порозуміння. Точку зору я можу зрозуміти багато кого /(багато яку). Сприйняти її - то інша справа, але зрозуміти - то так. Напевно.
Важливим є теж те, що одним з неформальних девізів (що отримані мною у спадок від поколінь пращурів - хазяїв )- є "жити скромніше, ніж можеш собі то дозволити". У стратегії - то є цілком непогано і сприймається усіма безумовно. А от щодо практики Це таки мушу підкреслити. Не те, щоб скочувався до дурної скаредності, але марнотратства дужжже не одобрюю.
Щодо загальностандартних пунктів.
_Здоров'я_.
нормальне, загалом (як раніше казали -- "зуби ще вісі цілі" :-) хоча "карієс -то звір" :-( ).
Статевоспроможний (як у житті/коханні, так і у розмноженні).
Родина по обом гілкам мала достатню тривалість життя і низький рівень генетичних пошкоджень.
_Культурність_.
Матом не говорю (хоч часом і треба б), укоханий прокльон - массарракш.
Танка складати не вмію, але в органний зал - ходжу з приємністю. Люблю інструменталку, з перевагою джазу та класики, хоча і сучасних не гидую. Раммштайн+"кому вниз" при кермуванні самоходом на довгій дистанції - саме те. Попса - фе, але лиш тому, що вона фе, а не тому, що попса (Бітлз з Фредді Мерк'юрі - то ж теж де-факто попса..., але ж!).
Правда (на жаль) співати і на піанінах грати не умію ;-( .
Читаю (з художнього) все, що друковане, перевагу, втім, віддаю SF, особливо її науковій модифікації - різнобарвність/різновимірність погляду на світ дає додаткову нагоду як насолодитися його барвами, так і завважити неявно виступаючі ( і непорідку отруєні) шпичаки/гачки.
Рівень гумору -- високий (деколи занадто), але не плоский.
_Спортивність_
фанатом не є. Не маю участі уболівання за гру інших. Сам подекуди управляю: біциґль (ака велосипед), зрідка - гірські лижви, спортивне володіння мечем (хребет треба тренувати).
_Наркотики_
нуу... !!сало!! ще й як з свіжим чорним хлібцем і сильно солодким міцним чорним чаєм - о-о-о! :-) ,
шоколад (гіркий, чорний), добрий чай з кавою. То вживаю.
А от популярних релаксантів (спиртомістких, нікотинових), рівно як і сильнодіючих модифікацій - ні.
Останнє - може і добре (правда не для ФіліпМорріс і іших наркоторговців), але у всьому є ж і недолік - "як сам не п'є, то ж і не нАльє". П'яна жінка... значно паскедніше виглядає за такого ж чоловіка.
А щодо паління у жіночої частини люду :-/. Якщо ще цілувати попільничку можні (хоча і не з захопленням), то ризикувати алергічними/астматичними наслідками у майбутньої дитини - не хочу!
(та ще й жінкам з від наркотичної залежності з чисто біологічних причин і відвикати ж важче )
Загальний мій ментальний абрис можна теж розгледіти за моїми повідомленнями на форумі "Львів. Форум Рідного Міста" www.misto.ridne.net, де я живу під ніком "dr.Trollin".
*Підсумовуючи*
До вжитку б/м придатний, але і подругу би м' хтів придатну
здорову (щоб здорових дітей народила і цей шалений темп шаленого життя витримати змогла б)
вірну/надійну
світлу, веселу і щиру (принаймні до своїх),
горду і не марнославну/пихату,
з практичним змислом і не хтиву/зажерливу/ліниву,
розумну (і не в стилі Кларочки Новікової "это ж какой умной надо быть, чтоб дурочкой выглядеть", а просто розумну -- тут йдеться навіть не про освітній ценз, але щоб хоч трохи, хоч у багатообіцяючій потенції була _мудрою_ жінкою).
Воно може і забагато хотілося би.
Але ж мені йдеться не про спільне мешкання для економії, або заради втішення статевих потреб, але ж про довготривалий (_дуже_ б хотілося доживотний) союз.
Спілку, де не страшно відкрити/віддати іншому ні гаманець ні душу ні честь.
Де _буквально_ розуміють слова Назаретянина "возлюби ближнього, як самого себе" (а не лиш як спустошену примовку, у релігійних закладах мздоімними фарисеями проголошувану) -- як те, що треба за потреби ближнього піклуватись з віддачею/забуванням себе (знаючи/чуючи/відчуваючи нутром, що і інший то ж теж практикує) чи в статевому акті чи в праці, чи на балу чи в чорному лихові.
І не тому, що от хтось (хай би й бог/родич божий) то якось казав, але по простій причині - ти сприймаєш друга/подругу як себе-ж
як частину себе ж,
як крило себе,
взаємопроникним як Інь і Янь.
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
Efes - 14-12-2003 в 17:36
Після такого детального опису потреб здалося би оголосити тендер з описом майбутнього утримання :)
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
dr.Trollin - 14-12-2003 в 19:07
ну так. але не тендер, бо:
-1-
не в режимі ж прямого доступу обговорювати фінансові питання??
І поза тим "майбутнього утримання " -- (:-/)
я що домогосподиню шукаю??
я шукаю подругу/партнера.
"утримання"... по суті факт, але ж не по інтонаційному забарвленню.
"кошти на сім'ю" ну то ще тако-сяко.
"утримання" порібне для курви (ну гейші, нехай).
-2-
нащо мені та особа, що Задуже увгу на гроші звертає.
(скрадливим шепотом) а може я цей, мильйонер прихований :)
А загалом - то: на Майорку не хвататиме (і взагалі у Карпати краще!! :) ),
але на вирощення дитини(дітей)
і забезпечення на випадок аварійних ситуацій (капітальні нагромадження)- так.
У мене виховання базове у цьому ключі.
Тому, власне досі і не одружений, бо не міг того _на напевно_ гарантувати при моєму фахові.
(научництво тепер не занадто щедро фінансується, якщо дууууже не крутитись).
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
TM>>>> Ну ти даєш - де ж ти знайдеш таку подругу, щоб ...
TM>>>> Ти унікум. :-)))
P>>> (завстидженно-вперто) оптиміст!
TM>>> Ех... А я песимістка і цього не приховую... Як говориться, песиміст - це більш проінформований оптиміст. :-))
TM>>> Ну не можна зразу казати кобіті - ніяких тобі Канарських
TM>>> островів.
TM>>> Вона й так розуміє, що максимум Карпати, але порив, бажання,
TM>>> прагнення подарувати Місяць з неба мусить бути.
P>> Порив... воно так -- щоб на тебе оной мсяць як ВПАВ!
P>> але ж то вже, як правило, за кілька років по шлюбові...
Хі хі хі... Ну яку тре мати терплячість, щоб декілька років чекати?...
Ні, кобіта мусить мати перед собою хоча б чорновик *протокола о намерениях* щодо місяця (з неба), шубки (з норки) і ноутбука (з діґітайзером)... :-))
Принаймні проведене мною соціологічне опитування виявило саме такі пріоритети сучасного жіноцтва і загальне визнання факту, що ці пріоритети бажано приховувати до певного моменту, хоча заявки реєструвати... :-))
TM>>> твоє прагматичне і ділове послання рубить всі мріі *на корню*...
P>> тим приємніш несподіванки :)
Ох... прийдеться тобі відкрити найстрашніший секрет - найбажаніший сюрприз для кожної кобіти... Це (*барабанная дробь, смертельний номер*) - відсутність сюрпризів. :-) Як не старайся, але жінки ще прагматичніші, ніж ти думаєш... На погляд песимісток з романтичним ухилом (а ми, жінки, в основному саме такі), шлюб - це похорони мрій, романтичного кохання і надій на кльову особисту кар*єру... Бо почнеться рутина, обов*язкова хатня праця і догляд за малими монстриками в памперсах... Тому хоча б на початок хочеться мрій і всякого такого просто неможливого, ну і великого-превеликого кохання, бо тільки воно примиряє з фактом, що в кінці кінців прийдеться забути себе, свої бажання і сподівання в обмін на повну присвяту себе побуту і бажанням і сподіванням інших... Ось... Тим більше смішно виходити заміж з розрахунку, розраховуючи на досить скромне існування - це ж не має жодного сенсу... :-))) Оскільки укр. сім`я автоматично перебирає на себе всі недоліки нашого недолугого суспільства, шлюб - це кінець щасливого і незалежного життя для будь-якої вартісної кобіти (я не кажу про тих дівчат, які нічого в житті не прагнуть окрім того, щоб знайти чоловіка, який би посадив її собі на шию, і окрім вміння готувати і прибирати не мають жодної кваліфікації, хоча... таке враження що це влаштовує практично всіх)... Вот такий маніфест... :-)))
Тому хочеться продовжувати свій особистий ріст, завжди бути гарною і усміхненою, а це можливо тільки при чоловікові, який не кине на жінку весь тягар побутового бруду... Ось чому жінки мріють про багатих чоловіків, дуже багатих... Щоб не думати, як поділити макаронини на місяць харчування, а дійсно часто дивувати якимсь супер-пупер різотто, карпаччо, або як мінімум фламбе, персональною виставкою, другою вищою освітою, чудово здизайненим інтер`єром і запальним коханням до коханого всі ці 10, 20, 30 років чоловіка, ростити чудово вихованих, талановитих дітей...
А прагнення збудувати рай у шалаші - це як спроба збудувати комунізм у окремо взятій країні з дуже недорозвиненим базисом... Надбудова тоді є чимось на зразок *замку на піску*, що не відповідає жодним нормативам будівництва починаючи з Древнього Єгипту... Тому в глибині душі жінки мріють, щоб чоловіки теж мріяли... Найдивніше те, що чоловіки, які мріють, це частіше всього не бідні поети і скромні інженери, а... Люди, які мріяли, добивалися і, добиваючись, чомусь багатіли, бо так влаштоване життя - якщо робиш щось з запалом, задоволенням і якнайкраще, то воно приносить матеріальний зиск... Тому заздалегідь зголоситися на скромне існування - це все-рівно що відмовитися від мрій, ловлячи відблиск Місяця лише у стічних канавах...
Це був короткий переказ типової жіночої балаканини про принців на білих конях... :-))
Ну міг би принаймні написати, що здобудеш колись Нобелівську премію... :-))
Принаймні раз в житті кобіта могла б одягнути розкішне вечірнє плаття і постояти у товаристві панів у смокінгах...
З повагою, Тетяна
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
TM>> кобіта мусить мати перед собою хоча б чорновик *протокола о
TM>> намерениях* так. але ж не у рямому доступі його виставляти??
TM>> ці пріоритети бажано приховувати до певного моменту, хоча заявки
TM>> реєструвати... :-)) дик. Воно знааане (коварство жіноче). Ще з печеррр.
TM>> найбажаніший сюрприз для кожної кобіти... Це (*барабанная дробь,
TM>> смертельний номер*) - відсутність сюрпризів. :-)
хм. а то я того не відаю? воно очевидно. Жінка - то особа, що тримає землю, то сама/відображення Гея-Земля.
TM>> шлюб - це похорони мрій, романтичного кохання і надій на кльову
TM>> особисту кар*єру...
Ой не факт. Да-а-алеко не факт! принаймні щодо кар'єри.
TM>> Бо почнеться рутина, обов*язкова хатня праця і догляд за малими
TM>> монстриками в памперсах...
завжди і няню найняти можна. Або бабці хоч би сплавити.
TM>> великого-превеликого кохання ... бо тільки воно примиряє з
TM>> фактом, що в кінці кінців прийдеться забути себе, свої бажання і сподівання
... угу. Якщо підходити з вредно-матеріалістичних позицій -- хочеться наркоти для початку, щоб потім лиш підривати пасок Шахідький. А це вже погляд (імхо) Занадто песимістичний -- це є далеко на кавжди так. Як і кохання не завжди оплачує тяготи життя, так і навпаки.
TM>> Тим більше смішно виходити заміж з розрахунку, розраховуючи на
TM>> досить скромне існування
- воно так. АЛЕ! чи не-скромне існування замінює собою Впевненність у партнері /(у ближньому дні)? Наївне ви -- жіноцтво.
TM>> Оскільки укр. сім*я автоматично перебирає на себе всі недоліки
TM>> нашого недолугого суспільства, нєфіг! що значить Автоматично???
TM>> шлюб - це кінець щасливого і незалежного життя для будь-якої
TM>> вартісної кобіти
"жизнь прошла" (с) :-(
TM>> Тому заздалегідь зголоситися на скромне існування - це все-рівно що
TM>> відмовитися від мрій, ловлячи відблиск Місяця лише у стічних
TM>> канавах...
Хе. "скромніше жити, ніж можна" - то не є рівним "жити скромно як тільки можна". _Зовсім_ не є!!
- Сергій
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
2003-12-17
TM>> > ці пріоритети бажано приховувати до певного моменту, хоча заявки
TM>> > реєструвати... :-))
P>> дик. Воно знааане (коварство жіноче). Ще з печеррр.
TM> Ми всі білі і пухнасті... :-)))
(параноїдально) - так!! бо лише у густому пухові можна вдало приховати гострі ріжки!
Як по правді,- ріжки то тоті у вас таки дійсно є. і навіть дійсно гостренькі. але _дуже_ коротенькі, щоб ви там собі не думали. (хіба як дитинча захищати треба - тоді можуть і зрости)
TM>> > шлюб - це похорони мрій, романтичного кохання і надій на кльову
TM>> > особисту кар'єру...
P>> Ой не факт. Да-а-алеко не факт! принаймні щодо кар'єри.
TM> Так ти глянь на пріоритети... Кар'єра - це вже так, як *утешительний
TM> приз*, головне усе ж перше й друге... :-))
мрії... не знаю. то варіабельно.
а от до щодо "романтичного кохання"... якесь воно надумане (комерціалізоване), як про мене. З іншого боку (навіть якщо і є таке) - то хто казав про те, що його обов'язково втратити у реальних сірих буднях. Згубити - можна. але Втратити - то і не обов'язково. Як постаратись, звісно. Дуууже постаратись. А не на халяву, як то комерціалізовані писакотрубадури розписують.
TM>> > Бо почнеться рутина, обов'язкова хатня праця і догляд за малими
TM>> > монстриками в памперсах...
P>> завжди і няню найняти можна. Або бабці хоч би сплавити.
TM> Гм... А куховарити - кухарку, прибирати - прибиральницю... Ех, - я
TM> лише зітхнула, згадавши своїх далеких і, кажуть, досить
TM> аристократичних предків... Ну тоді вже й палац з колонами і
TM> канделябрами, як ти гадаєш?... :-)))))
та ні, чому ж?? Це є не те щоб занадто дорого. Особливо, якщо не приходящу, а здавати особі, що своє дитя має. Зокрема мої сусідки по будинку саме так зкооперувались були.
P>> Як і кохання не завжди оплачує тяготи життя, так і навпаки.
TM> Да, кохання - опіум для народу, оскільки на початку 21-го століття
TM> тяжко вірити в бозю в простирадлі і святих аргангелів з крильцями...
TM> :-) Таке враження, що нарід створив нову релігію і палко їй
TM> служить... Всі ці пісеньки про кохання, мелодрами і романчики
TM> барбари картленд...
TM> Народ просто звихнувся на коханні... А в що тоді вірити, га?...
може у незрАдливість/нетимчасовість??
Зрештою - можна і у кохання, якщо відкинути його занадто високу комерціалізованність.
Хоча я, загалом, - більш матеріалістичний підхід маю. Вірити - то добре. Але ще і працювати самому треба для.
TM>> > Тим більше смішно виходити заміж з розрахунку, розраховуючи на
TM>> > досить скромне існування -
P>> воно так. АЛЕ! чи не-скромне існування замінює собою
P>> Впевненність у партнері /у ближньому дні?
P>> Наївне ви -- жіноцтво.
TM> Ну... Що значить впевненість?... Скажу чесно, зради я не зрозумію у
TM> будь-якому випадку, бо не з тої опери людина...
про те я і казав же ж - Надійність - рулєзз.
TM> І з іншого боку мати
TM> право власності на когось теж якийсь середньовічний анахронізм...
зрада і власність - то не є завжди одне і те ж.
TM> До грошей у мене відношення нерозумне - коли мало, економлю, коли
TM> багато, балую себе по повній програмі... :-)) Це всього-навсього
TM> можливості, а можливості мусять рости, чи як?... Хочеться жити, а не
TM> існувати...
От! (дивіться люде) - чисто жіночий підхід :))
TM> Хоча б мати пару взуття, але розкішного, і одне гарне плаття - але
TM> ніна річі...
(експресивно) - Жінки! (плаття, черевічки...) !!!Жінки!!!
(переконуюче) Ми (справжні чоловіки) вас і без отого усякого любимо!
TM> Сенс життя або в спасінні душі, або в експансії...
TM> Не дивлячись на те, що спасіння душі усе ж важлива річ, хочеться ще
TM> й трошки експансії... Чуть-чуть... :-))
ну хочеться...
TM>> > Оскільки укр. сім'я автоматично перебирає на себе всі недоліки
TM>> > нашого недолугого суспільства,
P>> нєфіг! що значить Автоматично???
TM> Бо вона *ячейка общества*... во.
Хм. Воно то так, але.
Кожна комірка/кластер, що становить складову сукупного утвору (в тім і суспільства, і розплаву і діаманту) - *не* пребирає у автоматичному режимі на себе ознаки отого утвору. Це твердження досить хибне. Звісно,- *вплив* ознаки утвору на складові мають, але Розкид - має місце завжди. І отой розкид =0 лише при абсолютному нулеві ж. (у випадку суспільства -- при Дуже Глобальній катастрофі).
TM>> > Тому заздалегідь зголоситися на скромне існування - це все-рівно
TM>> > що відмовитися від мрій, ловлячи відблиск Місяця лише у стічних
TM>> > канавах...
P>> Хе. "скромніше жити, ніж можна" - то не є рівним до "жити скромно як
P>> тільки можна".
P>> _Зовсім_ не є!!
TM> Ну що, що це значить?... "скромніше, ніж можна", га?...
TM> кобіти не діогени, на бочку не згодяться... :-))
Маючи можливості (фінансові/зарчові/енергетичні)- жити не повністю їх виснажуючи, але з запасом міцності. Величина запасу визначається рівнем катастрофічності оточуючого простору і рівнем параноїдальності "власника" можливостей.
Якщо прикладово -- то маючи фінансові можливості купити 3 форд-скорпіо -- купити лише 2 штуки, а фінанси на третій відкласти на випадок вкрадення/розбивання одного з куплених.
Лозунг "скромніше, ніж можна" виставлено *Спеціально*, щоб вказати на цю особливість характеру/світопогляду. Жінкам (переважно, хоч і не завше) не властиву, і у глибіні душі не акцептовану. До першої катастрофи, звісно.
TM> О, ні... :-)) Лицар має врятувати принцесу і коронуватися на трон в
TM> результаті такої авантюри... І все життя відсиджувати на данному
TM> троні п'яту точку... Така казка. :-)
казка?? реальність, однако :((
паче того - а Пощо Відсиджувати?
на Троні-то ТАК крутитись треба. Якщо ти Справжній монарх, правда, а не так... Лялька тронна.
-- Сергiй
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
TM> Кажуть, щоб чогось досягти, мрія повинна бути недосяжною...
TM> Варіабельність також не прокатить, щоб з дороги не збитися... У тебе
TM> є мрія?... Чесно?
Мета - завершити дисер з тим, щоб вийти на Належний рівень
(ну під шумок можна ще й кохання знайти, як вдасться, звісно...)
Мрія (не реалізована, але реалізабельна трохи згодом) - влаштувати собі
щотижневі польоти мотодельтапланом, або легким літаком.
P>> А не на халяву, як то комерціалізовані писакотрубадури розписують.
TM> Халява - це святе... :-)
о так!!
але "Бесплатный сыр - только в мышоловке" (с)Хайнлейн
TM> Бо вона падає нам у руки як дарунок долі, як визнання того, що ми є
TM> вартісні самі по собі, такими, як ми є, - без усяких соціальних масок і
TM> карнавальних одеж любого набутого в суспільстві професійного і
TM> демографічного статусу...
то не Халява, а Придибенція (імхо)
TM> Тому любов - насвятіша і найсправедливіша халява у світі...
хм? :-/
TM> Якщо комусь вона не дістається, то або від страху полюбити, від страху
TM> втратити щось у собі або у чиїхсь очах, від страху побачити себе у
TM> вірному світлі...
бува і так (хоч і не завше).
TM> Це перемога самоконтролю і розумного світосприйняття...
а так бува часто.
TM> Дуже сумна перемога... Ну і що, що захистив власну територію, яка з
TM> часом стає все більш подібна на випалену сонцем пустелю з піднятими до
TM> неба кришталевими шпилями сарказму...
"я знаю - Город будет я знаю -- Саду цвесть" (с)
пустеля теж має схильність до розвитку.
Ти бачила Пустелю Весною??? -КАЗКА!!!
TM> Звичайно, кохання, як і релігія, є однією з мотивацій продати товар...
TM> Але само по собі до грошей воно не має жодного відношення...
продають не лише за гроші, але ж і за тепло душі, що часто - є Значно більш
вартістним. Хоч і не оцінюваним, звикло, але Знааачно більш вартістним за гроші (особливо коли вони є, правда. Але, правда, правда не вся. Тепло серця має і самостійну велику цінність. Воно зігріває у холодній відчужденності нашого часу.)
TM> Ми, дівчатка, казали - фі, як матеріалістично, який жах...
TM> А вона відповідала, -
TM> чоловіки, як правило, тратять гроші тільки на те, що має майбутнє...
:) "фі, як матеріалістично, який жах..." (с)ТМ
TM> інвестується, як правило, тільки дійсно перспективний проект...
або дійсно гарно прорекламований??
P>> Хоча я, загалом, - більш матеріалістичний підхід маю.
P>> Вірити - то добре. Але ще і працювати самому треба для.
TM> Ну так, щоб зберегти любов, працювати треба...
!!!власне!!! але того мало люди розуміють, зосередившись лиш на отому твоєму:
TM> А як працювати, щоб її знайти?... Поділися секретом. :-))
Є? а я що роблю вже кілька років (хвапливо уриваючи час від науки)??
Розвиваю толеранцію і виставляю Лозунг (палаючий у пітьмі)
-- "Люде!! Шукаю Кохання"
P>> (переконуюче) Ми (справжні чоловіки) вас і без отого усякого шмаття
P>> любимо!
P>> (як є зАщо)
TM> Я вірю, що КОЖНУ людину є за що любити.
є, звістно. І оце "за що" зовсім не часто є Шматтям. Зовсім не.
P>> місце завжди. І отой розкид =0 лише при абсолютному нулеві.
P>> (у випадку суспільства -- при Дуже вже Глобальній катастрофі).
TM> Гм... А у нас хіба не глобальна катастрофа? :-))
"не смешите мои тапочки" (с)
зараз - то ще ФІГНЯ!!
(з зацікавленням) - а що б ти сказала про першу-ліпшу епідемію. Мааааленьку... :(
TM> Я абсолютно впевнена (ти мабуть знаєш, що жінки ДУЖЕ РІДКО В ЧОМУСЬ
TM> АБСОЛЮТНО ВПЕВНЕНІ), що гроші, роль яких тільки в тому, щоб лежати
TM> на *чорний день*, підсвідомо цей *чорний день* програмують...
мо й так. Але той ЧД - і сам собі спокійно прийде (і без програмування
себе).
а тут - воно прийшло, аж Ось (в сенсі - а Фіг тобі!)
Причім - Чекати - то не є Бути увесь час у напруженні і з несамовитими зойками "ой-вей" рвати на собі волосся (навіть у передчутті/провидженні _Справді_ неминучого). Як ото, ймовірно, сприймуть пеерважна більшість люду, особливо жіноцтва.
Ні - Чекати - то (завчасно потурбувавшись про нагромадження можливого страхового/бойового резерву)
Очікувати у Спокої з Готовністю до бою, але БЕЗ жодної Паніки і зденервованності
(особливо важливо у той момент, як очікуване таки прийде/приходитиме/обриси катастрофічності як проявляться)
я ж таки мечник/фехтувальник. Хай і аматор, звісно, але Намертво вбито у мене основний постулат
- РУКА МАЄ БУТИ РОЗСЛАБЛЕНА ПЕРЕД УКОЛОМ! тоді виграєш.
= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =