Пилипець + Ґимба 2016
Їхати до Пилипця - для мене завжди свято!
Чудове місце, прекрасні господарі, у яких я завжди зупиняюсь вже 5 років поспіль http://www.karpaty.info/ru/uk/zk/mg/pylypets/houses/stara.khata/
Картина маслом: перед Пилипцем готуюся до імпрези, а по приїзду - їхати нікуди не хочеться; є бажання тільки сісти на горбі .. і сидіти незворушно, підхоплюючи потоки цілющого гірського подиху. Нікуди не поспішаємо .. наступного дня старт ))
Напередодні перед стартом взнаю інфо, що групи молодих (до 30 років) і напівмолодих (30+) об’єднали через малу кількість учасників в першій категорії .. можна нікуди не поспішати, але боротьба будез тим, хто попаде у моє поле зору .. (бггг).
Старт о 10/00; на годиннику 9/20 ... розминка починаєцц (саме так говорять місцеві мешканці)...
Лірика - на початку свого «спортивного» шляху на старт я виходив «замороженим», розминці не надавав жодного значення; так, трохи покатаю перед стартом (аби рахувалось) і все. Так мовити - «сили економив». І економив аж настільки, що в перший же кілометр дистанції ноги дубіли, очі вивалювались, подих ставав гарячим і сухим, страшенно докучала спрага .. за наступним горбом виднівся кінець світу. З горем навпіл докочував 2/3 дистанції, потім якось відпускало, але тиснути акселератор не було вже сили. Згодом до мене прийшла «муза експериментів» і я вирішив спробувати прокачатись перед стартом (особливо це важливо в кантрійних гонках) - розігнати 1-2 рази сердечко вище 95% мого лактатного порогу. О!ЧУДО - це працює. Старти стали кайфовішими, жити стало веселіше)
Отож - старт .. 13 тіл(найскладнішої дистанції в 70км з набором 2500м) з велосипедами помчали в синю даль боржавських горбів.
У закінченні першої треті частини злосного стартового апхілазавидів спини Діми Фокуса та ОлєжкиХлопова. «Ух ти!» промайнуло в голові, початок «нічого так».
Почався спуск - попередники щезли в «даль»; я ж чигикав свою темпом, бо сильно смалити вниз я не навчений ще)); потім як-небудь доберу (якщо вдастся). В такому форматі - я добираю уверх, Діма відривається на спусках ..Олєжик щез з екрану радарів. Спека неймовірна, я п’ю карбогідрати, тонік, воду, на КП «закидаю в топку» бананаси. Їсти не хочеться, тут головне не збезводитись, бо коли «антифриз» закіпає, то стають непереливки (як, наприклад, в ТьомичаСкімана) і «мотор» клинить.
В першій частині петлі Гіги через значну кількість спусків я втратив з виду Дімича; котив собі й котив, переживши першу хвилю кризи (коли виникають питання - шо я тут роблю?, може заматрасити?), докотився до села. Поки (по-поділськи можна сказати - зАким) перелазив річку, що стала поперек дороги, мене раптово наздогнав Фокус (сказав шо блуканув) і ми покотили разом до закінчення петлі Гіги.
Далі знайома дорога до Ізок .. після Ізок психічно виснажливі торчки: тільки Духом впав - відразу йдеш пішки. На цих торчах замаячив Фокус у 100м попереду. Діма їде торчки і я їду (чим я гірше)), тим більше, що запас сил ще є). Далі гарненький об’їзд минулорічних калабань (рос. - луж); мені до вподоби - трохи вверх і вниз змійкою. Наприкінці нового спуску зловив палку між колесом і перами, заклинило колесо. Змушений зупинитись(
Їдемо, ми їдемо .. ледве повземо всіма улюбленому трав’яному підйому до Магури. Попереду Діма (+50м), трохи далі знайомий силует спини Хлопова (ще +50м). Намагаюсь максимально скоротити відстань до чуваків .. дещо вдається.
КП біля Магури - я поливаю себе водою (спина, стегна, литки), заливаю в себе прохолодної свіжості - попереду ще 3км пекельно-кам’яних страждань вверх на Ґимбу.
.. хух, достраждався .. фотосесія)) перед фінальним спуском ..
який же ж кайф .. тепер тільки вниз, але не слід втрачати уваги .. поїхав своїм темпом, знаючи, що Діма може в будь-який момент добрати, ну то таке, тут більш важлива безпека.
На зустріч підіймаються туристи; верещу щодуху, щоб не в’їхати в них на швидкості і трохи підгальмовую ..проїхав усі кореневі секції наприкінці спуску, виїжджаю на поле .. позаду добираєДімич. Перед будкою Фокус починає атакувати, але мені вже все рівно)), дещо прискорився за ним, але на фінішному міні-спіску від будки знаю, що Діма буде швидший мене, тому смикатись без смислу. .. закотився на фініш із запізненням у 8 секунд від попереднього..
Пилипець 2016 вдався. Відмінно позмагались. Завтра містер Ґимба о_О)
Містер Ґимба 2016 - Змагання для витривалих та захоплених
Якщо немає витривалості та захопленості особистості, то тіло, як правило відмовляється від подібного роду авантюр. Але я люблю таке, тому, вже який рік поспіль, відразу кажу «так» для Містер Апхіл, як тільки відкривається реєстрація.
Маршрут супер класний -спершу розгон, потім поступовий набір висоти: трошки сипухи, трошки каменюк, потім утоптаний ґрунт, ну і під самкінець - 20-30м мегаторчок із безбашенним кутом нахилу. Цьогоріч на цьому ж мегаторчку я умудрився впасти: залишилось 2 метри сумашедшого підйому, сили мну раптово почали покидати, я почав хилитись на бік і педаліна не висмикнулась … я на лівому боці лежу, Самашедший зверху. Чотка картина була. Добре, що ніхто не видів цього.бгггг
Хоч і впав, але другим заїхав.
Чудове місце, прекрасні господарі, у яких я завжди зупиняюсь вже 5 років поспіль http://www.karpaty.info/ru/uk/zk/mg/pylypets/houses/stara.khata/
Картина маслом: перед Пилипцем готуюся до імпрези, а по приїзду - їхати нікуди не хочеться; є бажання тільки сісти на горбі .. і сидіти незворушно, підхоплюючи потоки цілющого гірського подиху. Нікуди не поспішаємо .. наступного дня старт ))
Напередодні перед стартом взнаю інфо, що групи молодих (до 30 років) і напівмолодих (30+) об’єднали через малу кількість учасників в першій категорії .. можна нікуди не поспішати, але боротьба будез тим, хто попаде у моє поле зору .. (бггг).
Старт о 10/00; на годиннику 9/20 ... розминка починаєцц (саме так говорять місцеві мешканці)...
Лірика - на початку свого «спортивного» шляху на старт я виходив «замороженим», розминці не надавав жодного значення; так, трохи покатаю перед стартом (аби рахувалось) і все. Так мовити - «сили економив». І економив аж настільки, що в перший же кілометр дистанції ноги дубіли, очі вивалювались, подих ставав гарячим і сухим, страшенно докучала спрага .. за наступним горбом виднівся кінець світу. З горем навпіл докочував 2/3 дистанції, потім якось відпускало, але тиснути акселератор не було вже сили. Згодом до мене прийшла «муза експериментів» і я вирішив спробувати прокачатись перед стартом (особливо це важливо в кантрійних гонках) - розігнати 1-2 рази сердечко вище 95% мого лактатного порогу. О!ЧУДО - це працює. Старти стали кайфовішими, жити стало веселіше)
Отож - старт .. 13 тіл(найскладнішої дистанції в 70км з набором 2500м) з велосипедами помчали в синю даль боржавських горбів.
У закінченні першої треті частини злосного стартового апхілазавидів спини Діми Фокуса та ОлєжкиХлопова. «Ух ти!» промайнуло в голові, початок «нічого так».
Почався спуск - попередники щезли в «даль»; я ж чигикав свою темпом, бо сильно смалити вниз я не навчений ще)); потім як-небудь доберу (якщо вдастся). В такому форматі - я добираю уверх, Діма відривається на спусках ..Олєжик щез з екрану радарів. Спека неймовірна, я п’ю карбогідрати, тонік, воду, на КП «закидаю в топку» бананаси. Їсти не хочеться, тут головне не збезводитись, бо коли «антифриз» закіпає, то стають непереливки (як, наприклад, в ТьомичаСкімана) і «мотор» клинить.
В першій частині петлі Гіги через значну кількість спусків я втратив з виду Дімича; котив собі й котив, переживши першу хвилю кризи (коли виникають питання - шо я тут роблю?, може заматрасити?), докотився до села. Поки (по-поділськи можна сказати - зАким) перелазив річку, що стала поперек дороги, мене раптово наздогнав Фокус (сказав шо блуканув) і ми покотили разом до закінчення петлі Гіги.
Далі знайома дорога до Ізок .. після Ізок психічно виснажливі торчки: тільки Духом впав - відразу йдеш пішки. На цих торчах замаячив Фокус у 100м попереду. Діма їде торчки і я їду (чим я гірше)), тим більше, що запас сил ще є). Далі гарненький об’їзд минулорічних калабань (рос. - луж); мені до вподоби - трохи вверх і вниз змійкою. Наприкінці нового спуску зловив палку між колесом і перами, заклинило колесо. Змушений зупинитись(
Їдемо, ми їдемо .. ледве повземо всіма улюбленому трав’яному підйому до Магури. Попереду Діма (+50м), трохи далі знайомий силует спини Хлопова (ще +50м). Намагаюсь максимально скоротити відстань до чуваків .. дещо вдається.
КП біля Магури - я поливаю себе водою (спина, стегна, литки), заливаю в себе прохолодної свіжості - попереду ще 3км пекельно-кам’яних страждань вверх на Ґимбу.
.. хух, достраждався .. фотосесія)) перед фінальним спуском ..
який же ж кайф .. тепер тільки вниз, але не слід втрачати уваги .. поїхав своїм темпом, знаючи, що Діма може в будь-який момент добрати, ну то таке, тут більш важлива безпека.
На зустріч підіймаються туристи; верещу щодуху, щоб не в’їхати в них на швидкості і трохи підгальмовую ..проїхав усі кореневі секції наприкінці спуску, виїжджаю на поле .. позаду добираєДімич. Перед будкою Фокус починає атакувати, але мені вже все рівно)), дещо прискорився за ним, але на фінішному міні-спіску від будки знаю, що Діма буде швидший мене, тому смикатись без смислу. .. закотився на фініш із запізненням у 8 секунд від попереднього..
Пилипець 2016 вдався. Відмінно позмагались. Завтра містер Ґимба о_О)
Містер Ґимба 2016 - Змагання для витривалих та захоплених
Якщо немає витривалості та захопленості особистості, то тіло, як правило відмовляється від подібного роду авантюр. Але я люблю таке, тому, вже який рік поспіль, відразу кажу «так» для Містер Апхіл, як тільки відкривається реєстрація.
Маршрут супер класний -спершу розгон, потім поступовий набір висоти: трошки сипухи, трошки каменюк, потім утоптаний ґрунт, ну і під самкінець - 20-30м мегаторчок із безбашенним кутом нахилу. Цьогоріч на цьому ж мегаторчку я умудрився впасти: залишилось 2 метри сумашедшого підйому, сили мну раптово почали покидати, я почав хилитись на бік і педаліна не висмикнулась … я на лівому боці лежу, Самашедший зверху. Чотка картина була. Добре, що ніхто не видів цього.бгггг
Хоч і впав, але другим заїхав.