Інформаційна війна у блогах, маніпулювання свідомості та дискредитація журналістів
Originally posted by jesfor at Інформаційна війна у блогах, маніпулювання свідомості та дискредитація журналістів
Сьогодні було висловлено дві дуже важливі тези від провладної сили:
1. Ганна Герман закликала піти за польським прикладом, коли Польща ввела декларацію на видатки не тільки для політиків, а й для журналістів: " І тоді було видно, чому журналіст, який їздить на дуже дорогій машині, не повинен декларувати і пояснювати, звідки вона в нього, а політик - має?".
2. 85% журналістів у цій країні обслуговують своїх хазяїнів. Це холуї - депутат Ян Табачник, ПР.
На підставі цього вирішив написати певні свої прогнози, як можуть розвиватися інформаційні війни у блогосфері. Чому? Бо ці заяви ластівки перших спроб до розпочатку кампанії.
На місці політиків я б зараз почав вкладати в блоги. От приблизна схема:
Перший блог - інсайдерський політичний (якогось невідомого політика). Мета: зливати компромат на на всіх (у тому числі й на своїх, але менше, щоб важко було ідентифікувати яка політична сила замовила). Головна задача - руйнувати рейтинг опонентам, деморалізовувати електорат противника.
Другий блог - інсайдерський журналістський. Тут би зливав інфу про всі замовні матеріали противниками та скидав компромат на нерадивих журналістів. Наприклад, як один відомий журналіст-розслідувальник Х фактично працює на СБУ та звідти отримує інформацію, в тому числі на конкурентів по партії, скільки він заробляє, на чому катається і як бухає. Мета: дискредитувати незалежних журналістів, мінімізувати ризики з боку незалежних журналістів.
Третій фронт - топові блогери. Створити з нуля 10 національних (мається на увазі масштаб) блогерів і десь по 2-3 в кожному регіоні місцевих (у містах з високим проникненням інтернету (вище 20%)). Зробити їх тисячниками в ЖЖ не так важко (максимум до 3 місяців, при хорошій роботі можливо за 1-1,5 місяця). Їхнє завдання - коментувати громадсько-політичне життя, подавати аналітику щодо можливих розкладів, еволюції поглядів політиків і т.д. Якщо задіяти візуалку (тобто робити інфографіку, візуалізацію даних), то такі блоги користуватимуться надзвичайним попитом.
Але в годину Х (тобто вибори) вони починають люто мочити опонентів (саме вони поширюватимуть контент інсайдерів).
Четверта група - блогери-есмінці (кораблі підтримки). Їх не треба особливо розвивати (створювати легенду). Середній рівень активності оновлення блогу (1-2 рази на тиждень), десь від 150-200 друзів. Їхня мета - контролювати дискусії у потрібному ключі.
До речі, на нашому бложику BlogDaily.Info ми сьогодні виклали статтю про варіанти кібер-цензури в РФ. І саме активний тролінг, дискредитація авторитетних блогерів є одною із форм. Те що я написав - вже наступна фаза ведення інформаційних війн.
Розписувати стратегію для соц. мереж не буду, бо там все набагато легше (чому ддос-атаки були спрямовані проти ЖЖ - щоб людей розсіяти в соц.мережах, де легше вести пропаганду). Особливим попитом користуватиметься Вконтакте, де велика частка обивателів і яких легше за всього переконати (відпрацьовано на досвіді Росії).
Вище вказано схема дуже б підійшла для Фронту змін Яценюка, бо після минулих невдач зараз персонально Яценюку в мережу лізти не треба. Ідея з інсайдерським журналістським блогом підійшла б для ПР.
Сьогодні було висловлено дві дуже важливі тези від провладної сили:
1. Ганна Герман закликала піти за польським прикладом, коли Польща ввела декларацію на видатки не тільки для політиків, а й для журналістів: " І тоді було видно, чому журналіст, який їздить на дуже дорогій машині, не повинен декларувати і пояснювати, звідки вона в нього, а політик - має?".
2. 85% журналістів у цій країні обслуговують своїх хазяїнів. Це холуї - депутат Ян Табачник, ПР.
На підставі цього вирішив написати певні свої прогнози, як можуть розвиватися інформаційні війни у блогосфері. Чому? Бо ці заяви ластівки перших спроб до розпочатку кампанії.
На місці політиків я б зараз почав вкладати в блоги. От приблизна схема:
Перший блог - інсайдерський політичний (якогось невідомого політика). Мета: зливати компромат на на всіх (у тому числі й на своїх, але менше, щоб важко було ідентифікувати яка політична сила замовила). Головна задача - руйнувати рейтинг опонентам, деморалізовувати електорат противника.
Другий блог - інсайдерський журналістський. Тут би зливав інфу про всі замовні матеріали противниками та скидав компромат на нерадивих журналістів. Наприклад, як один відомий журналіст-розслідувальник Х фактично працює на СБУ та звідти отримує інформацію, в тому числі на конкурентів по партії, скільки він заробляє, на чому катається і як бухає. Мета: дискредитувати незалежних журналістів, мінімізувати ризики з боку незалежних журналістів.
Третій фронт - топові блогери. Створити з нуля 10 національних (мається на увазі масштаб) блогерів і десь по 2-3 в кожному регіоні місцевих (у містах з високим проникненням інтернету (вище 20%)). Зробити їх тисячниками в ЖЖ не так важко (максимум до 3 місяців, при хорошій роботі можливо за 1-1,5 місяця). Їхнє завдання - коментувати громадсько-політичне життя, подавати аналітику щодо можливих розкладів, еволюції поглядів політиків і т.д. Якщо задіяти візуалку (тобто робити інфографіку, візуалізацію даних), то такі блоги користуватимуться надзвичайним попитом.
Але в годину Х (тобто вибори) вони починають люто мочити опонентів (саме вони поширюватимуть контент інсайдерів).
Четверта група - блогери-есмінці (кораблі підтримки). Їх не треба особливо розвивати (створювати легенду). Середній рівень активності оновлення блогу (1-2 рази на тиждень), десь від 150-200 друзів. Їхня мета - контролювати дискусії у потрібному ключі.
До речі, на нашому бложику BlogDaily.Info ми сьогодні виклали статтю про варіанти кібер-цензури в РФ. І саме активний тролінг, дискредитація авторитетних блогерів є одною із форм. Те що я написав - вже наступна фаза ведення інформаційних війн.
Розписувати стратегію для соц. мереж не буду, бо там все набагато легше (чому ддос-атаки були спрямовані проти ЖЖ - щоб людей розсіяти в соц.мережах, де легше вести пропаганду). Особливим попитом користуватиметься Вконтакте, де велика частка обивателів і яких легше за всього переконати (відпрацьовано на досвіді Росії).
Вище вказано схема дуже б підійшла для Фронту змін Яценюка, бо після минулих невдач зараз персонально Яценюку в мережу лізти не треба. Ідея з інсайдерським журналістським блогом підійшла б для ПР.