Ранок. Пробудження.
Відкриваю очі, інстинктивно розвернувшись у правильному напрямку. І бачу...
Ні, ну серйозно, хто створив тебе таку саме в цю мить? Пружні щічки, на яких залишив свій поцілунок схід сонця, прозорі тонкі повіки з мереживом фіолетових капілярів, які тріпочуть так, ніби під ними гуляє свіжий вітерець, світло-каштанове волосся, що скрутилося у чудернацький єдиний локон і витягнулось на подушці, диним чином схоже на залаковану зачіску з американських шестидесятих. Усі риси обличчя виглядають ідеально, так, ніби вони були не намальовані художником, а накреслені архітектором, ось тільки сила тяжіння вносить деякі свої корективи у форму напіврозтулених вуст. Твоя шкіра така гладенька та ніжна, що її хочеться торкатися знов і знов. Але на крихітний дотик ти реагуєш досить комічно, відвертаючись і муркотячі щось у солодкому напівсні. Що не є жодною втратою для мене, адже тепер я можу бачити фрагменти оголених плечей та спини, трохи зщулених від ранкової прохолоди. Це виглядає так невинно по-дитячому, що хочеться перевірити, чи не сховались десь там мальнькі крильця ельфа. А ще якщо трохи наблизитися до тебе, то можна відчути його, твій запах. Важко точно висловити те, чим саме пахне твоє молоде та повне життя тіло. Це тонкий квітковий запах щастя та енергії з ледь помітними нотками цитрусових, ванілі та кориці залежно від твого настрою. Саме зараз ти пахнеш так, як пахла би дитинка троянди та фіалки, які колись не змогли стримати своєї пристрасті і переступили через різницю у біологічному виді. Ти черговий раз розвертаєшся до мене і я знову повертаюсь до витоків свого захоплення. Зараз, щоправда, не звертаю увагу на деталі, а беру в фокус цілу картинку. Одразу помічаю цікаву річ: твоє обличчя дуже спокійне, настільки, що цей спокій, огортаючи мою душу, змушує тремтіти. Але від чого?
Ні, ну серйозно, хто створив тебе таку саме в цю мить? Пружні щічки, на яких залишив свій поцілунок схід сонця, прозорі тонкі повіки з мереживом фіолетових капілярів, які тріпочуть так, ніби під ними гуляє свіжий вітерець, світло-каштанове волосся, що скрутилося у чудернацький єдиний локон і витягнулось на подушці, диним чином схоже на залаковану зачіску з американських шестидесятих. Усі риси обличчя виглядають ідеально, так, ніби вони були не намальовані художником, а накреслені архітектором, ось тільки сила тяжіння вносить деякі свої корективи у форму напіврозтулених вуст. Твоя шкіра така гладенька та ніжна, що її хочеться торкатися знов і знов. Але на крихітний дотик ти реагуєш досить комічно, відвертаючись і муркотячі щось у солодкому напівсні. Що не є жодною втратою для мене, адже тепер я можу бачити фрагменти оголених плечей та спини, трохи зщулених від ранкової прохолоди. Це виглядає так невинно по-дитячому, що хочеться перевірити, чи не сховались десь там мальнькі крильця ельфа. А ще якщо трохи наблизитися до тебе, то можна відчути його, твій запах. Важко точно висловити те, чим саме пахне твоє молоде та повне життя тіло. Це тонкий квітковий запах щастя та енергії з ледь помітними нотками цитрусових, ванілі та кориці залежно від твого настрою. Саме зараз ти пахнеш так, як пахла би дитинка троянди та фіалки, які колись не змогли стримати своєї пристрасті і переступили через різницю у біологічному виді. Ти черговий раз розвертаєшся до мене і я знову повертаюсь до витоків свого захоплення. Зараз, щоправда, не звертаю увагу на деталі, а беру в фокус цілу картинку. Одразу помічаю цікаву річ: твоє обличчя дуже спокійне, настільки, що цей спокій, огортаючи мою душу, змушує тремтіти. Але від чого?